Двокольорові картки –

23. спільне підприємство (з іноземним капіталом)

24. спільне підприємство

25. спільне підприємство

26. державно-кооперативне

27. муніципально-орендне

28. сімейно-орендне

Організація проведення – дивіться навчальну гру “Дерево бажань” (Додаток 8).

Додаток 8

Навчальна гра-лото “Дерево бажань”

Мета гри: моделювання системи потреб людства у вигляді “дерева бажань” і усвідомлення студентами закономірностей зростання, вдосконалення та розвитку потреб.

Ігровий комплекс:

- прямокутні картки (13х9 см) різних кольорів; кількість карток визначається кількістю потреб. Необхідно мати додаткові картки для творчої роботи студентів. Кольори обираються такі, що дозволяють побудувати справжнє “дерево”.

Пропонується комплект:

І. Коричневі картки з написами:

1. - людські потреби;

2. - потреби соціальні;

3. - потреби матеріальні;

4. - потреби духовні, моральні.

Вони будуть складати стовбур – 1 та великі гілки – 2, 3, 4.

ІІ. Зелені картки з написами:

5 - потреба у праці;

6 - потреба в управлінні;

7 - потреба у житлі;

8 - потреба в здоров’ї;

9 - потреба в їжі;

10 - потреба в одязі;

11 - потреба у спілкуванні;

12 - потреба в освіті;

13 - потреба у спорті;

14 - потреба у безпеці життя;

15 - потреба у чистому довкіллі.

Список можна продовжити і відповідно збільшити кількість карток.

Ці картки – “листя”.

ІІІ. Рожеві, голубі, жовті картки:

16 - потреба у кваліфікованій праці;

17 - потреба в участі у керівництві промисловим підприємством;

18 - потреба у творчій праці;

19 - потреба у комфортному житлі з комунальними вигодами;

20 - потреба участі у політичному і суспільному житті;

21 - потреба у здоровому способі життя;

22 - потреба у низькокалорійній їжі;

23 – потреба в екологічно чистій їжі;

24 – потреби у вітамінній їжі;

25 - потреба у модному вбранні;

26 - потреба у досягненні високого освітнього рівня;

27 - потреба у читанні художньої літератури;

28 - потреба у розумінні елітарного мистецтва;

29 - потреба участі у роботі творчих об’єднань;

30 – потреба у кваліфікованій медичній допомозі.

Список можна продовжити і, відповідно, кількість карток. Ці картки – “квіти” та “плоди”.

Гра може проводитись у трьох варіантах:

І варіант: Бере участь вся група; викладач кнопками до дошки (внизу) прикріплює картки коричневого кольору, утворюючи стовбур. Демонструючи студентам картки, викладач пропонує їм визначити її місце на дереві. У результаті на дошці (або на столі, якщо картки розкладаються в горизонтальній площині) з’являється дерево з коричневим стовбуром і гіллям, зеленим листям і різнокольоровими квітами.

ІІ варіант. Група поділяється на дві підгрупи, визначаються три екс­пер­­ти, які будуть оцінювати роботу груп і стежити за часом. 1-ша група по­винна за певний час (до 15 хв.) розкласти лото; 2-га група – за­про­понувати свій варіант; експерти – оцінити правильність рішення. Роль ви­кладача виключно організаційна. Цей варіант може бути ускладнений: різно­кольорові картки без написів, і студенти повинні самі визначити потреби.

ІІІ варіант. Рухлива гра для студентів, у якій можуть брати участь до 30-ти чоловік. У цій грі також потрібні експерти.

Кожному студентові дається одна картка з визначеною потребою. За командою керівника студенти в обмежений час (до 7 хв.) повинні взя-тися за руки у такій послідовності, щоб утворилося “дерево бажань”. Картки доцільно не тримати в руках, а прилаштувати, наприклад, до рука­ва кожному гравцю. Експерти визначають правильність побудови дерева.

