д у не відхиляється або відхи­ляється менш ніж на одну по­ділку, вмикають більш чутливий піддіапазон "х 10", а якщо по­трібно — ще більш чутливий.

Мал. 99. Прилад ДРГ-05.

Рентгенометр ДРГ—05 використовується для вимірю­вання потужності дози рентге­нівського та гама-випроміню-вання в діапазоні від 0,1 до 10000 мкР/с і оцінки наявно­сті бета-випромінювання в енер­гетичному діапазоні від 200 до 3000 кеВ. Детектор випромінювання — електронний фотопомножу-вач ФЕУ — 35. Прилад переносний.

У нижній частині корпусу (мал.99) кріпиться ручка, в якій роз­ташовані елементи живлення. На задній частині корпусу розташо­ване світлове табло з позначками "менше 100 мкР/с" та "більше 100 мкР/с", а також перемикач піддіапазонів. На передній частині кріпиться блок детектування у вигляді циліндра, на торці якого змон­тована діафрагма, що служить світловим затвором. Робота затвора здійснюється обертанням стакана, конструктивно з ним з'єднаного. На цей стакан одягнутий знімний ковпачок-екран з поліетилену, який знімається при визначенні бета-випромінювання. У комплект при­ладу входять контрольні бета-джерела стронцій-90 та ітрій-90.

Щоб підготувати прилад до роботи, обертанням стакана блок де­тектування треба встановити в положення "відкрито". Через 15 хв після увімкнення приладу вимірюють покази від контрольного бе­та-джерела на обох піддіапазонах ("менше 100 мкР/с" та "більше 100 мкР/с") в такому порядку: на піддіапазоні "менше 100 мкР/с" знімають покази приладу, зумовлені власним фоном; з блоку детек­тора знімають поліетиленовий ковпачок і фіксують покази приладу від контрольного бета-джерела, обчисливши середнє арифметичне з 15-20 послідовних вимірювань; встановлюють перемикач піддіапа­зонів у положення "більше 100 мкР/с".

Прилад готовий до роботи. Наявність бета-випромінювання ви­значають за допомогою поліетиленового екрана та без нього. Збіль­шення показів при знятому ковпачку більш ніж на 20 проти пока­зів за його наявності свідчить про присутність бета-випромінюван­ня.

Радіометр "Прип'ять" РКС —20.03 призначений для вимірю­вання потужності експозиційної дози гама-випромінювання, а також щільності потоку і питомої активності бета-частинок. Переносний портативний прилад. Детектор випромінювання — газорозрядний лічильник та цифровий індикатор вмонтовані в корпус приладу. Жив­лення батарейне (мал. 100).

Потужність дози гама-випромінювання вимірюють таким чином. Перемикач "живлення" встановлюють у положення "Увімкн.", пе-

ремикач "β-y" — у положення "у", переми­качі "Н", "X" — в одне з положень залеж­но від того, в яких одиницях необхідно ви­міряти потужність дози: Н — мкЗв/год, X — мР/год. Потужність дози "X" при положенні перемикача "межа 1" вимірю­ється в діапазоні 0,01-1,999 мР/год з ін­дикацією коми після першої цифри. При положенні перемикача "межа 2" потуж­ність дози вимірюється в межах 2,0-19,99 мР/год з індикацією коми після другої цифри. Потужність еквівалентної дози при положенні перемикача "межа 1" вимірю­ється в діапазоні 0,1 — 19,99 мкЗв/год з індикацією коми після третьої цифри. Пе­ремикач "час" при цьому повинен бути в положенні 20 с.

Мал. 100. Радіометр "Прип'ять".

При вимірюванні щільності потоку бе­та-частинок перемикач "β-y" встановлюють у положення "Р", перемикач "<р-Ат" — у положення "ф". При положенні перемикача "межа 1" щільність потоку вимірюється в діапазоні 10-1999 Ом/хв, кома ставиться після другої цифри. Перемикач "час" по-

винен бути встановлений у положення 20 с. Вимірювання прово­дять двічі — при наявності кришки (для визначення гама-фону) та без неї. Остаточним результатом є різниця другого і першого відлі­ків.

