- •Міністерство освіти і науки україни
- •Економіка праці й соціально-трудові відносини
- •Структурно-модульний зміст дисципліни
- •Модуль 1. Соціально-трудові відносини на ринку праці
- •Модуль 1 соціально-трудові відносини на ринку праці
- •1. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •1.1. Сутність категорії “праця” та її соціально-економічні характеристики. Роль праці у розвитку людини і суспільства.
- •1.2. Зміст, характер і види праці
- •Класифікація видів праці.
- •2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Населення як суб‘єкт соціально-економічних відносин, його якісна характеристика.
- •2.2. Трудові ресурси, їх соціально-економічна характеристика
- •2.3. Трудовий потенціал
- •3. Система соціально-трудових відносин, механізм її функціонування. Соціальне партнерство
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин.
- •3.2. Форми соціально-трудових відносин
- •3.3. Типи соціально-трудових відносин
- •3.4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •3.5. Соціальне партнерство
- •4. Ринок праці та його регулювання
- •4.1. Поняття ринку праці, його елементи
- •4.2. Види ринків праці. Сегментація ринків праці
- •4.3. Теоретичні основи аналізу ринку праці
- •5. Зайнятість населення
- •5.1. Поняття та види зайнятості
- •5.2. Безробіття і його види. Соціально-економічна оцінка рівня безробіття.
- •5.3. Регулювання зайнятості населення
- •6. Удосконалювання соціально-трудових відносин. Моніторинг соціально-трудової сфери. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •6.1. Удосконалювання соціально-трудових відносин.
- •6.2. Моніторинг соціологічно-трудової сфери.
- •6.3.Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •Модуль 2 продуктивність і ефективність праці.
- •7. Продуктивність і ефективність праці
- •7.1 Сутність продуктивності праці та її показники
- •7.2. Методи вимірювання продуктивності праці
- •7.3 Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці:
- •7.4. Програми управління продуктивністю праці
- •8. Організація праці
- •8.1. Поняття організації праці та її основні напрямки
- •8.2. Поділ та кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Нормування праці та його значення
- •8.4. Організація та обслуговування робочих місць
- •8.5. Умови праці та фактори їх формування
- •8.6. Соціально-економічна ефективність заходів з організації праці
- •9. Організація оплати праці в умовах ринкових відносин
- •9.1. Соціально – економічна сутність заробітної плати. Принципи та складові елементи її організації
- •9.2. Тарифна система оплати праці та її елементи
- •Характеристика найпоширеніших тарифних сіток
- •9.3. Форми і системи заробітної плати
- •10. Планування праці
- •10.1. Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •10.2 Планування чисельності працівників
- •10.3. Планування продуктивності праці
- •10.4. Планування фонду заробітної плати
- •11. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.1. Задачі економічного аналізу трудових показників
- •11.2. Аналіз виконання плану з чисельності і складу працівників
- •11.3. Аналіз виконання плану підвищення продуктивності праці
- •Кореляційно-регресійний метод аналізу продуктивності праці дозволяє встановити характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на їх величину.
- •11.4. Аналіз виконання плану використання фонду заробітної плати
- •11.5. Звітність з питань праці.
- •12. Доходи населення в умовах ринку. Рівень життя та його соціальні стандарти
- •12.1. Вартість робочої сили та її формування
- •12.2. Доходи населення і джерела їх формування
- •12.3. Диференціація доходів населення
- •12.4. Поняття і показники рівня життя
- •Список літератури
- •Городецька лідія олексіївна економіка праці Курс лекцій
3. Система соціально-трудових відносин, механізм її функціонування. Соціальне партнерство
1. Сутність соціально-трудових відносин.
2. Форми соціально-трудових відносин.
3. Типи соціально-трудових відносин.
4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
5. Соціальне партнерство
3.1. Сутність соціально-трудових відносин.
Соціально-трудові відносини — це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб'єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодавчої і виконавчої влади), які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.
Ці відносини охоплюють широке коло питань — від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інститутів, пов'язаних з колективними та індивідуальними переговорами, укладанням договорів і угод, визначенням умов праці, розмірів її оплати, вирішенням трудових конфліктів, участю працівників в управлінні виробництвом тощо.
На стан трудових відносин активно впливають такі чинники, як структурні зміни в економіці, соціальна політика уряду, науково-технічний прогрес, професійно-кваліфікаційні зміни в робочій силі, темпи економічного розвитку, інфляція, гнучкість ринку праці, активність колективних переговорів, ефективність зайнятості, зокрема в державному секторі, тощо.
Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими:
сторони соціально-трудових відносин;
суб'єкти соціально-трудових відносин;
механізм соціально-трудових відносин;
рівні соціально-трудових відносин;
предмет соціально-трудових відносин;
принципи соціально-трудових відносин;
типи соціально-трудових відносин.
3.2. Форми соціально-трудових відносин
Соціально - трудові відносини як система мають дві форми існування: перша - фактичні соціально-трудові відносини, що функціонують на об'єктивному і суб'єктивному рівнях; друга - соціально-трудові відносини, що відбивають проекцію фактичних соціально-трудових відносин на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівні.
Для сучасної економіки найбільш важливими суб'єктами розглянутих відносин є: роботодавець, спілка роботодавців, держава. Суб'єктами соціально - трудових відносин можуть бути працівник, група працівників, об'єднаних якою-небудь системоутворюючою ознакою. У цьому зв'язку соціально-трудові відносини можуть бути індивідуальними, коли з окремим роботодавцем взаємодіє окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники (роботодавці) взаємодіють між собою. Звідси соціально-трудові відносини можуть підрозділятися на дво-. три- і багатосторонні.
Найманий робітник — це громадянин, що уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства чи окремою особою. Договір наймання може бути письмовим чи усним, але в будь-якому випадку він визначає соціально-трудові відносини між його учасниками.
Розвинуті трудові відносини припускають існування інститутів, що виступають від імені найманих робітників і захищають їхні інтереси. Традиційно такими є професійні спілки — масові організації, які об'єднують найманих робітників, пов'язаних спільністю соціально-економічних інтересів.
Професійні спілки створюються для захисту економічних інтересів найманих робітників чи осіб вільних професій у визначеній сфері діяльності профспілок: забезпечення зайнятості, умов та оплати праці.
Роботодавець, відповідно до міжнародної класифікації статусу в зайнятості — це людина, котра працює самостійно і постійно наймає для здійснення трудового процесу одного чи декількох працівників. Звичайно роботодавець є власником засобів виробництва.
Роль держави в соціально-трудових відносинах досліджена багатьма фахівцями (Р.Фрімен, М.Саламон та ін.). Систематизація їхніх поглядів, аналіз практичного досвіду діяльності держави в сфері соціально-трудових відносин показує, що найчастіше вона виконує тут такі ролі: законодавця, захисника прав, регулювальника, роботодавця.
Взаємозв'язки між суб'єктами соціально-трудових відносин виникають на різних рівнях: працівник-працівник; працівник— роботодавець, профспілка-роботодавець, роботодавець-держава; працівник-держава та ін.
Як предмети соціально-трудових відносин на рівні працівників виступають визначені сторони трудового життя людини, зміст яких залежить від її життєвих етапів і специфіки цілей та задач, що вирішує вона на кожному з цих етапів.
Усе різноманіття соціально-економічних явищ, що виступають як предмети соціально-трудових відносин, структурується в такі три самостійні предметні блоки: соціально-трудові відносини зайнятості; соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією й ефективністю праці; соціально-трудові відносини, що виникають у зв'язку з винагородою за працю.