Методологія і методика проведення соціологічного дослідження

Після вивчення цієї теми студенти зможуть осягнути

• суть соціологічного дослідження та його значення у житті сучасного суспільства;

• основні етапи й види соціологічних досліджень;

• суть підготовки, організації й проведення соціологічного дослідження;

• суть і особливості вибіркового методу в соціології;

• основні методи збору соціологічної інформації;

• основні способи узагальнення, аналізу та інтерпретації соціальної інформації;

• переваги й недоліки існуючих методів збору соціологічної інформації;

• загальні процедури обробки та інтерпретації соціологічних даних.

Ключові терміни і поняття

Анкетне опитування – це метод педагогічного дослідження за допомогою анкет.

Опи́тування — це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога з респондентом

Респондент (від лат. respondere - відповідати, реагувати) — учасник соціологічного опитування, який відповідає на питання анкети, тобто виступає в якості джерела первинної інформації про явища і процеси, які досліджуються.

Репрезентативність (від фр. representant — представник) — відповідність результатів несуцільного спостереження, що охоплює не всі одиниці загальної сукупності, а тільки деяку їх частину, відібрану за певним методом, результатам суцільного спостереження, що охоплює всі одиниці досліджуваної сукупності. Репрезентативність досягається за рахунок правильного формування вибірки, яка за принциповимми для дослідження параметрами має відтворювати загальний об'єкт дослідження.

Соціологічне дослідження — система логічних і послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Соціальний моніторинг - періодичний збір, узагальнення та аналіз інформації про соціальний об'єкт для прийняття управлінських рішень на різноманітних рівнях соціального управління.

Соціологічний моніторинг – це цілісна система спостережень за суспільними змінами на основі досліджень та аналізу масових уявлень про них. Його головна задача полягає у систематичному отриманні необхідної соціологічної інформації про досліджуване явище, як правило, щомісячно або щоквартально.

Статистичний моніторинг – це система отримання кількісних характеристик про життя суспільства. Статистичні відділи є у більшості соціальних організацій (у поліклініках, школах, магазинах та ін.) та за рахунок чисел відображають зміни у різних сферах суспільства.

План

1. Типологія та етапи проведення соціологічного дослідження

2. Вибірка в соціологічному дослідженні

3. Методи збору, обробки аналізу та інтерпретації соціальної інформації

1. Типологія та етапи проведення соціологічного дослідження

Ідея соціологічних досліджень виникає у 1800 році у США (у газетах почали друкуватися анкети). Бум соціологічних досліджень припадає на початок 20 століття. У 30-х роках у США зароджується прикладна соціологія.

Соціологічне дослідження – це система емпіричних та теоретичних процедур, яка має на меті отримання достовірних знань про об’єкт, що вивчається.

Існують такі класифікації соціологічного дослідження:

• За предметом дослідження - соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-педагогічні тощо;

• За метою визначення динаміки розвитку об'єкта — повторні, панельні, моніторингові;

• За методом дослідження - розвідувальні (пілотажні та зондажні);

• За типом та рівнем — теоретичні, емпіричні, емпірико-теоретичні, фундаментальні, прикладні;

• За умовами дослідження — польові, лабораторні;

• За отриманими знаннями — новаторські, компілятивні;

• За роллю в науці — фіксування фактів, перевірка гіпотез, узагальнюючі, аналітичні, прогностичні, ретроспективні;

• За масштабом об'єкта — міжнародні, загальнодержавні, регіональні, всезагальні, вибіркові, локальні, галузеві тощо.

Російський соціолог В.О.Ядов вважає ефективними такі види соціологічних досліджень — теоретико-прикладні, теоретико-методологічні та оперативні .

Існують також інші класифікації соціологічних досліджень. Наприклад, такі :

1. Пілотажне або зондажне.

2. Інформаційне або описове.

3. Аналітичне.

Пілотажне дослідження зазвичай використовується з метою попередньої апробації методики та інструментарію дослідження, визначення межі сукупності обстежень і з'ясування можливих труднощів, які слід очікувати в ході дослідження. У цілому цей вил дослідження виконує допоміжні завдання і служить оперативним цілям. Адже пілотажне дослідження проводиться частіше за все на малій вибірні з метою економії коштів (друкується 20-30 анкет та відбувається їх апробація на адекватність сприйняті, розуміння та повноту заповнення респондентами).

Описове або інформаційне дослідження є складнішим видом конкретно-соціологічної розвідки. Воно має на меті одержання емпіричної інформації, здатної дати цілісне уявлення про соціальне явище і його структурні компоненти. Вибір метолів збору інформації у цьому дослідженні визначаються його спрямуванням і завданням. Як правило, такс дослідження проводиться за повною програмою і йому передує пілотажна апробація інструментарію. Результати інформаційної розвідки дають змогу класифікувати елементи об'єкта дослідження стосовно до проблеми, яка аналізується. Описове дослідження уможливлює оцінку, порівняння і зіставлення характеристик, які цікавлять соціолога, і, окрім того, дозволяє з'ясувати наявність чи відсутність зв'язків між ними.