Висновок гри – необмеженість, зростання та вдосконалення потреб людства – дозволяє перейти до розгляду наступної проблеми “обмеженість ресурсів”.

Ситуаційний аналіз проблеми “Обмеженість ресурсів”

Обговорення цієї проблеми доцільно розпочати, відтворивши на дошці “дерево бажань”.

Перед студентами ставиться запитання: “Яким чином задовольняються потреби людства? У будь-якого дерева є корені. Яке коріння у “дерева бажання” ?”

Коріння – це фактори виробництва: праця, земля, капітал, підприємництво. Всі ці ресурси у кожній країні зокрема і у світі взагалі є обмеженими. Обмеженість ресурсів і виробничих можливостей не дозволяє досягнути ідеального задоволення потреб. Саме цей факт лежить в основі економічної теорії, яка і вивчає можливості ефективного використання наявних ресурсів з метою максимального задоволення потреб людини. Але у кожний конкретний момент життя окрема людина і суспільство в цілому повинні обрати, які потреби і яким чином вони можуть задовольнити при реально існуючих ресурсах.

Для усвідомлення цього зв’язку студентам пропонується до обговорення ситуаційне завдання.

Завдання 1.

Головний ресурс людини – це час. У кожного зі студентів – 24 години на добу, з яких:

8 – сон;

3 – їжа, допомога вдома тощо;

1 – дорога до академії;

6 – заняття в академії.

18

Залишається 6 годин часу на підготовку до занять і відпочинок. Яку потребу ви визначите як пріоритетну ?

Добрі знання та хороші оцінки – в такому випадку з 6 год. до 5 – ти ви витратите на навчання.

Відпочинок і розваги – в такому випадку на навчання залишається мало часу, і, відповідно, оцінки будуть незадовільними.

Одночасно багато часу приділяти навчанню і розвагам неможливо, і тому кожен з вас щодня робить для себе вибір, який можна назвати життєво важливим.

Завдання 2.

На основі статистичної інформації підготуйте довідковий матеріал “Ресурси України”.

Значно складніші проблеми стоять перед кожною державою: вона повинна реально оцінювати свої ресурси і з безлічі потреб обирати й надавати перевагу тим, які є на цей час найважливішими. В економічній практиці виділяють такі цілі:

1. Економічне зростання, адже задоволення потреб реальне тільки при зростаючому обсязі виробництва товарів та послуг.

2. Повна зайнятість – це теж шлях до задоволення потреб: люди заробляють кошти, виробляючи товари і надаючи послуги, і, в свою чергу, можуть задовольнити свої потреби.

3. Економічна ефективність. Оскільки всі ресурси є обмеженими, то головне – одержати максимальну віддачу від використання ресурсів.

4. Стабільний рівень цін, оскільки економіка повинна уникати значного коливання цін інфляції та дефляції.

5. Економічна свобода. Кожен з учасників виробництва і споживачі повинні мати велику ступінь свободи вибору.

6. Справедливий розподіл доходів. Суспільство повинно дбати про те, щоб деякі люди не жили в злиднях у той час, коли інші живуть у розкоші.

7. Економічна забезпеченість. Непрацездатні члени суспільства повинні бути забезпечені за рахунок суспільства.

8. Торговий баланс. Кожна країна повинна підтримувати розумне співвідношення між експортом та імпортом.

Цей СПИСОК ЦІЛЕЙ може бути продовжений, а може бути і скорочений – все залежить від конкретних умов кожної держави. Запропонуйте студентам наступне завдання:

• продовжити список цілей на власний розсуд (тут допоможе “дерево бажань”);

• визначити власні пріоритети і скласти новий список або визначити важливість цілей за 10 – бальною шкалою;

• визначити пріоритети для України з огляду на сучасний стан її розвитку.

Ці завдання виконують 3 – 4 групи студентів, а потім обговорюють результати, аргументуючи свій вибір.

