Висновки

Сучасне українське суспільство означається соціологами, як таке, що перебуває в стані затяжної системної кризи у процесі переходу від недемократичної суспільної організації з командно-адміністративною економікою до демократичної, з ринковою економічною системою. Це означає, що в ньому триває боротьба між застарілими, віджилими формами інституціалізованих суспільних зв'язків та нормами, які перебувають у фазі становлення і орієнтовані на задоволення нових потреб суспільства, регулювання якісно нових соціальних відносин.

Нова система соціальних інституцій, в тому числі економічних, перебуває у стадії становлення, інституціалізації. Цей процес ускладнюється, з одного боку, тиском залишків застарілих форм соціальних зв'язків, а з другого - нечіткістю, "розмитістю", неоднозначністю розуміння різними соціальними верствами цілей і завдань новостворюваних соціальних інституцій, невиробленістю стандартів поведінки, які б забезпечили їх належне функціонування. Незадоволені в результаті недостатньої дії соціальних інституцій потреби викликають появу нормативно нерегульованих видів діяльності, якими частина громадян прагне компенсувати вади у роботі соціальних інституцій, часом ще більше підсилюючи їх дисфункції. Наприклад, брак у функціонуванні легальних економічних установ є грунтом для посилення тіньової економіки, злочинності. При тому, враховуючи, що всі соціальні інституції перебувають у органічній єдності, їх дія взаємозумовлена, природньо, що дисфункції економічних інституцій стають одночасно причиною та наслідком відповідних збоїв у функціонуванні інституцій політичних, культури та соціалізації і навпаки.

Виходом з цієї ситуації є створення збалансованої системи соціальних інституцій яка б орієнтувалася на задоволення актуальних потреб сучасного суспільства та його розвиток. Отже, людина, як істота соціальна, входить до складу численних і різноманітних груп. Соціальну групу можна визначити як спільноту, в основі якої лежить зв"язок типу взаємодії ( як обміну скоординованими системами дій) з приводу об'єднання, солідарності, узгодження сумісних зусиль. Сучасне суспільство демонструє велику кількість багатоманітних соціальних груп. Ця багатоманітність зумовлена багатоманітністю ознак, завдань заради яких утворилися ці групи.

Серед соціальних груп особливої ваги для суспільства набувають соціальні організації як формалізовані та структуровані групи, що мають повноваження від суспільства на здійснення певної діяльності. Ефективність та дієвість організацій залежить від ефективності управління як раціоналізації діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Що таке “соціальна інституція”? Яку роль відіграють соціальні інституції в

суспільному житті.

2. За якими параметрами класифікують соціальні інституції?

3. Які функції виконують соціальні інституції?

4. В чому виявляються і якими причинами зумовлюються дисфункції в роботі соціальних інституцій?

5. Соціальні групи: типологія, структура, взаємодія

6. Соціальні організації та їх роль в житті суспільства. Елементи соціальних організацій.

7. Функціонування організацій (управління, відносини: керівництво – підкорення, управлінські рішення, самоорганізація).

8. Бюрократія: сенс існування та загроза функціонуванню.

9. Закриті організації: традиція та соціальна необхідність.