МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Л.О.Городецька

Економіка праці й соціально-трудові відносини

Модуль І

Курс лекцій

Київ 2007

УДК 658 (076.5)

ББК У9 (4Укр) 24р

Г 701

Рецензенти Т.О.Гаврилко, М.І.Михайлюк

Затверджено на засіданні науково-методично-редакційної ради Інституту економіки та менеджменту НАУ 14 квітня 2004 р.

Економіка праці: Курс лекцій / Уклад. Л.О. Горо-

Е 701 децька. - К.: НАУ, 2005. – с.

Запропонований курс лекцій створений для роботи за кредитно-модульною системою організації навчального процесу.

Його розділи сформовані за принципом “один розділ – один модуль”, охоплюють весь курс “Економіки праці” і містять: модульно-структурований зміст, лекційний матеріал, добірки тестових запитань для вхідного, поточного і модульного контролю знань.

Курс лекцій відповідає чинній навчальній програмі дисципліни “Економіка праці” і призначений для студентів денної форми навчання та студентів Інституту заочного та дистанційного навчання спеціальностей 6.050100 “Міжнародна економіка”, 8.050106 “Облік і аудит”, 7.050107 “Економіка підприємства”, 8.050108 “Маркетинг”.

Може бути корисний також викладачам, аспірантам, науковцям, фахівцям у галузі економіки праці та управління персоналом.

Передмова

Перехід України до соціально-орієнтованої ринкової економіки, яка базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально-економічних проблем, особливо в галузі економіки праці та управління персоналом. Це висуває нові вимоги до підготовки спеціалістів з вищою освітою, яким належить вирішувати надзвичайно важливі і складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

На сучасному етапі в системі освіти України відбуваються кардинальні зміни.

Головною метою нинішнього етапу є глибока і органічна інтеграція всієї національної освітньої системи із загальноєвропейською.

Для забезпечення реалізації цієї мети відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 23.01.04 року № 48, починаючи з 2004/05 навчального року в окремих вузах України проводиться педагогічний експеримент – перехід до кредитно-модульної системи планування та організації навчального процесу.

Згідно з Болонською декларацією цю систему ухвалено як універсальний загальноєвропейський стандарт. В основу системи покладено спеціальну кредитно-модульну систему, яка, у свою чергу, базується на модульно-рейтингових технологіях організації навчання.

Курс лекцій укладений за модульним принципом і містить: модульно-структурний зміст, лекційний матеріал, задачі, добірки тестових запитань, для вхідного, поточного і модульного контролю знань.

Вступ до курсу “економіка праці й соціально-трудові відносини”

“Економіка праці“ – це наука про працю.

Праця – це першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Вона є найважливішою формою самовираження і самоактуалізації.

Особливості праці як об’єкта дослідження і вивчення полягають у наступному:

• по-перше, праця – доцільна діяльність людей зі створення благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціонально-економічно організованою;

• по-друге, праця є однією з умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і суспільства в цілому, виробничим фактором функціонування будь-якого підприємства (організації);

• по-третє, праця не може розглядатись як товар, оскільки товаром є не сама праця, а послуга праці;

• по-четверте, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, на рівні регіону, підприємства мікроколективу і окремих індивідів.

Особливого значення дослідження всіх соціально-економічних аспектів процесу праці набуває у зв’язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин.

Сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю, штучного її поділу на так звану “продуктивну” та “непродуктивну”.

У широкому розумінні праця – це свідома цілеспрямована створююча діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості.

Таким чином визначення праці включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, інноваційні види, зокрема підприємництво.

Існує більш вузьке визначення цієї категорії.

Праця – доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.

Економіка праці – це галузь економічної науки, яка вивчає закономірності і способи раціонального формування, використання, відтворення і розвитку головної виробничої сили суспільства – людини (людського ресурсу), організації та стимулювання ефективної трудової діяльності працюючих з метою максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб.

Предметом економіки праці є:

• праця як цілеспрямована діяльність людей;

• взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності;

• розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників;

• підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати.

Викладене вище дозволяє сформулювати основну мету навчальної дисципліни “Економіка праці”.

МЕТА	пізнання теоретико-методологічних та соціально-економічних питань трудових відносин у суспільстві за сучасних умов.