Наступна проблема – взаємозв’язок цілей, він складний і реалізується як:

• взаємодоповнення – так, досягнення повної зайнятості означає ліквідацію безробіття, знімає частину проблем справедливого розподілу доходів та економічного забезпечення;

• взаємовиключення – тобто деякі цілі не можна досягнути одночасно, оскільки вони суперечать одна одній.

Економічний ріст не може не супроводжуватись зростанням навантаження на природу, що веде до екологічної кризи.

Ще один приклад з власного досвіду: в Радянській Україні було ліквідовано безробіття, але це спричинило до зниження продуктивності праці й ефективності виробництва. Ряд економістів вважає, що фактори, які спричиняють зайнятість та економічне зростання, ідентичні тим, що спонукають інфляцію. Деякі автори визначають, що намагання справедливо розподілити доходи знижує стимули до праці і підприємницького ризику, технічного прогресу і зростання виробництва.

Висновок: коли головні цілі суспільства вступають у протиріччя між собою, воно (суспільство) повинно розробити систему пріоритетів у вирі­шенні завдань по кожній конкретній ситуації і на довготривалу перспективу.

Додаток 9

Гра “Конкуренція”

Мета: ілюстрація того, як діє конкурентний ринок і які умови для його виникнення.

Під час гри більшість студентів групи виступає в ролі покупців, решта – в ролі власників крамниць. Оптимальним є співвідношення трьох покупців на одного власника крамниці. Бажано, щоб у групі було не менше чотирьох власників. Проте і в цьому випадку, не виключена можливість змови між ними. Якщо таке станеться, потрібно і з цього отримати перевагу, обговоривши практику змови продавців у реальному світі та умови її виникнення.

Власники магазинів і покупці можуть вільно укладати угоди, але мають при цьому їх фіксувати. Це позбавляє необхідності використовувати гроші, записи потрібні для контролю за правилами гри. Мета власників магазинів – отримати якнайбільший прибуток. Мета покупців – придбати якнайбільше товарів. Продавців та покупців інструктують окремо.

Інструкція для власників магазинів.

Ваша мета – отримати якнайбільший прибуток, продавши товар дорожче, ніж ви за нього заплатили.

У вас в асортименті є два товари:

1. Джинси. Ви заплатили за них по 25 гривень. Партія ___ шт.

2. Майки. Ви заплатили за них по 3 гривні. Партія ___ шт.

Покупка записується таким чином:

Покупець Товар Кількість Ціна Залишок

Сергій Джинси 3 25 7

Після здійснення покупки ви виписуєте покупцеві товарний чек:

Джинси 25 грн. х 3 = 75 грн.

(Підпис)

Такий же запис ведеться для майок. Наприкінці гри полічіть загальний прибуток. Власник магазину, що отримав найбільший прибуток, оголошується переможцем.

Інструкція для покупців

Ваша мета – закупити якнайбільше найвигіднішого товару в межах бюджету, який становить ___ гривень. Ви можете закуповувати два види товарів:

2. Джинси. Їх можна носити цілий рік.

3. Майки. Їх можна носити тільки влітку. Після того, як закінчилися гроші, ви виходите з гри. За товарними чеками полічіть отриману вигоду (корисність).

1. Полічіть загальну кількість куплених речей окремо.

2. Помножте ці суми на кількість застосувань:

Джинси х 4

Майки х 2

Складіть отримані результати. Переможець той, хто отримає найбільшу вигідність (корисність) покупки.

Рівні вихідних партій товару власників і бюджету покупців

Загальний бюджет покупців має перевищувати початкову вартість товару на 50%.

Приклад:

Власники Партія Ціна Вартість

4 Джинси 10 25 250

Майки 20 3 60

310

Вся партія товару: 310 х 4 = 1240.

Загальний бюджет покупців: 1240 х 1,5 = 1860.

Обговорення

Під час обговорення гри підкреслюють такі моменти:

1. Коли виникає конкуренція між покупцями, продавцями?