Головною метою аналітичного дослідження є вже не лише опис і класифікація структурних елементів явища, а в першу чергу розкриття причин, які викликали до життя певне явище і зумовлюють його характер, тенденції розвитку, динаміку змін, гостроту суперечностей, поширеність та інші притаманні йому риси. З огляду на такі широкі можливості, аналітичне дослідження мас особливо велике практичне значення. Я кию в холі описового дослідження визначається існування зв'язків між різними сторонами предмета вивчення, то в процесі аналітичної розвідки з'ясовується, чи має знайдений зв'язок причинний характер.

В конкретно-соціологічному дослідженні виділяють такі організаційно-технічнічні етапи:

1. Підготовчий

2. Збір первинної соціологічної інформації;

3. Кодування, систематизація та підготовка зібраної інформації до обробки та теоретичного аналізу;

4. Аналіз результатів дослідження та написання звіту про проведену наукову розвідку, формулювання прогнозів та рекомендацій.

Н. Й. Черниш етапи соціологічного дослідження подає у такій послідовності:

• Виявлення проблемної ситуації.

• Формулювання проблеми дослідження.

• Розроблення програми конкретно-соціологічного дослідження.

• Проведення соціологічного дослідження.

• Аналіз одержаної соціологічної інформації.

• Підготовка науково обґрунтованих рекомендацій за наслідками дослідження.

• Прогноз ситуації на майбутнє

Безпосереднім приводом для проведення практично орієнтованого соціологічного дослідження звичайно є та чи та соціальна проблема або проблемна ситуація, яка стосується певних груп людей, їхніх інтересів і потребує вирішення. Фіксація проблемної ситуації та з'ясування її суті передують конкретно-соціологічному дослідженню, утворюючи поперед­ній етап соціологічного аналізу. Отже, предметом емпіричного соціо­логічного дослідження є певна соціальна проблема, яку необхідно вивчити для її розв’язання.

Проблемна ситуація, як вважає В.Ядов, — це стан «знання про незнання», тобто необхідність вивчення якоїсь галузі соціального, в якій виникає порушення її нормального функціонування. Для організаторів соціологічного дослідження соціальна проблема виникає як стан знання про незнання якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу. Або іншими словами, ми знаємо, що на виробництві виник конфлікт, але поки що не знаємо, які є його причини та як можна його розв'язати.

Соціальна проблема є завданням соціальної дії і характеризується певними ознаками. По-перше, це прагнення до зміни соціальної ситуації, що склалася в колективі людей, що його належить досліджувати. При цьому ступінь усвідомлення проблеми дослідником буває різним — від нечіткого вгадування до цілком визначеного формулювання. По-друге, завжди є певна кількість варіантів вирішення соціальних проблем, при­чому кожен із них має свої наслідки. Чим складнішою є соціальна система, в якій виникає проблема, то розмаїтішими будуть шляхи її вирішення. Тому соціологічний аналіз повинен розглядати соціальну проблему з огляду на основні параметри соціальної системи. У нашому випадку конфлікт на конкретному виробництві доцільно розглядати у взаємозв'язку із загальним станом нашого суспільства, у конкретному соціальному просторовому і часовому вимірі.

Наступний крок — це переведення проблемної ситуації у формулю­вання наукової проблеми. Для цього треба:

• встановити реальне існування проблеми (тобто з'ясувати, чи є показники, котрі характеризують цю проблему, чи є облік і статистика щодо цих показників і чи вони достовірні);

• виокремити найсуттєвіші елементи або фактори проблеми (у нашому випадку це означає виявити, які соціальні групи й особи беруть участь у виникненні та можливому вирішенні проблеми конфліктності, який вплив на це мають їхні інтереси, чи зацікавлені вони в уникненні назрілого конфлікту тощо);

• визначити вже відомі елементи проблемної ситуації, що не потре­бують спеціального аналізу і є інформаційною базою для розгляду невідомих елементів (наприклад, дані обліку і статистики виникнення та розв'язання конфліктних ситуацій у минулому);

• вирізнити у проблемній ситуації головні й другорядні компоненти для визначення основного напряму дослідницького пошуку;

• проаналізувати вирішення аналогічних проблем, які вже розроблено раніше (для цього треба опрацювати дотичну наукову літературу, провести бесіди-консультації з компетентними фахівцями-експертами, спеціалістами з цих проблем — ученими або практиками з великим досвідом у відповідній галузі).