Глубока давнина

Танцювальне мистецтво зародилось в глибоку давнину. Воно з'явилось

вже в первісну епоху як вираження веселощів людей з приводу успішного

завершення їх трудової або воєнної діяльності. Нерідко танець ґрунтувався

на відтворенні видів діяльності. Він мав первісне релігійно — магічне значен

ня, був невід'ємний від обрядів.

Класове суспільство

У класовому суспільстві виник поділ танцю на народний та професій

ний. В народних танцях знаходили вираження почуття народу, особливості

його національного характеру, відобразились різні сторони його життя.

Поступово танець втрачав прямий зв'язок з працею і обрядами, але придбав

значення мистецтва, втілюючи красу людини, багатообразний стан його

духу.

Античність

Вже в античності існував професійний танець в якості видовища, аналогічного театральному. «Яке громадське місце в житті Греції полягав танець — добре відомо; багато письменників античності присвячували йому

сторінки і цілі трактати, незчисленні зображення танцюючих в скульптурі

та на вазовому живопису», писала відомий театрознавець Л. Блок в своїй

книзі «Класичний танець. Історія та сучасність». В своїх дослідженнях вона

пише, що багатьом рухам грецьких танцюристів була властива виворотність,

близькість деяких поз (аттітюд, наприклад), рухів (великий батман, ROND

DE JAMBE EN L'AIR, JETЕ), піруетів, стрибків (PAS DE CHAT, ECHAPPE,

заноскі) і, навіть, танець на пальцях. Тільки не потрібно очікувати сучасно

го поняття танцю на пальцях, так як у античних танцюристів не було

спеціального взуття. «Каріатиди на популярному барельєфі спираються на

самі кінчики пальців оголеної ступні... Особливої уваги заслуговує сатир,

що танцює на пуантах, іншими словами, пуанти античності не були прерога

тивою жіночого танцю... Постановку корпусу античних танцюристів ми

повинні визнати ідеальною, з точки зору нашої сучасної техніки. Корпус

зібраний, міцно поставлений на стегна, живіт енергійно прибраний, спина

пряма, струнка, що з переконливістю ясно на деяких малюнках» (Блок,

с. 53). Так виглядав танець в Древній Греції.

Натомість балет, як мистецтво ще не самовизначився, танець в образі

являвся важливою складовою синтетичного видовища.

Єпоха Відродження

Подібно багатьом

сучасним мистецтвам, він з'явився на зорі епохи Відродження. В ті часи

з'явилось і поняття балет, від латинської ballo — танцюю. Як складова частина музично — драматичного придворного спектаклю балет існував в

Італії вже в XV–XVII ст. хоча і не носив цієї назви. Про високий розвиток

мистецтва танцю в Італії свідчать праці двох найбільш відомих італійських

майстрів танцю XVI ст. Фабріціо Карозо та Чезаре Негрі — основополож

ників академічної школи. Вони обоє залишили по солідному фоліанту, де

зберігаються дані про класифікацію танців, про правила їх вивчення.

З книги Карозо «Танцівник» (1581 р.) відомо, що він користувався позиціями ніг,

близькими I, III, IV; рухами PLIE, BATTEMENT TENDU, PASSE, GLIS

SADE, DEMI ROND DE JAMBE PAR TERRE, RELEVE, PAS DE BOURREE,

COUPE, а також піруетами та різними видами стрибків, включаючи заноски

(антраша). Прийом EN DEHORS був не повним: ноги, розверталися від

коліна, а не від стегна. Техніка включала в себе і акробатичні прийоми:

наприклад, SAUT DE NOUED («стрибок з вузлом»). Виконавець так пере

хрещував ноги, що з'являлось враження вузла, що вив'язувались ступнями…

Книга Чезаре Негри «Нові винаходи балету» (1604) визначила подаль

ший етап розвитку танцю. Автор класифікував складний розділ піруетів і

кабріолів (тоді — це види стрибків), пропонував складний розділ партерно

го танцю, призначений для чоловічого і жіночого виконання. Негрі застосо

вував уже всі 5 позицій ніг, хоч і не давав їм визначення. Він вводив сміливі

комбінації стрибків і турів, пропонував їх повтори в повітрі, підвищуючи ви

соту з кожним наступним туром. Подібна віртуозність потребувала повної

виворотності ніг, і Негрі наполягав на такій виворотності при витягнутих

колінах. Він писав також про граціозність і легкість танцю на півпальцях і

змушував округлювати руки в піруетах.

В цей час у Франції і Англії балет заявив права на самостійність. Зали

шаючись таким, що належить до палацового побуту, він включав в себе дек

ламацію і спів, але на перше місце вийшла хореографія. У Франції він зразу

отримав назву «балет», а в Англії іменувався «маскою».

У XVII ст. коли в Парижі була заснована Королівська Академія танцю

(1661) балет вийшов із залів палацу на професійну сцену і там відокремився

від опери, і став самостійним театральним жанром (видом). Очолив ака

демію танцю П'єр Бошан, який присвятив себе професії танцівника, хорео

графа, викладача. Про виконання Бошана-виконавця збереглись уривчасті,

але красномовні свідчення. «Дар міма Бошан поєднував з витонченою тан

цювальною технікою» — писала В. Красовська в своїй книзі «Західноєвро

пейський балетний театр». Сучасник згадував, що Бошан «не являючись

танцівником, чудовим з виду, був повним сил і вогню. Ніхто не перевершу

вав його в обертах, ніхто не вмів краще, ніж він, примусити танцювати». Він

ввів в чоловічий сценічний танець нові віртуозні рухи, наприклад, revoltade

en tournan.

Був затверджений EN DEHORS, який вимагав щоб стегна, коліна, стопи

були розвернуті і розкриті. Бошан винайшов новий прийом запису танців,

поклавши основу сучасної ери класичного танцю, тим що йому вдалось

розділити танцювальні рухи і знову скласти їх в окрему систему. П'ять

позицій ніг виявлені і сформовані Бошаном. Його наука про позиції ніг явно

говорила про бажання підвищити тверду основу всієї системи академічного

танцю. Рухи і позиції рук також розроблені Бошаном. Правда, руки зведені

до значення «рамки для картини». Руки не піднімаються догори, рухи рук

зводяться до маленьких кіл, які описує рука від ліктя, і що завершуються ру

хом кисті. Про нього писали: «У нього техніка взяла гору над фігурами, і

дякуючи йому французька школа танцю посіла провідне місце в Європі».

Так почав кристалізуватися вид танцю, який зараз називають класич

ним. Цей новий вид був складний, бо, з однієї сторони, театральний танець

очищувався від впливу придворного бального танцю, з іншої сторони — цей

професійний танець потроху починав насичуватися елементами віртуозної

техніки клоунів, акробатів народного театру.