Негативний вплив стресу на організм людини

Зазвичай, вплив стресу на організм вважається дуже шкідливим. Чому? Справа в тому, що ця реакція організму дуже давня: ще в кам'яному столітті наші предки, полюючи на диких звірів, перемагали і рятували свої життя саме завдяки впливу стресу.

В екстремальній ситуації в кров викидаються гормони, що забезпечують надходження енергії туди, куди треба – тому наші предки і встигали або вбити тварину, або втекти від неї, рятуючи своє життя.

У наш час, хоча ми і не полюємо на небезпечних звірів з ризиком для життя, фізіологічна реакція залишилася та ж сама. Як тільки в кров викидаються гормони стресу, весь організм приходить у бойову готовність, а до м'язів різко надходить запас глюкози з печінки.

У цей час в організмі відбувається багато змін. Частішає пульс, серце починає перекачувати більше крові; дихання теж частішає – адже нам потрібно більше кисню. Судини розширюються – їм теж потрібно швидше постачати кров до органів і тканин; селезінка починає працювати в прискореному режимі; кількість лімфоцитів збільшується, а здатність крові до згортання підвищується – раптом поранення?

Розширюються зіниці, щоб поліпшити зір; процес травлення різко сповільнюється, так як енергія потрібна організму для інших цілей – для роботи мозку та м'язів.

Наші предки після полювання на звіра відпочивали і набиралися нових сил, а організм у цей час встигав відновити рівновагу і всі важливі процеси. Точно так само поступає будь-який хижак – лев або леопард, навіть якщо йому не вдається наздогнати антилопу з першого разу.

Стрес задуманий природою для того, щоб дозволити нам зробити активні дії в дуже короткий період часу, і не більше того. Але, на відміну від наших предків, ми не дозволяємо собі відпочивати і розслаблятися, навіть коли це життєво важливо, і тому організм знаходиться в стані бойової готовності постійно. Уявіть собі, що ваш організм постійно працює так, як описано вище. Чи довго він протягне?

Можна виділити три фізіологічних механізми стресу.

По-перше, у корі головного мозку формується інтенсивне стійке вогнище збудження, так звана домінанта, що підкорює всю діяльність організму, усі вчинки і помисли людини. Виходить, для заспокоєння треба ліквідувати, розрядити цю домінанту або ж створити нову, конкуруючу. Такі прийоми як читання захоплюючого роману, перегляд кінофільму – переключення на заняття улюбленою справою – фактично спрямовані на формування конкуруючої домінанти. Чим більш захоплива справа, на яку намагається переключитися засмучена людина, тим легше їй створити конкуруючу домінанту. Тому кожному з нас не завадить мати певне хобі, що відкриває шлях позитивним емоціям.

По-друге, слідом за появою домінанти розвивається особлива ланцюгова реакція – збуджується одна з глибинних структур мозку – гіпоталамус, що змушує сусідню залозу – гіпофіз – виділяти у кров велику порцію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під впливом АКТГ надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), що викликають багатосторонній ефект: серце починає скорочуватися частіше і сильніше (пригадаємо, як воно "вискакує" з грудей під час страху, хвилювання, гніву), кров'яний тиск підвищується (може розболітися голова, виникнути серцевий напад), прискорюється дихання. У цій фазі створюються умови для інтенсивного м'язового навантаження. Але сучасна людина, на відміну від первісної, слідом за стресом звичайно не пускає в хід м'язову енергію, що зібралася, тому в її крові ще довго циркулюють біологічно активні речовини, що не дають заспокоїтися ні нервовій системі, ні внутрішнім органам. Необхідно нейтралізувати гормони стресу, і кращий помічник тут – фізкультура, інтенсивне м'язове навантаження.

З іншого джерела

Особливо яскраво виявляється значення катехоламінів у разі екстремальних (стресових) станів: великого фізичного навантаження, крововтрати, гіпотермії, гіпоксії, гіпоглікемії тощо, коли секреція гор­монів різко зростає. Ці стани супроводжуються одночасною зміною функцій серцево-судинної і дихальної систем (посилення дихання, кровообігу). Катехоламіни крові, здебільшого через β-адренорецептори, "допомагають" симпатичній нервовій системі, значно пролонгую­чи її здатність підвищувати інтенсивність окиснювання речовин у тка­нинах, постачати кисень насамперед до життєво важливих органів (серця, головного мозку).

Утворення катехоламінів зростає при емоційних станах, коли інтенсивність секреції їх може збільшуватися в десять і більше разів порівняно зі спокоєм. У цьому разі виявляється вплив лімбічної системи (центри емоцій) на гіпоталамус. Завжди при стресових і емоційних ситуаціях спостерігається взаємодія симпатичного відділу вегетативної нервової системи із катехоламінами надниркових залоз, тому доцільно говорити про наявність в організмі єдиної симпато-адреналової системи.

Крім того, при виникненні стресових ситуацій гіпоталамус через гіпофіз (РГ-АКТГ) одночасно стимулює утворення і вихід гормонів не лише мозкової, а й кіркової речовини надниркових залоз – глюкокортикоїдів (гідрокортизону, кортизону, кортикостерону), мобілізує внут­рішні фактори опірності організму (наприклад, впливаючи на імунні процеси).

По-третє, через те що стресова ситуація зберігає свою актуальність (адже конфлікт не розв'язався позитивно і певна потреба так і залишилася незадоволеною, інакше не було б негативних емоцій), до кори головного мозку знову і знову надходять імпульси, що підтримують активність домінанти, а в кров продовжують виділятися гормони стресу. Отже, треба знизити для себе значущість цього незадоволеного бажання або ж відшукати шлях для його реалізації. Внаслідок зазначених процесів у людини виникають різноманітні захворювання.