Для визначення питомої активності при положенні перемикача "β-y" в позиції "Р" перемикач "cp-Am" встановлюють у положення "Am". При положенні перемикача "межа 1" питома активність зраз­ка вимірюється в межах 110~'-1,99910"⁶ Кі/кг; при положенні пе­ремикача "межа 2" — в діапазоні 2-10"⁶—19,99-10~⁶ Кі/кг з індикаці­єю коми після другої цифри. Перемикач "час" повинен бути вста­новлений у положення 10 хв.

Прилади для індивідуального дозиметричного контролю. Ви­мірювання потужності дози зовнішніх потоків частинок та квантів у виробничих приміщеннях часто є недостатнім для гігієнічної оцін­ки умов праці персоналу, оскільки поля випромінювань змінюють­ся в часі та просторі. Тому паралельно проводиться індивідуальний дозиметричний контроль, що дає змогу зафіксувати величину дози, яку отримав за час перебування на роботі кожний працівник. В НРБУ-97 зазначено, що індивідуальний дозиметричний контроль у кон­кретних для кожного випадку обсягах є обов'язковим для осіб, у яких річна ефективна доза опромінення може перевищувати 10 мкЗв (1 бер).

Дозиметр КІД-2 (мал. 101) призначений для визначення дози рентгенівського та гама-випромінювання в діапазонах 0,005-0,05 Р

Мал. 101. Індивідуальний дозиметр КІД-2.

та 0,05-1 Р. Прилад мережного живлення, який складається з заряд­но-вимірювального пульта та комплекту дозиметрів.

На панелі зарядно-вимірювального пульта розташовані: зліва — запобіжник, гніздо живлення струму, тумблер вмикання приладу в мережу, ручка змінного опору "установка шкали"; справа — гнізда "заряд" та "вимірювання", а також виведені під шліц змінні опори для встановлення чутливості на діапазонах 0,05 та 1 Р; в центрі — шкала гальванометра з двома згаданими діапазонами виміру.

Індивідуальні дозиметри складаються з двох конденсаторних ка­мер, розрахованих на граничну дозу до 1 Р та 0,05 Р. Принцип дії останніх полягає в розрядці зарядженої камери за умови виник­нення в ній струмів під впливом іонізації за рахунок надходження в об'єм камери енергії іонізуючого випромінювання. Ступінь розряд­ки камери пропорційний потужності дози.

Для підготовки приладу до роботи слід здійснити такі операції. Колодку запобіжника слід поставити в позицію, що відповідає на­прузі в мережі (127 або 220 В), й увімкнути прилад. При цьому запалиться індикаторна лампочка, а стрілка гальванометра відхилиться в гранично праве положення. Після ЗО хв прогрівання ручкою "уста­новка шкали" слід встановити стрілку гальванометра на праву крайню риску шкали. Зняти глушник із гнізда "заряд", розгвинтити кон­трольний дозиметр і зарядити його (обидві камери), втоплюючи їх у гніздо на максимальну глибину. Перевірити ступінь зарядки ка­мер дозиметра, втоплюючи їх у гніздо "вимірювання". При цьому стрілка гальванометра повинна встановитись у межах "чорного по­ля" (до 0,0025 Р). Прилад готовий для роботи.

Дозиметри, що використовувались в процесі роботи, перевіряються на ступінь розрядки. Для цього в гніздо "вимірювання" підготовле­ного до роботи приладу втоплюють обидві камери — спочатку менш чутливу (з діапазоном вимірювання до 1 Р). На шкалі відчитують результат вимірювання отриманої дози. Результати вимірювання за-

у журнал реєстрації одер­жаних індивідуальних доз опро­мінення.

Мал. 102. Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-02.

Вимірювач дози ІД —02 призначений для вимірювання по­глинених доз гама- та нейтронно­го випромінювання в діапазоні від 0 до 200 мрад. Він складається з комплекту дозиметрів та зарядно­го пристрою ЗД — 6. Дозиметр кон­структивно виконаний у формі ав­торучки. У верхній частині дози­метра є закритий склом отвір, че­рез який можна візуально спосте­рігати шкалу з поділками від 0 до 200 мрад, на яку аплікована нитка, що показує величину виміря­ної дози (мал. 102).

