Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці:

• впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

• удосконалення організації виробництва і праці;

• підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили;

• удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.

7.4. Програми управління продуктивністю праці

Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання.

Основними функціями управління продуктивністю праці є визначення цілей, організація програми управління продуктивністю праці.

Цілями програми є: ефективне використання людських ресурсів, мінімізація втрат виробництва, створення ефективної системи вимірювання продуктивності праці, тобто визначення межі і показників цілей цієї системи.

Програма управління продуктивністю праці охоплює:

• організаційні форми підвищення продуктивності праці;

• сфери підвищення продуктивності праці;

• засоби і методи підвищення продуктивності праці.

Розробка програм управління продуктивністю праці на підприємствах включає такі етапи:

• вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

• виявлення і аналіз резервів підвищення продуктивності пра­ці. Визначення всіх матеріальних і організаційних засобів розви­тку підприємства;

• розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який передбачає послідовність виконан­ня робіт, оцінювання витрат, функції виконавців, питання управ­ління проектом, аналіз витрат і вигод;

• розроблення ефективної системи матеріального стимулю­вання досягнення запланованих показників продуктивності праці;

• контроль за реалізацією заходів і регулювання їх виконання;

• вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці;

8. Організація праці

1. Поняття організації праці та її основні напрямки.

2. Поділ і кооперування праці на підприємстві.

3. Нормування праці та його значення

4. Організація та обслуговування робочих місць.

5. Умови праці та фактори їхнього формування.

6. Соціально-економічна ефективність заходів з організації праці.

8.1. Поняття організації праці та її основні напрямки

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин, перебудови та удосконалення господарського механізму важливе значення має організація праці.

Організація праці базується на взаємозв’язку технології і людини в єдиному виробничому процесі, на забезпеченні найбільш ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів, сприяє збереженню здоров’я працівників, розвитку та реалізації їхнього творчого потенціалу.

Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами та технологією виробництва з метою забезпечення раціонального використання всіх видів ресурсів і досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини.

На всіх рівнях управління до основних задач організації праці можна віднести економічні, психофізіологічні та соціальні завдання.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Психофізіологічні завдання передбачають створення на виробництві оптимальних умов для нормального відтворення робочої сили та збереження здоров’я працівників шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних та психологічних навантажень.

Соціальні завдання передбачають формування умов для всебічного і гармонічного розвитку особистості.

Основні напрямки організації праці:

1. Поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи.

2. Організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу.

3. Раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду.

4. Нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва.

5. Організація підбору персоналу та його розвиток, що передбачає планування персоналу, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо.

6. Забезпечення сприятливих умов праці, розробка та впровадження науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.

7. Зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників.

8. Удосконалення форм та систем мотивації та стимулювання праці.