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

вивчення теоретичних та методичних основ економіки труда; оволодіння методами виявлення і практичної реалізації резервів зростання продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції та ефективності використання робочого часу; пізнання господарського механізму управління та стимулювання праці на макро- і мікрорівнях.

УМІННЯ	проводити дослідження ринку праці; визначити вплив макро- та мікроекономічних факторів на функціонування ринку праці, на рівні зайнятості, безробіття, міграції населення; обґрунтувати шляхи ефективного використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності парці, зниження трудомісткості продукції, витрат на робочу силу, економії заробітної праці; володіти та огрунтовуват

Знання:

• методи дослідження ринку праці.

• механізм функціонування сучасного ринку праці.

• сегментація ринку праці за різними ознаками.

• концепції та підходи щодо аналізу ринку праці.

• особливості й етапи формування ринку праці в Україні.

• економічне обґрунтування ефективності застосування різних форм й система оплати праці, преміювання різноманітних категорій працівників.

• системи мотивації, стимулювання та їх значення в управління персоналом.

• форми й системи оплати праці.

• шляхи підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці.

• характеристика і кваліфікація норм праці.

• нормативи чисельності, підлеглості, нормовані завдання.

• оптимальні форми організації праці, трудових процесів і управлінських процедур.

• суспільна й економічна ефективність заходів щодо вдосконалення організації праці.

• системи мотивації, стимулювання та їх значення в управління персоналом.

• форми й системи оплати праці.

• економічне обґрунтування ефективності застосування різних форм й систем оплати праці, преміювання різноманітних категорій працівників.

• системи мотивації, стимулювання та їх значення в управління персоналом.

• форми й системи оплати праці.

• економічне обґрунтування ефективності застосування різних форм й система оплати праці, преміювання різноманітних категорій працівників. Поняття “людського капіталу”, його характеристики.

• оцінка ефективності інвестиційних проектів щодо людського капіталу.

• основні напрямки наукової організації праці (НОП).

• методи оцінки ефективності удосконалення організації виробництва, управління праці.

Вміння:

• оцінювати попит та пропозицію на ринку праці та підвищувати конкурентоспроможність робочої сили.

• проводити аналіз, визначати фактори, що сприяють росту продуктивності праці зниженню трудомісткості продукції

• обґрунтовувати шляхи ефективного використання трудових ресурсів, зниження трудомісткості продукції, підвищення продуктивності праці, витрат на робочу силу, економії заробітної плат

• проводити аналіз і розрахунок трудових показників: трудомісткості, чисельності працівників, продуктивності праці, витрат на робочу силу фонду заробітної плати

• прогнозувати тенденції змін трудових показників, складати багатоваріантні розрахунки планів по праці і заробітній платі

• застосовувати різні режими роботи та розробляти графіки змінності.

• володіти методами вивчення ефективності використання робочого часу.

• визначати та обґрунтовувати оптимальні форми організації праці.

• використовуючи знання стратегічного планування визначити вплив макро- та мікроекономічних факторів на функціонування ринку праці, на рівень зайнятості, безробіття, міграції населення, вартість робочої сили, доходи населення та їх диференціацію.

• визначити, обирати і впроваджувати ефективні форми і системи оплати праці та мотивацію діяльності працівників.

• проводити комплексний аналіз трудових показників.

• розробляти техніко-економічні нормативи трудових витрат.

• використовувати знання економічного аналізу для обґрунтування системи трудових показників.

• вибирати та використовувати методи фінансового, виробничого, маркетингового, інвестиційного аналізу для підвищення ефективності використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці.

• контролювати дотримання норм законодавства про працю.

• оформлювати плани та звіти.

Дисципліна „Економіка праці” взаємопов’язана з такими науками про працю, як „Соціологія праці”, „Економіка праці і соціально-трудові відносини”, „Наукова організація праці”, „Управління персоналом”, „Демографія”, Психологія праці”, „Трудове право”, „Управління трудовими ресурсами”, „Техніка безпеки і охорона праці” та інше.

Взаємозв’язки „Економіка праці” з дисципліни, на які вона спирається наведені у табл. 1, а в табл. 2 – дисципліни, в яких мають місце продовження більш глибоке навчання окремих проблем „Економіки праці”.

Таблиця 1