14.4. Дослідження функціонального стану працюючих

Фізіологічні та психофізіологічні зміни в організмі працюючих, динаміка їх працездатності в процесі трудової діяльності слугують за об'єктивні критерії оцінки впливу факторів виробничого середо­вища, характеру, режиму праці та відпочинку, свідчать про розвиток утоми. Методи дослідження фізіологічних і психофізіологічних ре­акцій широко застосовуються при обгрунтуванні гігієнічних норм факторів виробничого середовища, оптимізації режимів праці та від­починку, виробничого обладнання та оснащення робочого місця, розв'язанні питань трудової експертизи і працевлаштування робіт­ників, їх професійного добору тощо.

Вибір методів оцінки фізіологічних зрушень в організмі і поря­док їх застосування визначається метою дослідження. Зокрема, при оцінці існуючого режиму праці та відпочинку фізіологічні показни­ки порівнюють у динаміці робочої зміни (на початку, перед обід­ньою перервою, після неї, наприкінці зміни). При визначенні важко­сті та напруженості праці фізіологічні показники оцінюють за змі­ною показника наприкінці робочого дня порівняно з вихідним рів­нем його на початку роботи. Фізіологічні і психофізіологічні показ­ники в процесі профвідбору визначають на основі кількісних та якісних еталонів, передбачених методом визначення показника.

Основні вимоги до методів дослідження функціонального стану працюючого — достатня інформативність і адекватність до тих змін, виникнення яких можна очікувати в організмі під час роботи, про­стота виконання та мінімальне відволікання робітника від роботи (одноразово не більше 3-5 хв).

Серед показників, що характеризують функціональний стан пра­цюючого, важливе місце посідають дослідження центральної нерво­вої системи, психічних процесів та аналізаторів, серцево-судинної, ди­хальної, м'язової систем тощо. Стан центральної нервової системи в умовах виробництва вивчають за латентним періодом простих слухо-і зоромоторних реакцій, а також за латентним періодом і кількістю помилкових відповідей у реакції з диференціюванням умовного по­дразника, психофізіологічними (показниками пам'яті, психомотори-ки, мислення, уваги), електроенцефалографічними показниками, да­ними хронорефлексометрії, стан аналізаторних систем — за порога­ми сприйняття подразників, критичною частотою злиття світлового мигтіння та звукових коливань. Про стан серцево-судинної системи свідчать частота пульсу, артеріальний тиск, хвилинний і ударний об'єми крові, функціональні проби, дані електрокардіографії, ди­хальної — частота дихання, легенева вентиляція, спірометрія, оксиге-мометрія, м'язової системи — ергографія, динамометрія, електроміог­рафія, треморометрія. Методи дослідження провідних показників фун­кціонального стану організму наведені у параграфах 1.7, 2.5, 10.2, 12.2, 12.3 цього посібника, а також у посібниках з нормальної фізі­ології.

5

ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Гігієна лікувально-профілактичних закладів — розділ гігієни, що розробляє гігієнічні норми і вимоги до розташування, планування, санітарно-технічного благоустрою, санітарно-гігієнічного та проти­епідемічного режиму стаціонарів і поліклінік з метою створення оп­тимальних умов перебування хворих, ефективного проведенння лі­кування, забезпечення сприятливих умов праці медперсоналу, про­філактики внутрішньолікарняних інфекцій.

Створення належних умов у лікувальних закладах визначається особливостями планування й забудови ділянки, упорядкуванням та внутрішнім плануванням будинків, їх санітарно-технічним благоустро­єм (ефективністю опалення, вентиляції, освітлення, водопостачання, каналізації тощо), а також дотриманням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в процесі експлуатації.

На етапі проектування й будівництва нових та реконструкції ді­ючих лікувально-профілактичних закладів величезна роль належить організаторам охорони здоров'я, головним лікарям лікарень і по­ліклінік. Забезпечення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму під час експлуатації лікувальних закладів є обов'язком всього медичного персоналу. Це неможливо без знання лікарями різних спеціальностей гігієнічних норм проектування, вимог до експлуатації лікувально-профілактичних закладів, обов'язків при створенні та функціонуванні медичних установ різних типів.