4. Українське відродження. Політичне життя.

Під впливом політики “просвіченого абсолютизму ”, нових європейських течій, політичних соціальних і культурних змін у Галичині з’являється перше покоління “будителів”. Центром першої хвилі національного відродження став Перемишль, де навколо перемиського владики-єпископа

Івана Снігурського у 1820-30-х роках згуртувалося невелике коло представників національно свідомої інтеліґенції. Вони приступили до створення початкових шкіл для місцевого населення. З’являються перші граматики української мови Івана Могильницького (1822), Йосипа Лозинського (1833), Йосипа Левицького (1834). Водночас виходять друком перші збірки народної творчості – “Пісні польські і руські люду галицького” Вацлава Залеського (1833), вихід якої для Галичини мав таке ж значення, як “Малороссийские песни” Миколи Максимовича для Наддніпрянщини, збірка “Руське весілля” Йосипа Лозинського (1835).

На початку 30-х років на арену національного життя виступає нове покоління інтеліґенції, вихованців Львівської семінарії, очолюваної “Руською трійцею” – Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. На відміну від старшого покоління, яке було тісно пов’язене з церковними традиціям і старослов’янською церковною мовою, молоді “будителі” прагнули впровадити в тогочасну літературу народну мову.

Поява “Руської трійці” до певної міри було спричинене утворенням у Галичині мережі таємних польських організацій, які після поразки повстання 1831 р. готували ґрунт для нового національного виступу. “Руська трійця” була вхожа у ці конспірації, що, з одного боку, надихало її патріотичними почуттями під впливом їхніх польських знайомих, з другого боку, показувало їй байдужість або навіть ворожість польських конспіраторів до українських національних потреб. Але найбільший ідейний вплив на молоду інтеліґенцію мало знайомство з тогочасною європейською літературою, передусім – з творами чеського і словацького національного відродження. Не дивно, що свій політичний ідеал діячі “Руської трійці” бачили у слов’янській федерації.

У 1837 р., користаючи з м’ягкості цензури в Угорщині, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький видали у Будапешті збірку “Русалка Дністрова”. Видання “Русалки Дністрової” не обійшлося безкарно для її авторів. Ставлення австрійської влади до діяльності Руської трійці найкраше передали слова тодішнього директора львівської поліції: “Ми ледве даємо собі ради з однією нацією (поляками. – Я.Г.), а ці дурні голови хочуть ще розбудити мертвопоховану руську націю”. Над трьома упорядниками збірника було проведено слідство.

З проголошення політичних свобод першими скористалися поляки, які створили у Львові свій політичний орган – Центральну Раду Народову – та приступили до формування Національної гвардії. 2 травня 1848 р. у Львові була утворена перша русько-українська політична організація – Головна Руська Рада. Вона очолювалась спочатку перемиським єпископом Григорієм Яхимовичем, а пізніше – священиком о.Михайлом Куземським. У своєму першому маніфесті вона оголосила, що галицькі русини є частиною великого українського народу, який мав славне минуле і власну державу. Головною вимогою Головної Руської Ради був поділ Галичини на українську і польську частини (провінції) з окремими адміністраціями. Русько-український національний рух швидко поширився по всьому краю; були утворені 34 повітові ради, почалось формування загонів національної самооборони. Шукаючи натхнення в славному історичному минулому, Головна Руська Рада відновила герб галицько-волинських князів (золотий лев на голубому тлі) і прийняла синьо-жовтий прапор як національний стяг українського народу.

Діяльність Головної Руської Ради мала неперехідне значення для формування ідеології українського національного руху в Галичині. З цього часу вимога поділу Галичини на дві частини й утворення з українських земель Австрії окремої провінції розглядалося як мінімальна політична програма галицьких українців аж до розпаду Австрійської імперії у 1918 р.

10. Граф логічної структури заняття:

У

У складі Австро-Угорської імперії (20% українців)

1. Запровадження реформ Марією-Терезією і Йосипом ІІ в кінці XVIII ст., відмова від них на початку ХІХ ст.

2. Посилення феодальної експлуатації селян.

3. Перетворення західноукраїнських земель на ринок збуту і джерело сировини та дешевої робочої сили.

4. Скасування кріпосного права (1848 р.).

5. Розподіл західноукраїнських земель на окремі територіально-адміністративні одиниці:

• Королівство Галіції та Лодомерії (Східна Галичина);

• Буковина;

• Братиславське намісництво (Закарпаття)

Загальна характеристика імперської влади:

• надмірна централізація влади (в особі царя та імператора);

• опора в управлінні державою на бюрократію та армію;

• втручання в особисте життя громадян;

• доля України вирішувалась у Відні

країнські землі у складі Австрійської імперії (ХVІІІ – ХІХ ст.). Українське національне відродження

С

Суспільно-політичні течії

успільно-політичні течії на західноукраїнських землях у др. пол. XIX ст.