2. Як змінюється ціна в міру продажу?

Додаток 10

Гра “Давайте обміняємось”

Мета: ознайомити студентів з головним поняттям ринкової економіки – обміном.

Матеріали для проведення гри

Для проведення гри необхідно виготовити картки чотирьох кольорів з розрахунку по десять карток на кожного студента.

Якщо немає кольорового картону, можна написати на білих картках великі цифри: 1, 2, 3, 4.

Хід гри

До початку гри студенти отримують по п’ять карток різного кольору. Їхнім завданням є виміняти свої картки таким чином, щоб підібрати три картки одного кольору. Це дає право додатково отримати у викладача ще одну картку і знову проводити обмін.

Гра припиняється, коли у викладача закінчуються всі картки. Перемагає той студент, у якого на руках найбільше карток.

Підбиття підсумків гри

Підбиття підсумків складається, як правило, з двох частин. Перша – аналіз діяльності кожного гравця, друга – обговорення зі студентами безпосередньо ділових ситуацій.

Додаток 11

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики

Із змінами і доповненнями, внесеними

наказом Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва,

Міністерства охорони здоров'я України

від 15 лютого 2002 року N 23/57

1. Загальні положення

1.1. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - Ліцензійні умови), розроблені відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Законів України "Про лікарсь­кі засоби", "Про підприємства в Україні", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", інших актів законодавства, визначають ліцен­зійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики.

Дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що зареєстровані в установленому законодавством порядку як юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності і які проводять господарську діяльність з медичної практики, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у зазначеній галузі.

(абзац другий пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з наказом

 Державного комітету України з питань регуляторної політики та

 підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України

 від 15.02.2002 р. N 23/57)

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" медична практика як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню.

1.2. Визначені в цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:

Медична практика - це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.

Ліцензія на здійснення медичної практики - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду діяльності з медичної практики протягом визначеного строку та за умови виконання ним Ліцензійних умов.

1.3. Приймання документів, що подаються для одержання ліцензії, видача ліцензії, переоформлення та анулювання ліцензії, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль у межах своєї компетенції за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов проводяться Міністерством охорони здоров'я України.

1.4. Пункт 1.4 виключено 

(згідно з наказом Державного комітету України

 з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57)

2. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики

2.1. Загальноорганізаційні умови

2.1.1. При здійсненні господарської діяльності з медичної практики ліцензіат повинен дотримуватись вимог:

1) Законів України:

"Про захист прав споживачів";

"Про підприємства в Україні";

"Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

Основ законодавства України про охорону здоров'я;

"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

"Про захист населення від інфекційних хвороб";

"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення";

"Про лікарські засоби";

"Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів";

"Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин та зловживанню ними";

"Про психіатричну допомогу";

"Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині";

2) наказів Міністерства охорони здоров'я України щодо організації та надання медико-санітарної допомоги населенню, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України;

3) постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 N 765 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я".

2.1.2. Медична практика здійснюється суб'єктами господарювання на підставі ліцензії на певний вид медичної практики за умови виконання ними кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених цими Ліцензійними умовами.

2.1.3. Господарська діяльність з певних видів медичної практики здійснюється суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності:

приміщень, що відповідають установленим санітарним нормам і правилам; відповідність приміщень цим нормам засвідчується висновком закладу державної санітарно-епідеміологічної служби (за місцем провадження діяльності);

приладів, обладнання, оснащення відповідно до Табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень (далі - Табель оснащення), що затверджується МОЗ України.

При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно перевірені.

Відповідність матеріально-технічної бази Табеля оснащення, наявність нормативно-правової бази з певних видів медичної практики підтверджується висновком МОЗ або уповноваженої ним установи.

