Принципи поведінки суб'єктів конфлікту:
предметом переговорів мають бути лише питання, що безпосередньо стосуються змісту конфлікту;
усі учасники переговорів повинні демонструвати схильність до досягнення консенсусу;
у процесі переговорів сторони повинні прагнути до зняття психологічної напруги;
сторони мають демонструвати повагу одна до одної та належний рівень культури спілкування;
на переговорах їх учасники повинні прагнути до створення атмосфери публічного обміну думками, відкрито і аргументовано аналізуючи позиції один одного.
Основні напрямки діяльності з профілактики конфліктів:
оптимізацію організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій як можливих причин виникнення конфліктів;
корегування поведінки членів організації у відповідності з загально прийнятими в організації нормами та правилами;
створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі чи у відносинах між потенційними учасниками конфлікту.
Засоби та методи запобігання конфліктам:
переведення відкритого зіткнення у конструктивне співробітництво;
функціональне розведення учасників конфліктної взаємодії, припинення їх спільної діяльності;
чітке розмежування посадових повноважень;
управління компетенцією співробітників шляхом підвищення кваліфікації, вдосконалення трудових навиків спілкування, зміни видів діяльності, залучення діяльності персоналу до прийняття управлінських рішень тощо.
Правила безконфліктної поведінки:
прагніть адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, уникайте упередженості в оцінці дій своїх опонентів;
спробуйте оцінити ситуації з позиції протилежної сторони, зрозуміти точку зору вашого опонента
уникайте звинувачень на адресу опонента, що може спровокувати включення психологічних механізмів захисту і потік звинувачень на вашу адресу;
контролюйте свої емоції і закликайте протилежну сторону діяти аналогічно;
спонукайте свого опонента до відкритого обговорення спірних питань, спільного розв'язання конфліктної ситуації;
перевіряйте об'єктивність інформації, пов'язаної з предметом конфлікту, діями опонентів та своїми власними.
Висновки
Конфлікти є явищем закономірним, вони виникають у будь-якій організації. Вирішення конфліктів потребує знання причин, наслідків, механізмів протікання конфлікту. Сьогодні конфлікт вивчається багатьма науками — психологією, соціологією, політологією, історією, філософією, педагогікою, правознавством, військовими науками і т. д. Поки що не створена загальна теорія конфлікту та єдина схема описання всіх видів конфлікту. Становлення прикладної конфліктології відбулося в 70-ті роки XX ст. В становленні конфліктологічної практики особливе місце займають методи переговорів, що використовуються для вирішення конфліктів (Д. Скотт, Г. Боуер, Г. Кельман та інші), раціональні методи вирішення конфліктів, технології конструктивної поведінки в конфліктній взаємодії. Нині найбільша увага приділяється регулювання та вирішенню конфліктів. Протягом XX ст. розуміння конфлікту змінювалось. Конфлікти є складним соціальним явищем, яке характеризується багатьма параметрами. Найважливішими з них є сутність, структура, причини, динаміка. Конфлікти класифікують за багатьма параметрами. З практичної точки зору класифікація конфліктів важлива, так як вона дозволяє орієнтуватись в їх специфічних проявах, а значить допомагає оцінити можливі шляхи їх вирішення.