2. Професійний відбір.

У розділі визначено коло робітників, які працюють у важких умовах, виконують роботи зі шкідливими або небезпечними умова­ми праці та такі, для яких потрібен професійний відбір. Робітники зазначених категорій мають проходити попередній і періодичний медичні огляди. Перелік цих професій наведено у ДНАОП 0.03-4.02- 94 “Положення про медичні огляди робітників певних категорій”; ДНАОП 0.03-8.06-94 “Перелік робіт, де є необхідність у професійно­му відборі”; ДНАОП 0.03-8.07-94 “Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняєть­ся використовувати працю неповнолітніх”; ДНАОІІ 0.03-8.08-93 “Перелік важких робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється використовувати працю жінок”.

3. Навчання з питань охорони праці та система інструктажів.

Обов’язкові вимоги до проведення навчання з питань охорони

праці та до спеціального професійного навчання викладено в стат

статті 18 Закону України “Про охорону праці”, а також в НПАОП 0.00-4.12-05 “Типове положення про порядок проведення навчан­ня з питань охорони праці”.

У Положенні про СУОП регламентують порядок дії, компетенцію відповідальних осіб під час організації та проведення навчання.

4. Поточні перевірки, огляд окремих підрозділів і підпри­ємства в цілому.

Система контролю залежно від обсягів виробництва та чисель­ності працівників може передбачати:

• адміністративно-громадський контроль (внутрішній аудит);

• оперативний контроль керівників і інших посадових осіб;

• контроль з боку служби охорони праці та комісії з охорони праці.

Для проведення внутрішнього аудиту:

• визначають учасників груп, які здійснюють огляд підпри­ємства;

• встановлюють періодичності оглядів підприємства;

• визначають випадки, коли є потреба в позачерговому огляді підприємства;

• встановлюють основні моменти, яким потрібно приділяти особливу увагу під час проведення огляду (моясливе розроблення опитувального листка);

• складають протоколи огляду з визначенням терміну усунен­ня недоліків;

• визначають заходи з усунення виявлених недоліків; перед­бачають участь працівників у роботі згаданих груп.

Для документування огляду підприємства доцільно складати плани, розробляти порядок проведення та відповідні протоколи.

На підприємствах потрібно впровадясувати триступеневу сис­тему контролю.

4. Організація інформаційної роботи.

Потрібно визначити спосіб ознайомлення кожного працівника з інформацією про заходи з безпечного провадження робіт і організації зворотного зв’язку між працівниками та керівництвом для поліпшен­ня охорони праці. Також варто розробити процедури звернення пра­цівників зі скаргами та повідомлення про результати їх розгляду.

4. Засідання координаційної ради.

Документальне оформлення роботи координаційної ради може враховувати повноваження та спосіб дії будь-якого з її членів під час:

• складання та перевірки дотримання графіка засідань;

• координації їх проведення;

• визначення тем засідань;

• складання та розповсюдження їх протоколів;

• здійснення заходів за результатами засідань.

4. Наради та збори.

Наради та збори проводять в усіх підрозділах підприємства. З ініціативою проведення нарад виступає керівництво підроз­ділів, а зборів — уповноважені трудових колективів, профспілки. За виконання коригувальних заходів за результатами нарад і зборів відповідають представники служби охорони праці.

4. Безпека виробничих приміщень, засобів виробництва, тех­нологічних процесів.

Порядок забезпечення безаварійної експлуатації будівель і спо­руд, організація наглядової служби та системи планово-профілак­тичних ремонтів викладено в нормативних документах з питань обстеження, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації ви­робничих будівель і споруд відповідно до вимог “Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд”, затверджені наказом Держбуду України та Держнаглядохорон- праці України за № 32/288 від 27.11.97 р.

Вимоги до обладнання та технологічних процесів встановлено в нормативно-правових документах, які регламентують безпеку виробничого обладнання та його використання (стандартах, тех­нічних умовах, технологічних регламентах та ін.).

4. Організація робочих місць.

Ефективним заходом щодо правильної організації робочих місць є їх атестація за умовами праці, яку здійснюють відповідно до “Поряд­ку проведення атестації робочих місць за умовами праці”, затвердже­ного постановою Кабінету Міністрів України за № 442 від 1.08.92 р.

4. Організація робочого часу.

Для забезпечення охорони здоров’я та безпеки працівників потрібно організувати відповідний режим праці та відпочинку з урахуванням вимог КЗпП та інших нормативно-правових актів, зокрема про час роботи та відпочинку, перерви для проведення профілактичних і лікувально-оздоровчих процедур.

Такі поняття, як “робочий час”, “час відпочинку”, “перерви”, “робота у нічний час” та “робота за змінами”, мають бути регла­ментовані.

4. Заміна засобів виробництва.