Дозиметр слід зарядити. Ручку зарядного пристрою повертають проти годинникової стрілки до кінця. Вставляють дозиметр у за­рядний пристрій. Дзеркало зарядного пристрою спрямовують на дже­рело зовнішнього освітлення і повертанням дзеркала забезпечують максимальне освітлення шкали. Далі треба натиснути на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, повертати рукоятку зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, доки зображення нитки на шкалі до­зиметра не перейде приблизно на дві поділки лівіше від позначки "0". Потім витягнути дозиметр і доторкнутися пінцетом або метале­вою паличкою до центрального контакту дозиметра, щоб зняти заряд з діафрагми. Відтак перевірити положення нитки на світло. Вона повинна встановитися на нулі.

Дозиметр готовий для роботи. Результати вимірів відліковують-ся за положенням нитки на шкалі.

Дозиметри індивідуального фотоконтролю (ІФК). Існує декілька їх модифікацій: ІФК-2,3, ІФК-2,ЗМ, ІФКУ (уніфікований). Вони викори­ стовуються для реєстрації рент­ генівського та гама-випроміню- вання, потоків бета-частинок та нейтронів. Діапазон вимірюван­ ня від 0,03 до 3 рад. Касети ІФК-2,3 (мал. 103) мають чо­ тири фільтри: перший — не­ проникний для світла шар сріб­ ла завтовшки 14 мг/см², дру­ гий — гетинаксу завтовшки 300 мг/см², третій — алюмінію 540 мг/см² та гетинаксу 320 Мг/см², четвертий - свинцю 840 Мал 103. Фотодозиметр ІФК-2,3.

мг/см² та гетинаксу 450 мг/см². Перший шар пропускає гама- та рентгенівське випромінювання, а також бета-випромінювання з енер­гією від 0,15 МеВ, другий використовується для визначення дози, яку отримує кришталик ока (останній розташований за рогівкою завтов­шки 300 мг/см²), третій та четвертий фільтри пропускають гама-випромінювання менших енергій. Для заряджання касет використо­вують різні види фотоплівок, наприклад "Агфа".

Ступінь потемніння окремих ділянок фотоплівки визначають після завершення роботи за допомогою денситометра.

Прилади для вимірювання забрудненості робочих поверхонь. При роботі з радіоактивними речовинами у вигляді відкритих джерел (порошки, розчини) виникає ймовірність забруднення рук і одягу працюючих, приладів, обладнання, огороджу вальних кон­струкцій, а також повітря робочої зони радіоактивним матеріалом. Небезпека для персоналу за таких обставин полягає в можливому надходженні речовин в організм через органи дихання (пари, аеро­золі), шлунок і кишки (при порушенні правил техніки безпеки). Крім того, забруднені поверхні створюють потоки частинок чи кван­тів, провокуючи надлишкове зовнішнє опромінення працівників. Контроль за забрудненням робочих поверхонь входить у систему заходів, спрямованих на оптимізацію умов праці персоналу.

Гігієнічні регламенти забруднення робочих поверхонь згідно з НРБУ-97 наведені в табл. 124.

Таблиця 124

Альфа-нукліди

Бета-нукліди

Допустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, част. • хв"'-см"²

О б'єкти забруднення

окремі'

Непошкоджена шкіра, спецбілизна,

1 20

20

100 800

2000

рушники, внутрішня поверхня лицевих

частин засобів індивідуального захисту 1

Основний спецодяг, внутрішня поверхня

додаткових 313 5

Поверхня приміщень постійного

перебування персоналу та розміщеного

в них обладнання, зовнішня поверхня

спецвзуття 5

200 8000 200 10000

Поверхні приміщень періодичного

перебування персоналу та розміщеного в

них обладнання 50

Зовнішня поверхня додаткових 313, що

знімаються в санітарних шлюзах 50

* До окремих належать альфа-нуклідн, середньорічна допустима активність яких у повітрі робо­чих приміщень менше 0,3 Бкм³.

Ступінь забруднення робочих поверхонь контролюють за допо­могою переносних радіометрів (метод прямої радіометрії) та мето­дом мазків.