2.1.4. Пункт 2.1.4 виключено 

(згідно з наказом Державного комітету України

 з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57)

2.2. Кваліфікаційні вимоги до суб'єктів господарювання,

що здійснюють медичну практику

2.2.1. Згідно зі статтею 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я медичною діяльністю можуть займатись особи, які мають від­по­відну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Такі вимоги встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.97 №359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів", за­ре­єст­рованим Міністерством юстиції України 14.01.98 за N 14/2454 (із змі­нами та доповненнями) та в переліку вищих навчальних закладів пер­шого - четвертого рівнів акредитації, що затверджується Міністерст­вом охорони здоров'я України.

(абзац перший пункту 2.2.1 в редакції наказу Державного

 комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57)

Відповідність спеціальним освітнім та кваліфікаційним вимогам може засвідчуватись:

(абзац другий пункту 2.2.1 в редакції наказу Державного

 комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57)

1) дипломом державного зразка про медичну освіту;

2) сертифікатом лікаря-спеціаліста, виданим вищими медичними на­­вчальними закладами, закладами післядипломної освіти III - IV рівнів акре­дитації відповідно до Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.97 N 359 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.98 за N 14/2454;

3) посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю, виданим відповідно до Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.97 N 359 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.98 за N 14/2454;

4) свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних працівників, виданим ви­­щими медичними навчальними закладами (закладами післядипломної освіти) I - III рівнів акредитації відповідно до Положення про Свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних та фармацевтичних спеціалістів, затвердженого наказом МОЗ України від 07.09.93 N 198 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31.12.93 за N 208;

5) документом, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю на момент подачі заяви (копія трудової книжки з наявністю даних за останні п'ять років або виписка з неї).

2.2.2. Особи без спеціальної освіти, які хочуть отримати ліцензію на медичну практику в галузі народної та нетрадиційної медицини, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, що встановлені наказом МОЗ України від 10.08.2000 N 195 "Про надання спеціального дозволу на медичну діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.2001 за N 150/5341.

(пункт 2.2.2 із змінами, внесеними згідно з наказом

 Державного комітету України з питань регуляторної політики та

 підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України

 від 15.02.2002 р. N 23/57)

2.2.3. Лікарі, які не працюють понад три роки за конкретною лікарською спеціальністю, допускаються до медичної практики після проходження стажування відповідно до наказу МОЗ України від 17.03.93 N 48 "Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.93 за N 19.

2.2.4. Пункт 2.2.4 виключено 

(згідно з наказом Державного комітету України

 з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57,

у зв'язку з цим пункти 2.2.5 та 2.2.6

 вважати відповідно пунктами 2.2.4 та 2.2.5)

2.2.4. Фахівці, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності в Україні після перевірки їх кваліфікації згідно з Порядком допуску до медичної і фар­мацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, затвер­дженим наказом МОЗ України від 19.08.94 N 118-с (зі змінами та доповненнями) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.09.94 за N 218/428.

2.2.5. Суб'єктам господарювання забороняється допускати до здійснення медичної практики осіб, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим пунктами 2.2.1 - 2.2.4 цих Ліцензійних умов.

(пункт 2.2.5 із змінами, внесеними згідно з наказом

 Державного комітету України з питань регуляторної політики та

 підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України

 від 15.02.2002 р. N 23/57)

2.3. Спеціальні вимоги до суб'єктів господарювання,

що здійснюють медичну практику

2.3.1. Суб'єкти господарювання, що здійснюють медичну практику, повинні:

дотримуватись діючих санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм, правил і нормативів, правил асептики і антисептики;

виконувати вимоги експлуатації та застосування виробів медичної призначення, матеріалів відповідно до інструкцій із застосування та технічних паспортів;

дотримуватись вимог щодо ведення медичної документації (обліку та звітності) за формами державної статистичної звітності, затвердженими наказом МОЗ та Держкомстату від 31.07.2000 N 256/184 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з питань охорони здоров'я та інструкцій щодо їх заповнень" і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 22.09.2000 за N 635/4856, та подавати звіти до територіальних органів медичної статистики й обласних центрів медичної статистики в установлені терміни;

надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також при нещасному випадку та гострих захворюваннях;

дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

2.3.2. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) здійснюється в порядку, передбаченому статтями 42 - 44 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

2.3.3. Медична практика ліцензіатами здійснюється за спеціальностями, які зазначаються в ліцензії відповідно до Номенклатури лікарських спеціальностей, затвердженої наказом МОЗ України від 19.12.97 N 359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів" і зареєстрованої Міністерством юстиції України 14.01.98 за N 14/2454, та номенклатури спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою, яка затверджується МОЗ України, та відповідно до обсягів, визначених кваліфікаційними характеристиками, які затверджуються МОЗ України.

(пункт 2.3.3 в редакції наказу Державного комітету

 України з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57)

2.3.4. Видача рецептів для отримання пацієнтами медикаментів і виробів медичного призначення безоплатно чи на пільгових умовах, а також виписування рецептів на дозволені до застосування в Україні наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, віднесені до відповідних таблиць Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 N 770, здійснюються суб'єктами господарювання відповідно до Правил виписування рецептів на лікарські засоби та вироби медичного призначення, затверджених наказом МОЗ від 30.06.94 N 117 та зареєстрованих у Мін'юсті 28.07.94 за N 171/380 (із змінами та доповненнями).

(розділ 2 доповнено пунктом 2.3.4 згідно з наказом Державного

 комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,

 Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2002 р. N 23/57)

2.4. Особливі вимоги до суб'єктів господарювання,

що здійснюють медичну практику

2.4.1. Суб'єкти господарської діяльності при здійсненні медичної практики повинні дотримуватись вимог Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.98 N 1642.

Зміст

Вступ .......................................................................................................... 3

1. Навчальна програма з курсу “Основи економічної теорії” .......... 4

1. Кінцеві цілі та завдання викладання навчальної дисципліни ...... 4

2. Бюджет годин / кредити .................................................................. 4

3. Структура модуля ........................................................................... 5

4. Тематичний план лекцій ................................................................. 6

5. Тематичний план семінарських занять ......................................... 6

6. Тематичний план самостійної роботи студентів ........................... 7

7. Індивідуальна робота студента ..................................................... 7

2. Семінарські заняття з курсу “Основи економічної теорії” ........... 8

3. Самостійна робота студентів ............................................................ 35

4. Програмові вимоги з основ економічної теорії .............................. 52

4.1. Формування загальнонавчальних знань та умінь ...…………....... 52

4.2. Система та форми поточного та підсумкового контролю ............ 53

4.5.Орієнтовний перелік контрольних запитань……………………....... 56

5. Короткий етимологічний словник економічних понять ................ 58

6. Додатки …………………………...………………………………................ 61

Для нотаток

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Автор: Василевич С.В.

Основи економічної теорії

навчально-методичний по­сібник

Коректор: Василевич Р.Я.

Карбашевська Н.М.

Комп’ютерна верстка: Дмитрук М.Р.

Підписано до друку 02.10.2012 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Arial Cyr. Умовн. друк. арк. 7,2. Тираж 500.

Замовлення №11.

Івано-Франківський державний медичний університет.

76018. М.Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців,

виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

ДК №2361 від 05.12.2005 р.

Навчально-методичний посібник, підготовлений кандидатом еконо­міч­них наук, доцентом кафедри українознавства Івано-Франків­ського національного медичного університету Василевич С.В., містить програму, основні теоретичні положення семінарських занять. Запропоновано також матеріал для самостійного вивчення економічної теорії, короткий етимо­ло­гічний словник економічних термінів, методичні вказівки до складання бізнес-плану та ділові і рольові ігри як ефективний метод навчання.

Видання призначене для студентів і викладачів вищих медичних за­кладів, які вивчають основи економічної теорії в контексті Болонського процесу

159