14.3. Аналіз захворюваності працюючих

Рівень і характер захворюваності працюючих залежно від віку, статі, стажу роботи, професії, сезону року визначають з метою вияви­ти несприятливий вплив факторів виробничого середовища на здо­ров'я працюючих, оздоровлення умов праці та профілактики про­фесійної та непрофесійної патології. Виявлення при аналізі матері­алів захворюваності осіб, що довго й часто хворіють, дає змогу за-

безпечити їх своєчасну диспансеризацію та правильне працевлаш­тування.

Захворюваність аналізують за кількісним (число випадків і днів непрацездатності, тривалість одного випадку) і якісним (структура захворюваності) показниками.

Існують три методи вивчення захворюваності: за даними тим­часової втрати працездатності в зв'язку з захворюванням; за дани­ми медичних оглядів; за даними про причини смерті. Найбільш інформативними і загальновизнаними є два перші методи.

Аналіз захворюваності за даними тимчасової втрати працез­датності здійснюється на основі статистичної обробки листків не­працездатності і дає лише загальну характеристику інтенсивності та структури захворюваності робітників підприємства, допомагає ви­являти особливо поширені форми хвороб. Поглиблений аналіз за­хворюваності робітників із тимчасовою втратою працездатності здій­снюють за даними персонального обліку захворюваності ("за хво­рими особами"). На кожного працівника заповнюють спеціальну кар­тку обліку, в якій занотовують дані про захворюваність із тимчасо­вою втратою працездатності. В кінці року піддають обробці картки лише тих робітників, які пропрацювали на цьому підприємстві не менше одного року. Цей метод дає змогу аналізувати захворюва­ність за статтю, віком, професією, стажем, окремими нозологічними формами й т.ін., а також виявляти осіб, що довго й часто хворіють і підлягають систематичному лікарському контролю. Крім того, він ефективний при аналізі професійної захворюваності та визначенні зв'язку хронічного захворювання з професією. Цей зв'язок може бути встановлений на основі невідповідності числа зареєстрованих випадків захворювання з втратою працездатності числу хворих ро­бітників, оскільки тимчасове звільнення від роботи внаслідок заго­стрення хронічного захворювання робітник може одержати кілька разів на рік.

Аналіз матеріалів захворюваності з тимчасовою втратою працез­датності здійснюється, як правило, з використанням таких статистич­них показників (сумарно й за окремими формами та групами за­хворювань у цеху, на підприємстві за місяць, квартал, рік):

1. число випадків непрацездатності на 100 працівників;

2. число днів непрацездатності на 100 працівників;

3. середня тривалість у днях одного випадку втрати працездат­ ності;

4. відсоток хворих (відношення числа робітників хоча б із од­ ним випадком втрати працездатності упродовж року до загального числа робітників);

5. відсоток осіб, що часто хворіють (відношення числа робітни­ ків з трьома і більше випадками втрати працездатності з приводу однорідних захворювань або за шістьма і більше випадками втрати працездатності з приводу різних захворювань упродовж року до загального числа робітників);

6. відсоток осіб, що тривало хворіють (відношення числа робіт-

ників, що мали ЗО і більше днів непрацездатності упродовж року з приводу однорідних захворювань або 60 і більше днів за різними захворюваннями до загального числа робітників);

7. структура захворюваності з тимчасовою втратою працездатно­ сті (частка випадків і днів непрацездатності у зв'язку з будь-яким захворюванням серед усіх випадків або днів втрати непрацездатно­ сті);

8. кратність захворювань працівників за окремими нозологічни­ ми формами (відношення числа випадків непрацездатності робіт­ ників через певну хворобу до числа хворих на цю хворобу).

Аналіз матеріалів захворюваності містить:

1. порівняння показників захворюваності (загалом і за основни­ ми формами хвороби) на підприємстві (в цеху) з показниками інших підприємств тієї ж галузі;

2. зіставлення одержаних даних з показниками попередніх ро­ ків;

3. порівняння даних для цехів одного підприємства;

4. вивчення провідних нозологічних форм за окремими цехами;

5. вивчення структури захворюваності;

6. вивчення професійних та статево-вікових показників захво­ рюваності.

Аналіз захворюваності за матеріалами періодичних медичних оглядів передбачає статистичну розробку, яка дає змогу одержати декілька показників захворюваності:

загальний інтенсивний показник захворюваності на 100 обстеже­них;

показники частоти захворюваності за окремими групами й фор­мами хвороб на 100 обстежених;

показники структури захворюваності обстежених за групами й формами хвороб;

показники розподілу обстежених за станом здоров'я;

показники частоти захворюваності різних якісно однорідних груп (за статтю, віком, професією, стажем роботи й т.ін.);

показник частоти надмірного прояву даного захворювання.

За даними тимчасової втрати працездатності та медичних огля­дів можна також визначити показники професійної захворювано­сті та виробничого травматизму. Основним показником професійної захворюваності є число осіб, у яких вперше встановлено професій­не захворювання в поточному календарному році, віднесене до чис­ла робітників даного підприємства (цеху, дільниці).

При поглибленому аналізі професійної захворюваності викори­стовуються інтенсивні та екстенсивні показники, які застосовують для оцінки загальної захворюваності. Аналіз даних травматизму включає розрахунок таких інтенсивних показників: показник ча­стоти (середнє число травм на 100 робітників); показник тяжкості (середня тривалість непрацездатності з приводу травми, що визна­чається відношенням суми днів непрацездатності за всіма нещасни­ми випадками до числа нещасних випадків за даний період). До

екстенсивних показників виробничого травматизму належать роз­поділ травм за характером ушкоджень (механічні травми, електро-травми, термічні та хімічні опіки, гострі отруєння, обмороження, теп­ловий удар та ін.), локалізацією (ушкодження голови, очей, тулуба, кінцівок, внутрішніх органів), професією потерпілих, статтю, віком, стажем роботи, причинами травм.

Зіставлення матеріалів захворюваності за різні періоди й за ок­ремими формами проводиться на основі розрахунку вірогідності відмінностей статистичних показників з використанням критерію Стьюдента. Спочатку визначають середню похибку показників за­хворюваності т за формулою

де М — конкретний показник завхорюваності; п — кількість робіт­ників. Вірогідність різниці двох показників захворюваності визна­чають за критерієм Стьюдента-Фішера (§ 10.) Результати аналізу захворюваності рекомендується для більшої наочності подавати у вигляді лінійних, простих стовпчикових або колових діаграм.