Універсальний бета-гама радіометр-інтенсиметр ЛУЧ —А призначений для кількісного та якісного визначення м'яко­го бета-випромінювання з мінімальною енергією 0,15 МеВ (типу ви­промінювання С¹⁴, S³⁵), жорсткого бета-випромінювання (Р³²) та гама-випромінювання. Він конструктивно оформлений у вигляді портатив­ного вимірювального пульта та виносного зонда (мал. 104). На торці зонда закріплюються детектори випромінювання — газорозрядні лі­чильники типу СБТ-7, СБТ-9, СТС-5, СТС-6, що є у комплекті прила­ду. До лічильників додані металеві екрани-трубки, за допомогою яких можна окремо здійснити реєстрацію бета- чи гама-випромінювання. На панелі пульта розташовані: зліва — тумблер увімкнення при­ладу в мережу або до батареї, гніздо для підключення звукового індикатора, сигнал якого реалізується через розміщений нижче мік­рофон. Посередині вмонтовано шкалу (імп/с); справа — переми­кач діапазонів зі значенням "реж.", "х 2", "х 10", "х 50", "х 100", кнопка "скид" та рукоятка "режим".

Прилад вмикають у мережу або до батареї, відповідно розташу­вавши тумблер увімкнення в одну з позицій "вимк." Правий тум­блер установлюють в позицію "режим". Рукояткою "режим" устано­влюють стрілку приладу на режимну мітку (чорний трикутник). Переводять перемикач діапазонів у позицію "х 100". Стрілка прила­ду при цьому має встановитись на нулі.

Після цього датчик приладу підносять до вимірювальної поверх­ні. Якщо стрілка не відхиляється, то переходять до вимірювань на більш чутливому діапазоні. Слід пам'ятати, що при вимірюваннях при відкритому детекторі фіксується інтенсивність сумарного бета-та гама-випромінювання, при заекранованому — лише інтенсивність гама-випромінювання.

Якщо інтенсивність випромінювання настільки незначна, що при позиції перемикача на найбільш чутливому діапазоні "х 2" стрілка приладу відхиляється менш ніж на одну поділку, вимірювання про­довжують за допомогою звукового індикатора, поставивши лівий пе

ремикач у позицію "звук". Відлік здійснюють за кількістю клацань мікрофона за одиницю часу. Вимірювання повинно тривати не мен­ше ніж 1 хв.

При обох способах дослідження в інтервалі між вимірювання­ми слід втеплювати кнопку "скид", встановлюючи стрілку прила­ду на нуль.

Радіометр "ТІСС" — переносний лабораторний прилад ме-режного живлення. Призначений для вимірювання забруднення тіла, одягу та інших поверхонь альфа-, бета- та гама-активними речови­нами при енергії альфа-частинок не менше 3 Me В, бета-частинок не менше 0,6 МеВ. Має шість діапазонів вимірювання: до ЗО, 1000, 3000, 10000, 30000 та 100000 імп/хв. Схема приладу та вигляд передньої і задньої панелі подані на мал. 105.

У комплекті приладу є три датчики: ТЧ — для реєстрації бета-і гама-випромінювання, що складається з касети трьох газорозряд­них лічильників СТС-6; ТЮ — плоский пропорційний лічильник з попереднім підсилювачем, призначений для реєстрації альфа-части­нок; ТІ — сцинтиляційний датчик з фотопомножувачем ФЕП-19, що також застосовується для реєстрації альфа-частинок.

