Глава 14

В ИВЧЕННЯ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ПРАЦЮЮЧИХ

1 4.1. Організація і проведення медичних оглядів

Одним з основних заходів з профілактики загальних і професій­них захворювань, нещасних випадків на виробництві є організація та проведення попередніх і періодичних медичних оглядів праців­ників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи не­безпечними умовами праці, у професіях, де є потреба у професійно­му доборі, а також осіб віком до 21 року.

Попередні медичні огляди при влаштуванні на роботу прово­дяться з метою визначення фізичної та психофізіологічної придат­ності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціаль­ністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань, зокрема інфекційних, які становлять загро­зу зараження працівників або продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року.

Періодичні медичні огляди упродовж трудової діяльності про­водяться для осіб, які зайняті на важких роботах та роботах зі шкід­ливими чи небезпечними умовами праці, визначених "Переліком шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт, для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників", затвер­дженим наказом МОЗ № 555-89 "Про удосконалення системи ме­дичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів", а для осіб віком до 21 року — визначених наказом МОЗ № 387-81 "Про заходи щодо удосконалення медико-санітарної до­помоги підліткам". Мета періодичних медичних оглядів — забезпе­чення динамічного нагляду за станом здоров'я працівників, вияв­лення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливостей на ор­ганізм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати ро­боту за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширен­ню інфекційних і паразитарних захворювань.

Згідно з наказом МОЗ України № 45 від 31.07.94 р. "Про за­твердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій" організацію і проведення медичних оглядів забезпечують лікувально-профілактичні та санітарно-епіде­міологічні заклади МОЗ України, на території обслуговування яких розташовані підприємства, установи або організації, разом з їх влас­никами незалежно від форм власності та видів діяльності.

Адміністрація лікувально-профілактичного закладу щорічно ви­дає наказ про створення комісії для проведення медоглядів, очолю­ваної заступником головного лікаря, який має підготовку з профе­сійної патології. Територіальна санітарно-епідеміологічна станція

разом із власником та профспілковим комітетом підприємства ви­значає один раз на два роки на промислових підприємствах і що­річно у сільскому господарстві контингент осіб, які підлягають ме­дичному огляду відповідно до періодичності, визначеної наказом МОЗ № 555-89, що засвідчується "Актом визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам", включаючи до нього також осіб, які припинили роботу на виробництвах, де можливий розвиток професійних захворювань. При зміні технологічного про­цесу, введенні нових підприємств, технологій, робочих місць і профе­сій, про що власник інформує територіальну санепідемстанцію на­прикінці звітного року, контингент осіб, які підлягають медогляду, уточнюється щорічно.

На підставі акта головний державний санітарний лікар видає роз­порядження, яким доручає власнику скласти у місячний термін за встановленою формою поіменний список осіб, що підлягають медо­гляду, погодити його у санепідемстанції і передати у триденний термін до лікувально-профілактичного закладу. У списку обов'яз­ково зазначають стать, дату і рік народження робітника, назву цеху (дільниці), професію (посаду) робітника, шкідливість, з якою кон­тактує робітник, стаж його роботи в таких умовах. Водночас санепі­демстанція здійснює нагляд за достовірністю обліку власником шкід­ливих і небезпечних факторів, робота з якими потребує проведення медоглядів.

Одержавши список, заступник головного лікаря лікувально-про­філактичного закладу розробляє та погоджує з власником і санепі­демстанцією план-графік проведення медоглядів, список лікарів-спе-ціалістів необхідних профілів та перелік лабораторних і функці­ональних досліджень, необхідних для оцінки стану здоров'я робіт­ника і визначених наказом МОЗ № 555-89, запитує в санепідем­станції санітарно-гігієнічні характеристики умов праці.

Власник підприємства видає наказ про проведення медоглядів у терміни, погоджені з лікувально-профілактичним закладом, визна­чає відповідального за організацію медогляду, в разі потреби виді­ляє приміщення та кошти для його проведення, здійснює облік, кон­троль і оцінку параметрів шкідливих і небезпечних виробничих фак­торів на робочих місцях, які потребують проведення медоглядів пра­цівників. Відповідальний за організацію медоглядів направляє пра­цівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад і здій­снює контроль за строками його проходження.

Водночас власник підприємства відповідає за скерування осіб, які приймаються на підприємство або змінюють професію чн місце роботи, для проходження попереднього медичного огляду, видаючи їм скерування, медичні (санітарні) книжки визначеної форми, зна­йомить їх з притаманними конкретній професії шкідливими і не­безпечними виробничими факторами, з нормативними актами з охорони праці.

