Служба охорони праці

Службу охорони праці створюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від видів діяльності та форми власності, для здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних за­ходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям під час роботи.

Вона входить до структури підприємства (установи) як одна з основних виробничо-технічних служб. Її ліквідація можлива лише в разі ліквідації підприємства або припинення використан­ня фізичною особою найманої праці.

Служба охорони праці може бути самостійним підрозділом або представлена групою чи одним фахівцем, залежно від ступеня складності, небезпечності та шкідливості виробництва, чисель­ності працівників і ефективного річного фонду робочого часу фа­хівця з охорони праці. Службу охорони праці створюють на під­приємствах (в установах), кількість працівників на яких становить понад 50 осіб (для невиробничної сфери — 100 осіб). На підприємс­твах з меншою кількістю працівників функції цієї служби можуть за сумісництвом виконувати особи, що мають технічну освіту та витримали перевірку знань з охорони праці. Якщо на виробництві зайнято менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть бути залучені на договірних засадах фахівці з інших підприємств, які мають відповідну підготовку.

Службою охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо роботодавцю, керує головний інженер (спеціаліст). До ЇЇ складу входять фахівці таких профілів: інженери відповідного фаху; фахівці з питань гігієни праці; юристи, іцо спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.

Завдання служби охорони праці та її функції викладено в “Типовому положенні про службу охорони праці”, яке затвердже­но наказом Держнаглядохоронпраці № 255 від 15.02.2004 р. (НПАОП 0.00-4.35-04).

Основні функції служби охорони праці:

1. Створення СУОП для вдосконалення діяльності структур­них підрозділів і посадових осіб.

2. Оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці.

3. Розроблення спільно зі структурними підрозділами комп­лексних заходів з охорони праці та підготовка розділу “Охорона праці” колективного договору.

4. Проведення вступного інструктажу з охорони праці.

5. Організація:

• забезпечення працівників нормативними актами з охорони праці;

• паспортизації цехів, дільниць та атестації робочих місць;

• підвищення кваліфікації та перевірки знань посадових осіб з охорони праці;

• обліку й аналізу нещасних випадків, професійних захворю­вань і аварій;

• пропаганди безпечних умов праці.

6. Участь у:

• розслідуванні нещасних випадків і аварій;

• розробленні нормативних актів підприємства (організації);

• формуванні фонду охорони праці та розподілі його коштів;

• роботі комісій з питань охорони праці, атестації робочих місць, введенні в експлуатацію об’єктів виробничого та соціаль­ного призначення.

7. Контроль за:

• дотриманням чинного законодавства посадовими особами;

• виконанням приписів органні державного нагляду;

• відповідністю устаткування, технологічних процесів, за­собів захисту працівників чинним нормативним актам;

• своєчасним навчанням і проведенням інструктажів праців­ників і атестацією посадових осіб;

• забезпеченням працівників засобами охорони праці, сані­тарії та гігієни;

• наданням працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій;

• виконанням заходів і розпоряджень з питань охорони праці.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

1. Безперешкодно у будь-який час відвідувати виробничі об’єкти для перевірки стану їхньої безпеки.

2. Видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків та одержу­вати від цих осіб потрібні відомості, документацію та пояснення.

3. Вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли пе­редбачених законодавством навчання, інструктажу, перевірки знань, медичного огляду і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативів з охорони праці.

4. Зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механіз­мів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників.

5. Надсилати роботодавцю подання про притягнення до відпові­дальності працівників, які порушують вимоги з охорони праці.

6. Надсилати роботодавцю клопотання про заохочення праців­ників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки праці та поліпшенні її умов.

Працівники служби охорони праці несуть персональну від­повідальність за:

• невідповідність прийнятих ними рішень вимогам чинного законодавства;

• невиконання посадових обов’язків;

• недостовірність статистичних звітів з охорони праці та не­своєчасність їх підготовки;

• низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.

На підприємстві (в організації) за рішенням трудового колек­тиву може бути створено комісію з питань охорони праці для за­безпечення пропорційної участі працівників у вирішенні питань безпеки гігієни праці та виробничого середовища.

До складу такої комісії входять представники роботодавця, про­фесійної спілки або уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства.

Основними завданнями комісії є:

• захист прав і інтересів працівників у галузі охорони праці;

• підготовка рекомендацій роботодавцю та працівникам з профілактики травматизму та професійних захворювань;

• підготовка пропозицій для включення до колективного до­говору окремих питань з охорони праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.