Щоб підготувати прилад до роботи, треба поставити тумблер "ме­режа" в позицію "вимкн.". Регулятор високої напруги і рукоятку "регулювання чутливості", що виведені під шліц на передній панелі, повернути до кінця ліворуч. Перемикач діапазонів встановлюють у позицію "З", тумблер "лічба" — у позицію "вимкн.", тумблер "компен­сація фону" — в позицію "ручна", тумблер "перевірка-робота" — в позицію "перевірка", тумблер "мережа" — в позицію "увімкн.". При­лад прогрівають упродовж 10 хв. Тумблер "встановлення нуля — робота" переводять у позицію "встановлення нуля" і фіксують нуль приладу. Тумблер "лічба" переводять у позицію "пуск" і підрахову­ють за 1 хв число імпульсів на шкалі механічного лічильника. Це число повинно дорівнювати 3000±100 і збігатись з показами стріл-кового приладу. Перемикач діапазонів слід перевести у позицію "ви­сока напруга", що необхідно для роботи виносного блока. Тумблер "перевірка-робота" переводять у позицію "робота". Після 5—10 хв прогрівання приладу з датчиком ТЧ тумблер "компенсація фону" на задній панелі блоку встановлюють у позицію "авт.". Переводять перемикач діапазонів у позицію "висока напруга" і регулятором вста­новлюють на шкалі приладу напругу 400 В. Перемикач діапазонів переводять у позицію, при якій число імпульсів, зумовлених гама-фоном приміщення, не перевищувало б 80 % повного значення шка­ли. Накладають чистий вимірювальний предмет на касету лічильни­ків так, щоб кнопка на верхній кришці була натиснутою. Стрілка відхилиться від нуля, після цього через 12 с на сигнальному при­строї замість сигналу "готовий" повинен засвітитись сигнал "чисто". Якщо на касету накласти предмет, забруднений бета- чи гама-актив­ними речовинами, то через 12 с замість сигналу "готовий" засвітить­ся сигнал "брудно". Стрілка при цьому зупиниться в положенні, що відповідатиме ступеню забруднення (імп/хв).

в

Мал. 105. Прилад "ТІСС":

а - загальний вигляд приладу "ТІСС": / - детектор ТЧ; 2 - детектор ТІ- З -детектор ТЮ; 4 - основний блок приладу; 5 - сигнальний пристрій; 6 - вимірюваль­ний прилад; 7 - електромеханічний лічильник; 8 - ручки установлення на нуль стрілок електромеханічного лічильника; 9 ~ тумблер пуску електромеханічного лічильника-їй - тумблер робота-установлення нуля"; // - тумблер "мережа"; 12 - ручка "вста­новлення нуля"; 13 - перемикач піддіапазонів-

6 - загальний вигляд приладу "ТІСС" з боку задньої панелі: / - колодка силового трансформатора; 2 - клеми вмикання зовнішнього приладу; 3 - тумблер "компенсація фону ; 4 - шліц регулювання чутливості сигнального пристрою; 5 - тумбіер "пере­вірка-робота"; 6 - роз'єм для підминання детектора; 7 - запобіжник; 8~- кабель ме­режі; 9 - шліц регулювання високої напруги; 10 - клеми для підминання зовнішніх

приладів; в - функціональна схема приладу "ТІСС".

-Аналогічно проводять вимірювання із застосуванням детекторів

Визначення активності поверхонь методом мазків. Метод за­стосовується для вимірювання забрудненості поверхонь радіоактив­ними речовинами, а також для перевірки якості дезактивації. Суть методу полягає в знятті радіоактивного матеріалу з забрудненої по­верхні фільтрувальним папером, марлею, ватою тощо. Мазки можна орати сухими або вологими матеріалами. Змочування водою або кислотою підвищує чутливість методу. Остання залежить також від того, з якої поверхні — гладкої чи шпаруватої — знімається мазок числовою характеристикою ефективності методу є коефіцієнт знят-

тя мазка (КЗМ), що визначається процентним відношенням повної активності мазка до повної активності протертої поверхні. Середні КЗМ фільтрувальним папером близькі до 20%, змоченим у воді мар­лево-ватним тампоном — близько 60%, тампоном, зволоженим 1-1,5 н. азотною кислотою — до 90%.

Важливо вибрати місце поверхні, з якого планують взяти мазок. Очевидно, що найбільш доцільно брати мазок із ділянок поверхні, на яких можна сподіватись радіоактивного забруднення. Останнє легко визначити за допомогою переносних радіометрів, наприклад Луч-А.

Далі активність мазків визначають на стаціонарних радіометрич­них установках, попередньо приготувавши препарат шляхом озо-лювання матеріалу мазка дією високої температури, наприклад у муфельній печі.

