- •Міністерство освіти і науки україни
- •Економіка праці й соціально-трудові відносини
- •Структурно-модульний зміст дисципліни
- •Модуль 1. Соціально-трудові відносини на ринку праці
- •Модуль 1 соціально-трудові відносини на ринку праці
- •1. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •1.1. Сутність категорії “праця” та її соціально-економічні характеристики. Роль праці у розвитку людини і суспільства.
- •1.2. Зміст, характер і види праці
- •Класифікація видів праці.
- •2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Населення як суб‘єкт соціально-економічних відносин, його якісна характеристика.
- •2.2. Трудові ресурси, їх соціально-економічна характеристика
- •2.3. Трудовий потенціал
- •3. Система соціально-трудових відносин, механізм її функціонування. Соціальне партнерство
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин.
- •3.2. Форми соціально-трудових відносин
- •3.3. Типи соціально-трудових відносин
- •3.4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •3.5. Соціальне партнерство
- •4. Ринок праці та його регулювання
- •4.1. Поняття ринку праці, його елементи
- •4.2. Види ринків праці. Сегментація ринків праці
- •4.3. Теоретичні основи аналізу ринку праці
- •5. Зайнятість населення
- •5.1. Поняття та види зайнятості
- •5.2. Безробіття і його види. Соціально-економічна оцінка рівня безробіття.
- •5.3. Регулювання зайнятості населення
- •6. Удосконалювання соціально-трудових відносин. Моніторинг соціально-трудової сфери. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •6.1. Удосконалювання соціально-трудових відносин.
- •6.2. Моніторинг соціологічно-трудової сфери.
- •6.3.Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •Модуль 2 продуктивність і ефективність праці.
- •7. Продуктивність і ефективність праці
- •7.1 Сутність продуктивності праці та її показники
- •7.2. Методи вимірювання продуктивності праці
- •7.3 Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці:
- •7.4. Програми управління продуктивністю праці
- •8. Організація праці
- •8.1. Поняття організації праці та її основні напрямки
- •8.2. Поділ та кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Нормування праці та його значення
- •8.4. Організація та обслуговування робочих місць
- •8.5. Умови праці та фактори їх формування
- •8.6. Соціально-економічна ефективність заходів з організації праці
- •9. Організація оплати праці в умовах ринкових відносин
- •9.1. Соціально – економічна сутність заробітної плати. Принципи та складові елементи її організації
- •9.2. Тарифна система оплати праці та її елементи
- •Характеристика найпоширеніших тарифних сіток
- •9.3. Форми і системи заробітної плати
- •10. Планування праці
- •10.1. Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •10.2 Планування чисельності працівників
- •10.3. Планування продуктивності праці
- •10.4. Планування фонду заробітної плати
- •11. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.1. Задачі економічного аналізу трудових показників
- •11.2. Аналіз виконання плану з чисельності і складу працівників
- •11.3. Аналіз виконання плану підвищення продуктивності праці
- •Кореляційно-регресійний метод аналізу продуктивності праці дозволяє встановити характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на їх величину.
- •11.4. Аналіз виконання плану використання фонду заробітної плати
- •11.5. Звітність з питань праці.
- •12. Доходи населення в умовах ринку. Рівень життя та його соціальні стандарти
- •12.1. Вартість робочої сили та її формування
- •12.2. Доходи населення і джерела їх формування
- •12.3. Диференціація доходів населення
- •12.4. Поняття і показники рівня життя
- •Список літератури
- •Городецька лідія олексіївна економіка праці Курс лекцій
2.2. Трудові ресурси, їх соціально-економічна характеристика
Трудові ресурси – це складна багатогранна категорія. Залежно від мети їх вивчення трудові ресурси можуть розглядатись як демографічна, економічна, соціальна та статистична категорії.
Як соціально – економічна категорія трудові ресурси являють собою найважливіший фактор розвитку економіки, частину продуктивних сил суспільства.
У ринковій економіці поняття „трудові ресурси” дає змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.
Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистики праці, населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.
Економічно активне населення – це частина населення обох статей віком від 15 до 70 років, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих економічною діяльністю, яка приносить дохід, та безробітних (у визначенні МОП).
Економічно неактивне населення – це особи, які не можуть бути кваліфіковані як „зайняті” або „безробітні”. До складу цієї категорії відносяться:
учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;
особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
особи, які одержують пенсію у зв’язку з інвалідністю;
особи, зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей, доглядом за хворими;
особи, які зневірились знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки;
інші особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення країни, яка володіє фізичними, розумовими здібностями, знаннями і здатна для здійснення корисної діяльності.
Працездатний вік – один з елементів умовної градації віку людини, зайнятої трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавством у кожній країні. В Україні вони складають 16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються (шахтарям до 55 років, дояркам – 50 років). В більшості країн світу працездатний вік завершується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жінок.
До трудових ресурсів належать:
працездатне населення в працездатному віці, крім працюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, які народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
працюючі особи пенсійного віку;
працюючі особи віком до 16 років.
Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази: формування, розподілу і перерозподілу та використання.
Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робочої сили.
Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їх якісних характеристик.
Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов’язане зі зміною їхньої якості. Це – зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо.
Основним інструментом планування трудових ресурсів є система балансів.
Система балансів трудових ресурсів включає такі види:
зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);
балансовий розрахунок додаткової потреби в робітниках – професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;
балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфіко-ваних робітників;
балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;
баланс робочого часу.
Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).
Показники та критерії ефективності використання трудових ресурсів:
Критерії оцінки використання трудових ресурсів відрізняються на різних рівнях управління.
Використання робочої сили на рівні підприємства характеризують такі показники:
продуктивність праці;
рівень використання фонду робочого часу;
стан дисципліни та плинності кадрів;
кількість і питома вага працівників, зайнятих ручною працею;
якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам;
відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.