Під час планування закупівлі обладнання, використання яко­го практично не змінює технологічний процес, потрібно перевіри­ти його безпечність. У розділі визначено організаційно-технічні заходи щодо безпечності обладнання.

4. Заміна матеріалів.

Змістом розділу є порядок визначення ступеня шкідливості нового матеріалу та шляхи її нейтралізації.

4. Зміни в організації праці.

У розділі визначено аспекти заходів щодо дотримання безпеч­них і нешкідливих умов праці на етапі проектування нового тех­нологічного процесу або впровадження нових засобів виробниц­тва, які суттєво виливають на організацію праці.

4. Організація безпечного проведення робіт із залученням інших суб’єктів господарювання.

Згадані заходи мають бути передбачені в договорі щодо вико­нання робіт.

4. Вимоги безпеки під час введення в експлуатацію, по­точної експлуатації та виводу з експлуатації виробничого облад­нання.

Під час введення в експлуатацію нового обладнання, інших за­собів виробництва та матеріалів керівництво підприємства має передбачити всі заходи із запобігання нещасним випадкам та зни­ження ризику для здоров’я працівників.

Для вирішення вищенаведених завдань потрібно:

• перевірити, чи надав постачальник документи, що підтвер­джують безпечність обладнання;

• з’ясувати, чи має організація, що буде монтувати і налагод­жувати обладнання, відповідні дозволи та ліцензії;

• вжити заходів, спрямованих на безпечне виконання ро­біт, якщо монтування буде здійснено власними силами підпри­ємства;

• одержати потрібні дозволи на введення об’єкта в експлуа­тацію.

Поточну експлуатацію обладнання здійснюють згідно з доку­ментами фірми-виробника, а обладнання, що становить підвище­ну небезпеку, — додатково з інструкцією з експлуатації.

Порушення встановленого режиму технологічного процесу може призвести до виникнення нестандартної ситуації на вироб­ництві. їх потрібно передбачити в Плані ліквідації аварійних си­туацій і аварій (ПЛЛС).

Потрібно передбачити та задокументувати заходи з охорони праці під час виведення обладнання з експлуатації та ознайо­мити з ними працівників, а також визначити конкретних ви­конавців.

4. Засоби індивідуального захисту (313).

У розділі наведено перелік 313, а також професій, представни­ки яких мають бути ними забезпечені. Інструктаж працівників з використання 313 має міститися в інструкціях з охорони праці відповідно до НПЛОП 0.00-4.15.-98 “Положення про розробку інструкцій з охорони праці”.

Питання про забезпечення працівників 313 регламентує НПАОП 0.00-4.01-08 “Положення про забезпечення працівни­ків спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засоба­ми індивідуального захисту”.

4. Аналіз та профілактика можливих загроз життю та здоров’ю працівників.

На кожному підприємстві має бути визначено загрози для пра­цівників і проведено відповідні заходи щодо їх профілактики, а також вибрано та обґрунтовано метод оцінювання ризиків.

У цьому розділі потрібно навести послідовність дій під час аналізування можливих загроз, а саме:

1. визначення робочих місць і видів діяльності, які можуть становити потенційну небезпеку;

2. встановлення наявних загроз на робочих місцях або ланках виробництва й оцінювання ефективності вже проведених про­філактичних заходів;

3. розроблення та впровадження подальших заходів щодо зменшення ризиків;

4. залучення для вирішення згаданих проблем відповідних фахівців, спеціалізованих організацій;

5. консультування з представниками громадських організацій з охорони праці;

6. визначення способів ознайомлення робітників з потребою в здійсненні заходів.

На виробництвах з використанням небезпечних речовин пот­рібно провести ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки та декларування їх безпечності відповідно до НГІА01І 0.00-6.21.-02 та НПАОП 00.0-6.22-02 “Про ідентифікацію та декларування об’єктів підвищеної небезпеки”.

4. Дії в разі аварії.

Обов’язки суб’єкта господарювання щодо запобігання можли­вим аварійним ситуаціям і здійснення заходів з ліквідації наслід­ків аварій визначено в ст. 13 Закону України “Про охорону пра­ці”. Згадані положення наведені в НПАОІІ 00.-6.02-04 “Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захво­рювань і аварій на виробництві”, згідно з яким суб’єкт господа­рювання зобов’язаний аналізувати причини аварій і розробляти заходи щодо запобігання їм. Таким чином, на кожному підпри­ємстві, де аварія може призвести до руйнування будівель, споруд, технологічного обладнання, ураження людей, негативного впли­ву на довкілля, обов’язково мають бути розроблені плани про­філактики та ліквідації аварій.

Вимоги до змісту та порядку викладення розділу регламенто­вано НПАОП 0.00-4-33-99 “Положення про розробку планів ло­калізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій”.