Прилади для визначення радіоактивних речовин в об'єктах се­редовища. Вплив іонізуючого фактора на здоров'я зумовлюється не лише використанням радіоактивних речовин у господарстві чи ме­дицині, коли опромінюється певна частина населення (персонал). Збільшення ризику захворювання на хвороби променевого поход­ження, так званих віддалених наслідків дії радіації, може спостеріга­тись при збільшенні променевого навантаження на населення вна­слідок забруднення середовища радіоактивними відходами вироб­ництва, а також при радіаційних аваріях. Техногенний фон, як зви­чайно, вдвічі перевищує природний (останній становить пересічно 100 мбер/рік) і за таких обставин, що найважливіше з гігієнічних позицій, опромінюються великі популяції і створюється можливість для поширення стохастичних ефектів соматичного та генетичного характеру. Тому контроль за станом навколишнього середовища є надзвичайно важливим заходом з точки зору забезпечення радіа­ційної безпеки населення.

Нижче наводимо коротку характеристику приладів, що викори­стовуються в санітарній практиці для визначення присутності радіо­активного матеріалу в об'єктах довкілля.

Сцинтиляційний радіометр пошуковий СРП-68-01 призначений для пошуку радіоактивних руд за їх гама-випроміню-ванням і радіометричного знімання місцевості. Він придатний також для визначення природного гама-фону. Переносний прилад батарей­ного живлення (мал. 106). Складається з виносного зонда, в якому розміщений сцинтиляційний лічильник ФЕУ-85, і портативного пуль­та. На останньому розташовані: стрілковий прилад зі шкалами "0-100" та "0-30"; перемикач діапазонів вимірювань — потоків гама-випромінювання зі значеннями 10 т, 3 т, 1 т, 300, 100 • с ' і потужності експозиційної дози зі значеннями 3 т, 1 т, 300, 100, ЗО мкР/год; перемикач режимів роботи приладу з позиціями "вимк.", "бат.", "2,5", "5" та "5В", а також кнопка "контр.".

Вихідне положення перемикача меж виміру — 10 т-с"¹ (3 т- мкР/ год). Перемикач режиму роботи переводять у позицію "бат." Стріл­ка приладу має встановитися в межах 8-15 В. Далі переводять пере

Мал. 106. Пульт приладу СРП-68-01. Зліва — контрольне джерело.

микач режиму роботи в позицію "5В". Стрілка шкали має встанови­тися на поділці 4±0,3 В. Потім переводять перемикач режиму робо­ти в позицію "5" і знімають показники зі шкали з урахуванням позиції перемикача діапазонів. Тривалість вимірів повинна станови­ти 5 с.

Для контролю справності приладу служить кобальтове джерело гама-випромінювання, вмонтоване з лівого торця пульта і закрите ме­талевою кришкою. Слід зняти кришку, з зонда — гумовий ковпачок і під'єднати блок детектування до джерела. При цьому покази шка­ли на діапазоні 1 т-мкР/год повинні становити 770±92 мкР/год.

Установка малого фону УМФ —1500 М. Стаціонарний радіометр живлення від мережі призначений для визначення бета-активності води, ґрунту, харчових продуктів, мазків тощо. Датчики (газорозрядні лічильники СБТ-13, СТС-5, СТС-6) встановлені в за­хисному свинцевому контейнері. На пульті управління (перерахун-ковий пристрій ПП-16) розташовані кнопки "мережа", "пуск", "скид", "стоп", "50 Гц-робота", а також кнопки для регулювання режиму роботи приладу з позначками "1:1" — "1:5"; "-— " — '_п_-і_г ' і " -П-" — " т_г " за загальною назвою "вхід" (мал. 107).

Для перевірки приладу після увімкнення його в мережу вста­новлюють кнопки "вхід" у позиції "1:1", " *~^-" та "~Ц~ ", а кнопку "50 Гц-робота" в позицію "50 Гц". Скинувши покази з декатронів натисканням кнопки "скид", натискають кнопку "пуск" і фіксують кількість імпульсів на декатронах упродовж 1 хв, після чого кноп­кою "стоп" зупиняють лічбу. Кількість імпульсів повинна становити 3000+50. '

Встановлюють кнопки "вхід" у позиції "1:5", "-^л- ~^Lr" і "-П-", кнопку "50 Гц-робота" переводять у положення "робота". Після цього, увімкнувши на блоці захисного контейнера тумблер "мережа", ви­мірюють кількість імпульсів від фону (не перевищує 10 за 1 хв (N )), кількість імпульсів від препарату (разом з фоном — N_n + N.), кількість імпульсів від контрольного стронцієвого бета-джерела NT). Усі вимірювання тривають не менше 10 хв.

