1.4 Організація облікової політики підприємства

Згідно із ст.1 Закону України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність та П(с)БО№1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Облікова політика – це сукупність принципів, методів, процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основне призначення облікової політики полягає у:

1) Упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

2) Методичному і методологічному відображенні майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

3) наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

4) забезпеченні ефективності обліку.

Організація бухгалтерського обліку у ТОВ «Ремонтник» в цілому викладена у Наказі № 56 «Про облікову політику від 30.11.1999 року».

У наказі № 56 «Про облікову політику ТОВ «Ремонтник» наведено положення, що стосується:

1) запроваджено номенклатуру справ в цілому по підприємстві;

2) визначено терміни подачі фінансової і статистичної звітності;

3) встановлено порядок обробки документів;

4) встановлено строки зберігання бухгалтерських документів;

5) бухгалтерський облік на підприємстві ведуть за журнально-ордерною формою;

6) встановлено порядок проведення та об’єкти інвентаризації;

7) визначено порядок укладання договору про матеріальну відповідальність;

8) визначено методичні принципи бухгалтерського обліку;

9) визначено метод нарахування амортизації;

10) записи відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за первісною вартістю;

11) встановлена оцінка вибуття запасів.

Згідно Наказу про облікову політику від 30.11.1999 року на підприємстві ТОВ «Ремонтник» ведеться журнально-ордерна форма обліку. Основним регістром цієї форми є журнали-ордера – це окремі листи, які мають типографську графовку. В кожному журналі-ордеру відображається облік окремих рахунків. Журнали-ордери побудовані за кредитовим принципом, тобто дебетовий оборот розшифрований по кореспондуючим рахункам.

Журнали ордери побудовані таким чином, що в них одночасно здійснюється аналітичний, синтетичний облік по рахунку і дані із журналів-ордерів і відомостей використовуються для складання звітності без додаткових групувань і розрахунків.

Документооборотом називається рух документів з моменту складання або одержання зі сторони до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.

На кожному підприємстві складається план-графік документообороту бухгалтером. Він закладається керівником підприємства, документація може бути розміщена по розділах:

- по обліку необоротних активів;

- по обліку праці та її оплаті;

- по обліку запасів та їх реалізації;

- по обліку грошових коштів, розрахункових операцій.

В кожному графіку по кожному документу вказується номер форми документа, назва документа, призначення документа, кількість примірників, коли складається документ, хто складає документ, хто підписує і затверджує, коли здається до бухгалтерії, кому, в яких регістрах відображається.

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт по скасуванню, перевірці і опрацюванню документів. Кожному виконавцю видається витяг з графіку документообороту. Розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії здійснюється згідно з додатком господарських операцій та результатів його діяльності.

Робочий план рахунків який використовується в підприємстві відповідає всім державним вимогам і стандартам ( поряд із синтетичними рахунками відображаються також і аналітичні рахунки).

Згідно Наказу про облікову політику на підприємстві застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації на необоротні активи, який є досить простим і ефективним.

Також, згідно Наказу №1 по підприємству прийнято рішення використовувати метод ФІФО при оцінці оборотних товарно-матеріальних цінностей та їх списанні на виробництво чи в умовах іншого вибуття.