Єпоха Романтизму

Переломною в долі класичного танцю була епоха романтизму. Роман

тизм закликав танцівницю, що зображувала неземне створіння, відірватися

від землі, і вона піднялась на пуанти. У 1826 р. вони зафіксовані на перших

зображеннях Марії Тальоні, вона і стала на пальці перша. Цей прийом,

усвідомлений нею і її вчителем, батьком, як технічний прийом, було покла

денов основу нової школи, що насправді вважається школою Тальоні. Цей

якісно новий «прийом» згодом став власністю жіночого класичного танцю.

Россія

У кінці 50-60х рр. ХІХ ст. тальонізм призвів до занепаду французької

школи танцю. Центр класичного танцю пересувається в Росію, у Петербург,

у Маріїнський театр. Охоронцем її канонів у театрі був М. І. Петіпа, у школі

Х. П. Іогансон.

Уперше назва «класичний танець» ми зустрічаємо в книзі італійського

педагога і балетмейстера Карло Блазіса: «Танці взагалі, балетні знамени

тості і національні танці», яка вийшла на російській мові в 1884 році у

Москві. Блазіс пише: «… служать прикрасою усі види танців, від танців кла

сичних до танців національних, народних». Далі епітет «класичний» прий

няв більш узагальнене значення і застосовувався в значенні «класична шко

ла», «класичний танець», «…танцівниця чисто класична», — зазначає про

Катерину Вазем у 1875 р. критик «Санкт-Петербурзьких відомостей». По

ступово класичний танець ввійшов в побут, витіснивши існуючий раніше —

серйозний, благородний і академічний танець.

Виразні засоби класичного танцю

Виразним засобом класичного танцю є сам танець (рухи тіла), а також пантоміма.

Система класичного танцю складалась шляхом відбору визначених поло

жень і рухів. З багатьох рухів людини — трудових, побутових та ін. — були

відібрані рухи з танцювальними властивостями, які володіли визначеністю,

завершеністю, що пластично розкривали духовний світ людини, тобто

положення і рухи, що представляють естетичну цінність, дякуючи своїй

виразності. Цей процес можна зрівняти з тим, який виникав при створенні

музичної системи, коли з багатьох існуючих в природі звуків були відібрані

звуки особливих властивостей — музичні. Метою був танець, спроможний,

як і музика, втілювати найрізноманітніші стани, думки, почуття людини і

його взаємовідносини з навколишнім світом.

Художня особливість класичного танцю заключається в узагальнено —

виразному ліричному початку. Він виражає емоційний стан людини на

основі виразності рухів людського тіла, очищених від побутоподібності,

конкретності побутових дій.

Важливим технічним принципом класичного танцю являється виво

ротність. В її основі — природне прагнення людини до розправлення, витяг

нутості, прямоти. Виворотність дозволяє використати боковий рух більшої

амплітуди. Найбільшої витягнутості, прямоти людина здатна досягти в

стрибку, польоті; вища точка витягнутості на підлозі — танець на пальцях

(пуанти).

В основі школи класичного танцю лежить поділ на елементи, відбір і

систематизація рухів. Вона побудована на вивченні різноманітних груп

рухів, об'єднаних спільними для кожної групи ознаками. Наприклад: група

присідань, стрибків, обертів, положень корпуса і ін.. В системі класичного

танцю розроблені позиції ніг, рук, корпуса, голови. Рухи класичного танцю

будуються на основі виворотності. Є поняття про схрещені (CROISEЕ) та

несхрещені (EFFACEE) пози, а також про рухи всередину (EN DEDANS) і

назовні (EN DEHORS). Віртуозність техніки, що досягається в результаті

засвоєння школи, служить засобом створення художніх образів балетного

спектаклю.

Балети М.І. Петіпа завершили тривалий процес формування класично

го танцю як системи умовних виразних засобів. В неї зібрані, упорядковані

і возведенні у високе художнє правило всі пошуки ХІХ ст. в галузі цього

танцю. Потім остаточно закріпилась і французька термінологія класичного

танцю прийнята і сьогодні. Ця термінологія, не дивлячись на свою

умовність, майже завжди дозволяє виявити коріння, встановити генетичні

витоки того чи іншого руху, пози і положення.

Класичний танець пов'язаний з європейською професійною музикою.

Якщо в просторі класичний танець керується власними законами, то в часі

він повністю погоджується з музикою. Часто класичний танець з музики

черпає свій зміст. Можливі, однак, випадки коли музика тільки ілюструє

танець, акомпанує йому, являється метроритмічною основою. Класичний

танець знаходиться у безупинному розвитку, збагачується, черпає нові

пластичні форми з народного танцю та інших танцювальних систем.