Припустимо, що фон становить 10 імп./хв, кількість імпульсів від препарату з фоном — 15010 імп./хв, а власне від препарату — 15000 імп./хв. Кількість імпульсів від контрольного джерела при його паспортній активності 3000 розп./хв становить 600 імп./хв. Тоді коефіцієнт перерахунку становитиме 5, тобто для видачі одного імпульсу на перерахункову схему реалізується енергія п'яти розпа­дів. Це означає, що активність препарату становить 15000 х 5 = 75000 розп./хв. Поділивши це число на кількість розпадів за хвилину, що відповідають активності в кюрі (2,22 • 10¹²), і перерахувавши ре­зультат на питому активність зразка (якщо для приготування пре­парату використано 1 мл досліджуваної води, то результат слід по­множити на 1000), одержимо власне питому активність досліджува­ного об'єкта в кюрі/л, яка становитиме 3,38 • 10~⁵ Кі/л.

16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення

Контроль за умовами роботи персоналу, що здійснюється за до­помогою дозиметрів, рентгенометрів та інших приладів, часто не за­безпечує розв'язання всіх завдань, пов'язаних з організацією раді­аційної безпеки персоналу, наприклад, при виникненні радіаційних аварій і не може бути використаний на стадії проектування радіа­ційних об'єктів.

Методи розрахунку доз опромінення полягають у використанні фізичних закономірностей послаблення енергії випромінювання. Роз­різняють такі принципи захисту: кількістю (активністю) речовини, часом роботи, віддаллю від джерела, а також екрануванням. Очевид­но, що доза опромінення прямо пропорційна активності та часу ро­боти з радіоактивною речовиною і обернено пропорційно квадрату віддалі від джерела.

Математична залежність між цими величинами при розрахун­ку захисту під час роботи з джерелами гама-випромінювання ви­ражається такими формулами:

де Д — доза, Р; Q — активність джерела, мКі; t — час роботи, год.; Ку — гама-стала джерела гама-випромінювання; 8,4 — гама-стала радію-226; т — активність, мг-екв. радію; R — віддаленість працю­ючого від джерела, м.

Для розрахунку захисту при роботі з бета-випромінювачами використовується формула

де Р — допустима потужність дози, виражена щільністю потоку ча­стинок з 1 см² поверхні джерела за 1 с; Q — активність джерела, мКі; 3,7-10⁷ — кількість розпадів у масі радіоактивної речовини, активність якої відповідає 1 мКі; R — віддаль від джерела, м; п — коефіцієнт виходу р-частинок на 1 розпад.

Користуючись наведеними формулами, можна обчислити фактич­ну дозу за даних умов роботи, а також визначити допустиму актив­ність на робочому місці, максимальний час роботи та мінімальну від­даль від джерела, при яких доза не перевищувала б допустиму.

Часто, особливо при здійсненні розрахунків при проектуванні радіаційних об'єктів, наприклад, радіологічних відділів, радіоізотоп­них лабораторій, через характер виробничого завдання не вдається довести величину параметрів активність — час — віддаль до варіанта, в якому Д. (фактична доза) не перевищувала б ГДД. Тоді доводить­ся визначати потужність додаткового елемента захисту — екрана.

