Тема 6. Грошовий ринок та ринок банківських позичок

Грошовий ринок та ринок банківських позичок – частина ринку позичкового капіталу, де здійснюються переважно короткострокові депозитно-позичкові операції, що обслуговують, головним чином, рух оборотного капіталу підприємств, короткострокових ресурсів банків, організацій, держави та приватних осіб. Фінансові інструменти, що обертаються на грошовому ринку, є борговими цінними паперами – векселі, казначейські векселі, комерційні папери, сертифікати депозитів і т. і.

В ексель – безумовне зобов'язання векселедавця виплатити зазначену у векселі суму у визначений термін або за пред'явленням. Векселі можуть розміщатися компанією на ринку безпосередньо або за угодою з будь-якою посередницькою структурою.

При розміщенні векселів витрати компанії по їх погашенню (без урахування купівельної спроможності) можуть бути розраховані за формулою:

(19)

де PV – поточна вартість векселів (визначається множенням необхідної кількості векселів на їх номінальну вартість), грош. од.;

к – норма доходності за векселями, %;

t – термін оберту векселів, років;

Ст – початкові (стартові) витрати (при відкритому розміщенні), грош. од.

Якщо купівельна спроможність враховується, то витрати компанії по погашенню векселів розраховуються формулою:

(20)

Вільні грошові кошти підприємство має використовувати з максимальною вигодою. При цьому можливі різні варіанти інвестування: покласти суму, що є в наявності, на депозитний рахунок в банку; придбати акції надійної компанії; використати кошти для проведення комерційних операцій і т. і. Для проведення якісного аналізу інвестицій розраховується номінальний і реальний дохід за кожною з альтернатив інвестування і проводиться їх порівняльна характеристика. Найбільш привабливим варіантом інвестування є той, за яким реальний дохід виявиться найбільшим.

Номінальний дохід за банківським депозитом визначається за формулою:

(21)

Реальний дохід за банківським депозитом визначається за формулою:

(22)

де n – кількість періодів нарахування в році;

S – сумма інвестицій, грош. од.;

Р – відсоткова ставка банку за депозитами, %;

Р_и – відсоток інфляції, розраховується за формулою:

(23)

де Р_м – місячний рівень інфляції, %;

м – кількість місяців в періоді, що розраховується.

Дохід номінальний за акціями розраховується за формулою:

(24)

де Д_а –дивіденди за акціями, грош. од.;

Р_ка – темпи росту курса акцій, %.

Дохід реальний за акціями розраховується за формулою:

(25)

де Р_и² – річний рівень інфляції, %.

Якщо підприємство тримає кошти в сейфі, то втрати від цієї операції визначаються за формулою (оцінюємо за рівні реального доходу):

(26)

Також до операцій на грошовому ринку та ринку банківських кредитів відносять валютні операції: операції з активами і фінансовими зобов'язаннями в іноземній валюті – валютні депозити; цінні папери; перекази грошових коштів. Існує три форми валютних угод:

— касові угоди (миттєві);

— термінові (здійснення операцій через визначений термін);

— свопи (одночасне здійснення операцій з купівлі/продажу з різними термінами виконання).

Вартість контракту «своп» можна здійснити за формулою:

(27)

де F – курс форвард, грош. од.;

S – курс спот, грош. од.;

d – кількість місяців до поставки базового активу.

Прибуток за угодою «своп» розраховується:

(28)

де ПС₁, ПС₂ – відповідні відсоткові ставки, %.

N – сума інвестицій, грош. од.

Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют відповідно до чинного законодавства та існуючої практики. Існує два методи котирування іноземної валюти до національ­ної: пряме та непряме котирування. За прямого котирування ціна одиниці іноземної валюти обчислюється у національній валюті, за непрямого – навпаки, ціна одиниці національної валюти обчислюється у певній кількості іноземної валюти. Найпоширенішим є пряме котирування.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти.

В процесі здійснення своєї діяльності на грошовому ринку фінансово-кредитні організації виконують операції з валютними депозитами. При цьому вагомого значення набуває визначення оптимального курсу іноземної валюти через визначений період часу, при якому депозитна операція з конвертованості валюти є вигідною. Зазначений оптимальний курс може бути розрахований за формулою:

, (29)

де R₂⁰ – розрахунковий курс валюти;

R₁ – базовий курс валюти;

d – період нарахування відсотків за депозитами, днів;

І_в, І_а – річний дивіденд за вкладами відповідно в національній та іноземній валютах, %;

К_в, К_а – тривалість відсоткового року відповідно за вкладами в національній та в іноземній валютах, днів.

Прибутковість операції з конвертованості валют розраховується за формулою:

, % (30)

де R₂ – прогнозний курс іноземної валюти через певний період часу.

Якщо підприємство має декілька альтернатив інвестування коштів то найбільш привабливим є той варіант, витрати за яким виявляються найменшими при інших рівноцінних умовах.

Наприклад, підприємству необхідно збільшити обсяг обігового капіталу, у нього є три альтернативи фінансових послуг:

а) скористуватися комерційним кредитом;

б) отримати позику в банку;

в) емітувати комерційний вексель.

Рівень відсоткових витрат за комерційним кредитом може бути визначений формулою:

В = (С/(100 %-С))*(360/Д)*100, % (31)

де С – рівень знижки, %;

Д – кількість днів, на які знижка не розповсюджується.

Плата за користуванням банківським кредитом становитиме:

ПК = К*БСК, грош. од. (32)

де К – сума, що залучається підприємством для збільшення обігового капіталу, грош. од.;

БСК – плата за користування банківським кредитом, %.

При використанні банківського фінансування створити страховий резерв у розмірі:

СР = К*ССР, грош. од. (33)

де ССР – ставка страхового резерву, %;

тому фактично залучені кошти корпорацією для збільшення оборотного капіталу становитимуть:

ФС = К–СР, грош. од. (34)

а фактична плата за користування кредитом дорівнюватиме:

ПКК = [(ПК/ФС)*100]-ДВ, % (35)

де ДВ – рівень додаткових витрат для забезпечення гнучкості банківського фінансування, %.

Витрати, пов’язані з емісією та розміщенням векселів:

РВ = (К*ВС)+ДВ, грош. од. (36)

де ВС – вексельна ставка відсотків;

ДВ – додаткові витрати, пов’язані з випуском векселів

Відсоток витратних платежів від залучання суми за векселем розраховується за формулою:

ВПВ = РВ/К*100, % (37)

При виборі варіанту інвестування грошових коштів в цінні папери різних емітентів спочатку визначаємо динаміку курсів цінних паперів для кожного з емітентів:

ДН = [(КП - КБ)/КБ]*100, % (38)

де КП – поточний курс цінного паперу, грош. од.;

КБ – базовий курс цінного паперу, грош. од.

Наступним етапом обґрунтування доцільності інвестицій в цінні папери є порівняння динаміки курсів акцій з темпами інфляції (рівняння 39). Найбільш привабливим будуть ті цінні папери, рівень доходу за якими перевищує існуючій рівень інфляції, який склався на період, що розглядається

(КП / КБ)<;=;>(КС / КБ) (39)

↓ ↓

темпи росту курсі цінного паперу темпи інфляції

Угода РЕПО – це угода, за якою продаються цінні папери з обов’язковим зворотнім викупом за ціною, вищою за ціну реалізації. Ставка викупу за угодою РЕПО розраховується за формулою

(40)

де В_к – фактична плата за користування коштами, що отримані під заставу векселів, грош. од.;

В_в – вартість реалізації векселів за угодою РЕПО, грош. од.;

к – термін дії угоди РЕПО, днів.