Постава в класичному танці

Для виконання всіх рухів класичного танцю необхідна правильна

постановка корпусу, що допомагає стійкості — апломбу.

«Стрижень апломбу — хребет» — казала А. Я. Ваганова у своїй книзі

«Основы классического танца». Ще точніше, найважливіше поперек, при

близно в області 5-го хребця, навколо якого поступово розробляються

невеликі, але сильні м'язи. Саме ця частина спини, при вільно опущених до

низу плечах і лопатках, повинна відчуватися підтягнутою догори. Поставле

на спина допомагає при віддачі від підлоги в стрибках та м'якому призем

ленні після стрибків, при всіх рухах, що виконуються на пальцях, обертан

нях на підлозі та в повітрі.

«Правильна постанова корпусу забезпечує не тільки стійкість, вона по

легшує розвиток виворотності ніг, гнучкості та виразності корпусу, не

обхідних в класичному танці» — пишуть Н. Базарова та В. Мей у своїй книзі

«Азбука классического танца».

«Танцівник, що навчається за системою класичного танцю, досягає

кращих результатів, коли його хребет підтягнуто до межі. Це означає, що

природні вигини хребта здаються розпрямленими. Це впливає на всю поста

ву корпусу. Голова його тримається прямо, маківка розташована на цент

ральній лінії рівноваги, яка прямує безпосередньо крізь хребет до точки, що

розташована між стопами. Лопатки ледь линуть униз і лежать плоско. Гру

ди вільно відкриті, спина подовжена. Талія втягнута, таз подано вперед

настільки, наскільки це можливе, а живіт знаходиться в тонічному стані. Це

означає, що м'язи його не дуже напружені, але знаходяться в готовності

взяти участь у будь-якому русі, що пов'язаний з роботою інших м'язів ниж

ньої частини корпусу. Ця підтягнута постава корпусу не повинна в ніякому

разі сковувати рухи артиста балету. Хребет не повинен бути зайво напруже

ним чи витягнутим. Він повинен бути в стані рухливості, для того щоб при

стосовуватись до кожного руху та позі артиста балету» — пише Джоан

Лоусон у книзі «Классический танец, его стиль и техника».

Оскільки правильна постановка корпусу є фундаментом освоєння рухів

класичного танцю, з постановки корпусу починається процес вивчення

класичного танцю. З перших занять необхідно домагатися від учнів пра

вильності постановки корпусу, стоячи обличчям до станку, на середині та

навіть лежачи на спині па підлозі, якщо не вдається розпрямити природний

вигин у попереку. Спочатку засвоюється в статичному положенні, потім в

позиціях ніг, закріплюється під час вивчення основних рухів класичного

танцю. Прищеплюється балетна постава також під час постановки рук, вив

ченні позицій та різноманітних PORT DE BRAS.

Постановка корпусу повинна проходити червоною лінією в учбовому

процесі на початковому етапі навчання, до тих пір поки в учнів не відпра

цюється рефлекс рухатися, виконуючи будь-які рухи з правильно поставле

ним корпусом.

Апломб

Здатність танцівника рухатися на сцені впевнено та точно, не втрачаю

чи рівноваги, прийнято називати Апломб (aplomb). В точному перекладі це

слово означає прямовисне положення, схил, у танці — стійкість, яка дозво

ляє танцівнику діяти технічно досконало.

Стійкість відпрацьовується на всіх танцювальних дисциплінах, на уро

ках класичного танцю вона піддається особливо кропіткому відпрацюван

ню, яке починається з постанови корпусу. Вміння учня утримувати корпус

підтягнуто сприяє стійкості. Усіма рухами корпусу керує хребет. Цей стри

жень дозволяє утримувати рівновагу тіла в будь-яких рухах класичного

танцю. При цьому центр ваги повинен знаходитися між ступнями на двох

ногах або завжди знаходитися на опорній нозі, що є законом стійкої

рівноваги.

Під час вивчення позицій ніг, учням прищеплюють уміння твердо та

правильно стояти на виворотних ногах. Виворотність ніг збільшує площу

опори, отже підвищує стійкість.

Ступні ніг завжди повинні щільно та рівномірно примикати до поверхні

підлоги. Треба уникати навалу на великий палець, тому що це зменшує

площу опори та знижує стійкість. У збереженні стійкості бере участь також

гомілковостопний суглоб ноги — щиколотка. Вона здатна корегувати пору

шення рівноваги, якщо вона знаходиться в підтягнутому стані. Особливо

важлива щиколотка для корегування рівноваги на півпальцях. Істотно важ

лива робота колін та стегон. Коліна під час виконання DEMI PLIE повинні

знаходитися на одній лінії зі ступнями. Якщо коліна будуть спрямовані

вперед, ступні заваляться на великі пальці та упор вийде нестійким.

Зберігання виворотності обов'язково, як для робочої ноги, відведеної

носком у підлогу, на 30о, 45о чи 90о, так і для опорної ноги. Це також сприяє

стійкості.

Перехід з однієї ноги на іншу можна зробити на місті та з просуванням,

повільно та швидко, просто та складно, але завжди з переносом центра ваги

тіла на нову точку опори, тобто стійко.

Правильні положення та рухи рук, також як і ніг та корпуса, допомага

ють активно утримувати рівновагу тіла. Якщо танцівник не вміє про

порційно й точно, в одному темпі з рухами тіла керувати своїми руками, це

означає, що він не здатен діяти з апломбом.

Не менш важливі для вироблення апломбу правильні рухи голови. Най

менша ритмічна чи пластична неточність руху голови може послабити

стійкість рівноваги. особливо при виконанні обертання. Рухи голови різно

манітні, вони завершують пластичний малюнок port de bras і поз. Не

потрібно забувати, що стійкість зміцнюється в процесі тяжкої праці, пов'яза

ної з граничними можливостями учня. Класичний танець містить великий

запас рухів, який необхідно включати в заняття для прищеплення стійкості.

PLIE

Перша вправа екзерсису біля палки — PLIE (від франц. — згинати). В

хореографії означає присідання на двох та одній нозі. Grand PLIE — зги

нання коліна до межі, з відриванням п'яток від підлоги (крім ІІ поз.); DEMI

PLIE — напівприсідання, виконується не відриваючи п'яток від підлоги.

Завданням PLIE є розвиток рухливості кульшових, колінних та

гомілковостопних суглобів. Воно розвиває силу ніг, виворотність, еластич

ність. «Тільки еластичність надає м'язам витривалість та силу — пише док

тор Селія Спардвер у своїй роботі «Телосложение и балет» — і робить їх

менш схильними до травм»… Неправильне виконання PLIE, припускання

таких помилок, як навал на великі пальці стоп, коліна не розгорнуті по лінії

пальців ноги може також потягнути за собою травми колінних суглобів. Ба

летний критик Аким Волинський у своїй «Книге ликований» пише: «...PLIE

виявляється одним з найбільш необхідних інгредієнтів класичної хорео

графії. Якщо в танцівникові немає PLIE, виконання його сухе, різке, не

пластичне».

Стрибок багато в чому залежить від виворотного, сильного та еластич

ного PLIE, яке дозволяє учню легко та вільно виштовхувати вагу власного

тіла, а також приймати її при завершенні зльоту. Коротке, слабке, неопра

цьоване сухожилля (ахіл), слабкі литкові і стегнові м'язи — істотний не

долік в розвитку стрибка. Долається він достатньою роботою ніг на DEMI

PLIE та RЕLEVE в екзерсисі біля станка, на середині залу та ADAGIО.