Питомий опір ґрунтів і води
Ґрунт |
Питомий опір, 102 Ом∙м |
Ґрунт, вода |
Питомий опір, 102 Ом∙м |
Пісок |
7 (4–10) |
Глина |
0,4 (0,08–0,7) |
Супісок |
3 (1,5–4) |
Торф |
0,2 (0,05–0,3) |
Чорнозем |
2 (0,096–5,3) |
Вода річкова |
0,5 (0,1–0,8) |
Суглинок |
1 (0,4–1,5) |
Вода морська |
0,01 (0,002–0,01) |
Примітка: в дужках показані значення сезонних коливань внаслідок вологості.
Таблиця3
Коефіцієнти використання одиночного заземлювача зі стрижня (ηст) чи кутника (ηк) і смуги, що поєднує ці заземлювачі (ηсм)
Число стрижнів (кутників) у контурі |
ηст ; ηк |
ηсм |
При а/l = 1 |
||
3 |
0,75 |
0,50 |
4 |
0,65 |
0,45 |
6 |
0,60 |
0,40 |
10 |
0,55 |
0,35 |
20 |
0,50 |
0,25 |
40 |
0,40 |
0,20 |
При а/l = 2 |
||
3 |
0,80 |
0,60 |
4 |
0,75 |
0,55 |
6 |
0,70 |
0,50 |
10 |
0,66 |
0,40 |
20 |
0,61 |
0,30 |
При а/l = 3 |
||
3 |
0,90 |
0,75 |
4 |
0,85 |
0,70 |
6 |
0,80 |
0,65 |
10 |
0,75 |
0,55 |
Примітка: a – відстань між вертикальними поодинокими заземлювачами; l – довжина заземлювача (стержня або кутка).
Література
1. Протоєрейський О.С. Запорожець О.І. Охорона праці в галузі. – К.: НАУ, 2005. – 268 с.
2. ПУЕ:2009 Правила улаштування електроустановок.
3. ДБН В.2.5-23-2003 Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення.
4. ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.
Методика розрахунку електричного заземлення
Метою розрахунків є визначення кількості вертикальних заземлювачів, довжини з’єднувальної смуги та їх розміщення. При цьому враховують можливість використання природних заземлювачів.
В залежності від призначення заземлювального пристрою визначають норму опору.
Розрахувати: контур штучного захисного заземлення, тобто кількість вертикальних заземлювачів, їх розташування, довжину з’єднувальної смуги.
Дано (відомо):
rН – нормоване значення опору контура заземлення; наявний матеріал для заземлення (труби, стержні, металеві кутки, металева смуга), тип грунту, наявні площадки для улаштування контура заземлення.
Головною
умовою розрахунку
є:
,
де RЗАЗ – опір заземлення, тобто опір розтіканню струму в землі від заземлюючого пристрою.
Якщо здійснюється підключення штучного заземлення до природного, то опір заземлення в розрахунках приймається як паралельне з’єднання опорів:
.
В залежності від типу ґрунту, в якому буде розташовано заземлення, визначають його питомий опір (табл.2).
В деяких випадках можливе врахування сезонних змін питомого опору грунту:
,
де ρтаб – табличне значення питомого опору грунта за табл. 12.1;
Kсез – коефіцієнт сезонного коливання питомого опору грунта.
Для зменшення сезонних коливань опору заземлювачі забивають (закладають) якомога глибше. Питомий опір ґрунту є найважливішим параметром, що визначає значення опору заземлювального пристрою. Тому при укладанні заземлювачів в піщаних, кам'янистих ґрунтах необхідно застосовувати заходи, що знижують питомий опір ґрунтів. Наприклад, можна збільшити електропровідність грунту, якщо навколо заземлювача в радіусі більше 0,5 м замінити ґрунт дрібнозернистим, більш гігроскопічним (глиною, жирним чорноземом, суглинком) чи додати до ґрунту кам'яновугільний шлак, деревне вугілля, золу, сажу, сіль. Крім того, місце установки заземлювача можна поливати водою чи розчинами солей хлористого натрію чи кальцію, розчинами мідного або залізного купоросу.
Заземлення розраховують в такій послідовності.