Під час попереднього або періодичного медичного огляду члени медичної комісії заповнюють "Картку особи, яка підлягає медично-

му огляду". У картку заносять результати огляду всіма спеціалі­стами, дані рентгенологічного (флюорографічного) та клінічних об­стежень, основний та супутній діагнози, лікарський висновок про стан здоров'я і професійну придатність працівника, необхідність його по­глибленого обстеження, лікування чи медичної реабілітації. Картка є вкладкою до "Медичної картки амбулаторного хворого" (форма 025/о-87), яка зберігається в лікувально-профілактичному закладі, що проводить медогляди, а при переході працівника на інше під­приємство надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує це підприємство.

Комісія інформує працівника про стан його здоров'я, приймає рі­шення відповідно до медичних протипоказань, визначених наказом МОЗ № 555-89, про можливість продовження роботи за цією профе­сією чи необхідність переведення на іншу роботу для осіб, у яких виявлені загальносоматичні або професійні захворювання; за медич­ними показаннями скеровує працівника в інші лікувально-профі­лактичні заклади, зокрема, для обстеження у відділення, клініки, ін­ститути професійної патології, яким надано право ставити діагноз професійного захворювання, а також у інфекційні відділення та лі­карні для уточнення або підтвердження діагнозу інфекційного чи паразитарного захворювання; визначає необхідність скерування пра­цівників на амбулаторне, стаціонарне, санаторно-курортне лікування, в будинки відпочинку, профілакторії для оздоровлення та медичної реабілітації, на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), приз­начення дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.

Крім того, лікувально-профілактичний заклад проводить один раз на рік медичні огляди осіб, які перестали працювати на виробниц­твах зі шкідливими та небезпечними факторами, вплив яких може зумовити пізній розвиток професійних захворювань, а також до­строкові медичні огляди осіб віком до 21 року.

До обов'язків лікувально-профілактичного закладу та санепідем­станції належать аналіз та узагальнення результатів медичного ог­ляду, оформлення упродовж місяця "Заключного акту за результа­тами періодичного медичного огляду працівників", який надсила­ють власнику та профкому підприємства. Акт містить перелік кон­тингентів, які підлягали огляду за планом (кількість працівників, серед них осіб віком до 21 року, жінок, осіб пенсійного віку, зокрема ті, які контактують зі шкідливими і небезпечними факторами), від­соток виконання оглядів. У другій частині акта наводяться кількість осіб, у яких вперше підозрюють професійне захворювання (профін-токсикацію), виявлені загальні захворювання, діагноз професійного захворювання, поставлений у попередні роки; кількість осіб, які по­требують дообстеження в центрі професійної патології або в клініці професійних захворювань, переведення на іншу роботу в зв'язку з професійним або загальним захворюванням, вперше одержали інвалідність унаслідок професійного захворювання, потребують ске­рування на МСЕК, амбулаторне, стаціонарне, санаторно-курортне ліку­вання, дієтичного або лікувально-профілактичного харчування, а та-

кож кількість осіб, які перебувають на диспансерному нагляді на кінець звітного року. Крім кількісних показників, заключний акт мі­стить списки працівників, які належать до перелічених категорій, із зазначенням прізвища, цеху (дільниці), професії, шкідливого вироб­ничого фактора, стажу роботи з професійними шкідливостями та діагнозу. За результатами медичного огляду комісія рекомендує ком­плекс оздоровчих заходів власникові та профкому підприємства, які також віддзеркалюють у заключному акті. Поіменні списки осіб, яким протипоказана робота в несприятливих умовах, упродовж мі­сяця після завершення медоглядів надсилають власникові підпри­ємства.

За особами групи ризику розвитку професійної патології та хво­рими на професійні захворювання, які продовжують трудову ді­яльність, лікувально-профілактичний заклад здійснює диспансерний нагляд, лікування та професійну реабілітацію. На кожного з таких хворих заводиться контрольна карта диспансерного нагляду, скла­дається план диспансерного нагляду із зазначенням частоти нагля­ду, оглядів спеціалістами, лабораторних, інструментальних та функ­ціональних досліджень, основних лікувально-оздоровчих заходів і рекомендацій з працевлаштування.

Власник підприємства зобов'язаний виконувати висновки заключ­ного акта, щорічно інформувати санепідемстанцію і лікувально-про­філактичний заклад про виконання вимог заключного акта минуло­го року, забезпечувати перепрофілювання та працевлаштування пра­цівника відповідно до результатів медичних оглядів, усунення при­чин, що призводять до професійних захворювань, не брати на робо­ту осіб з протипоказаннями у стані здоров'я, аналізувати показни­ки стану здоров'я працівників, фінансувати витрати, пов'язані з обстеженням, лікуванням та професійною реабілітацією осіб з про­фесійними захворюваннями.