Лекція № 5 з пмпф: «Альтерація. Регенерація»

«Альтерація» або «пошкодження» (від лат. alteratio — зміна) – це зміни структури клітин, міжклітинної речовини, тканин та органів, які супроводжуються зниженням рівня їхньої життєдіяльності або її припиненням. До групи пошкоджень належать дистрофії, апоптоз, некроз, атрофія.

Дистрофія

Дистрофія (від грец. dys — порушення і trophо — живити) — це кількісні та якісні структурні зміни в клітинах і/або міжклітинній речовині органів і тканин, зумовлені порушенням обмінних процесів. При дистрофіях в результаті порушення трофіки у клітинах або в міжклітинній речовині накопичуються різноманітні продукти обміну (білки, жири, вуглеводи, мінерали, вода). Дистрофії проявляються збільшенням або зменшенні кількості будь-яких речовин, які містяться в організмі в нормі збільшення кількості жиру в жирових депо); зміною фізико-хімічних властивостей речовин організму (зміна колагенових волокон при мукоїдному набуханні); появою звичайних речовин у незвичайному місці (нагромаджування жирових вакуоль в цитоплазмі клітин паренхіматозних органів при жировій дистр.);

появою та накопиченням нових речовин, які не притаманні організму в нормі (білка амілоїду).

Причинами розвитку дистрофій можуть бути:

1. Різноманітні чинники, які пошкоджують ауторегуляцію клітини: токсичні речовини, фізичні та хімічні агенти, ферментопатії, віруси.

2. Порушення функції енергетичних і транспортних систем: гіпоглікемія, гіпоксія.

3. Порушення ендокринної та нервової регуляції:

Морфогенез дистрофій (механізми)

Інфільтрація — надмірне проникнення продуктів обміну з крові та лімфи в клітини або міжклітинну речовину та їх нагромадження (в печінці, нирках, аорті).

Декомпозиція (фанероз) — розпад структур клітин, міжклітинної речовини. Пошкоджені клітини не можуть метаболізувати поживні речовини, які надходять з крові і тому накопичують їх (жирова дистрофія кардіоміоцитів при дифтерії).

Трансформація — перехід однієї речовини в іншу (вуглеводи перетворюються у жир при цукровому діабеті).

Спотворений синтез — це синтез у клітинах або в тканинах речовин, які не зустрічаються у них в нормі (синтез аномального білка амілоїду в клітині та в міжклітинній речовині, синтез глікогену в епітелії канальців нефрону при цукровому діабеті).

Класифікації дистрофій:

I. Залежно від локалізації порушень обміну:

1) паренхіматозні; 2) стромально-судинні (мезенхімальні); 3) змішані.

II. За домінуванням порушень того чи іншого виду обміну:

1) білкові; 2) жирові; 3) вуглеводні; 4) мінеральні.

III. Залежно від генетичних факторів:

1) набуті; 2) спадкові.

IV. За поширеністю процесу: 1) загальні; 2) місцеві.

Паренхіматозні дистрофії — це структурні зміни у високоспеціалізованих у функціональному відношенні клітинах, пов’язані з порушенням обміну речовин. Залежно від порушень того чи іншого виду обміну паренхіматозні дистрофії поділяють на білкові (диспротеїнози), жирові (ліпідози) і вуглеводні.

Стромально-судинні (мезенхімальні) дистрофії - це структурні прояви порушень обміну речовин у сполучній тканині, тобто у стромі органів і стінках судин. Ці зміни розвиваються у відрізку мікроциркуляторного русла з оточуючими елементами сполучної тканини (основна речовина, волокнисті структури, клітини – у інтерстиції). Вони можуть розвиватися або в результаті накопичення продуктів метаболізму, які надходять з крові та лімфи або внаслідок дезорганізації основної речовини і волокон сполучної тканини, або ж — спотвореного синтезу.

Залежно від виду порушеного обміну стромально-судинні дистрофії ділять на: білкові (диспротеїнози); жирові (ліпідози); вуглеводні.