Основний принцип екранування: потужність дози випромінюван­ня на зверненій до людини поверхні екрана, розташованого між ДІВ і працівником, не повинна перевищувати допустиму. Екранами мо­жуть бути огороджувальні конструкції приміщень, переносні шир­ми, контейнери для транспортування радіоактивних речовин, засо­би індивідуального захисту. Потужність екрана визначається насам­перед товщиною матеріалу, з якого він зроблений. Використовуються свинець, свинцеве скло (зі свинцевим еквівалентом 1:5), просвинцьо-вана гума — для захисту від гама- та рентгенівського випроміню­вання; алюміній, оргскло — для захисту від бета-випромінювання; вода, графіт — від нейтронного випромінювання. При всіх переліче­них видах випромінювання екранами є будівельні матеріали — за­лізо, бетон, цегла, що мають відповідні свинцеві еквіваленти. При роботі з чистими альфа-випромінювачами екрани не використову­ються через незначну довжину пробігу частинок у повітрі (декіль­ка сантиметрів).

Потужність екрана визначають через кратність +послаблення К, що являє собою відношення фактичної дози (чи потужності дози) до допустимої: К=Д. : Д_о (Р. : Р_о). При цьому враховується енергія випромінювання

Розрахунок захисту від рентгенівського випромінювання має де­які відмінності і здійснюється через визначення коефіцієнта кратно­сті послаблення, який залежить від фізичних характеристик рентге­нівської трубки: сили анодного струму І_а та напруги

К =

R² -Р{м² -мР /год

Потужність захисту зі свинцю (мм) для послаблення первинного пучка рентгенівських променів наведена в табл. 125.

Таблиця 125

Товщина свинцевого захисту для послаблення первинного пучка рентгенівського випромінювання, мм

Н апруга на рентгенівській трубці, кВ

180

200

220

125

150

60

75

100

250

0,001	_	_	_	0,1	0,6	1,2	1,8	1,9	2,	2
0,002	_	—	0,2	0,3	0,8	1,5	2,2	2,3	2,	8
0,003	_	—	0,4	0,5	1,0	1,7	2,4	2,7	3,	4
0,004		0,1	0,5	0,7	1,1	1,9	2,6	2,9	3,	7
0,005		0,2	0,6	0,8	1,3	2,0	2,7	3,1	4,	1
0,0075	0,1	0,4	0,9	1,0	1,5	2,3	3,0	3,5	4,	7
0,01	0,1	0,5	1,0	1,2	1,7	2,4	3,2	3,7	5,	1
0,05	0,4	1,0	1,7	1,9	2,5	3,7	4,1	5,0	7,	2
0,1	0,5	1,2	2,0	2,3	2,9	3,7	4,6	5,6	8,	2
0,5	0,8	1,7	2,7	3,0	3,6	4,5	5,5	7,0	10	,2
1,0	0,9	2,0	3,0	3,4	4,0	5,0	6,0	7,6	11	,2
3,0	1,1	2,3	3,5	3,9	4,5	5,5	6,6	8,4	12	,6
5,0	1,2	2,5	3,7	4,1	4,8	5,8	7,0	8,8	13	,2
10,0	1,4	2,7	4,1	4,5	5,2	6,3	7,3	9,5
30,0	1,5	3,0	4,4	5,0	5,7	6,8	8,1	10,4
50,0	1,6	3,2	4,8	5,3	6,0 '	7,1	8,4	10,8
100,0	1,8	3,5	5,1	5,6	6,3	7,5	8,7	11,4

	Свинцеві еквіваленти будівельних				Таблиця 126 матеріалів
Матеріал	Об'ємна	Товщина	Товщина матеріалу		(мм) при напрузі в кіловольтах
	вага, г/см3	свинцю, мм	75	100	125	150	200

Барито-бетон	2,7	1	18	20	20	22	25
		3	59	65	65	65	75
		6	—	—	—	150	150
		10	—	—	—	—	250
Бетон	2,3	1	80	85	85	85	85
		3	210	210	220	230	240
		6	_	_	—	350	400
		10	_	—	_	_	670
Цегла	1,6	1	120	130	130	130	130
		3	350	340	340	340	340
		6	_	—	—	350	590
		10	-	-	-	-	740

Сила анодного струму при напрузі на трубці до 75 к В становить 1 мА, 90-100 кВ — 3 мА, понад 100 кВ — 5 мА. Обчисливши за формулою товщину свинцевого екрана, далі для визначення необхід­ної товщини будівельних матеріалів користуються таблицею свин­цевих еквівалентів цих матеріалів (табл. 126).