2 Профілактика плоскостопості

Стопа складається з 26 кісток і 24 м'язів, має 5 поздовжніх і одне поперечне склепіння. Причиною плоскостопості можуть бути слабкість м'язів і зв'язкового апарату, надмірне стомлення у зв'язку з тривалим перебуванням на ногах, носіння незручного взуття. У результаті плоскостопості опускається медіальНий край стопи, патологічно розтягується її зв'язковий апарат, змінюється положення кісток, слабшають і навіть атрофуються м'язи-супінатори, котрі підтримують склепіння стопи. Ознака вираженої плоскостопості — зміна форми стопи.

Плоскостопість — деформація стопи, котра проявляється зниженням її склепінь.

За ступенем деформації склепіння стопи розрізняють плоскостопість I-IV ступенів I ступінь супроводжується відчуттям стомленості в ногах (особливо після фізичного навантаження), хворобливістю при натискуванні на стопи; II ступінь — поздовжнє склепіння знижене навіть у спокої, турбує постійний і сильний біль у стопах, на ділянці щиколоток, у гомілках; хода позбавлена еластичності і плавності; ІІІ—ГУ ступені — поздовжнє склепіння не визначається, п'ятка розпластана, стопа і гомілковостопний суглоб набряклі, суглоби стопи тугорухливі, відмічається постійний біль у стопах, гомілці, колінних суглобах, попереку, головний біль.

Профілактика плоскостопості має надто важливе значення. Нормальний розвиток стопи та її склепінь забезпечується правильним фізичним вихованням, включенням до занять спеціальних фізичних вправ для формування і зміцнення склепіння стопи.

Завдання профілактики плоскостопості:

• збільшити загальну і силову витривалість м'язів, у першу чергу стопи та інших м'язів нижніх кінцівок;

• підвищити фізичну працездатність та опірність;

• виправити деформації, котрі мають місце, та зменшити ущільнення склепінь стопи;

• виховувати і закріплювати навички правильної постави.

Корекція плоскостопості може бути досягнута систематичним застосуванням фізичних вправ. У методиці занять, які коригують плоскостопість, котра розвивається, поєднують спеціальні вправи із загальнорозвиваючими. До спеціальних належать вправи для великостегнових м'язів і згиначів пальців з поступово зростаючим навантаженням, опірністю м'язів стопи. Ефективні вправи із захоплюванням дрібних предметів пальцями стопи та їх перекладанням, катання підошвами гімнастичної палиці та ін. Для закріплення досягнутих результатів як засоби профілактики плоскостопості використовують вправи у спеціальних видах ходьби на носках, п'ятках, зовнішньому краї стопи, з паралельною постановкою стоп. 3 метою виправлення положення кісток стопи використовують ребристі дошки, скошені поверхні для вправ у ходьбі. Загальнозміцнюючі вправи не повинні перевтомлювати суглобово-м'язовий апарат стоп. Рекомендуються плавання, ходьба на лижах. Перед заняттям доцільно зробити масаж.

3 Профілактика порушення маси тіла

Ha початку III тисячоліття у зв'язку з особливостями сучасних життєзабезпечуючих технологій харчування, значна частина дітей шкільного віку має надмірну масу тіла. Збільшення маси тіла на 25 % порівняно з віковими нормами розглядають як ожиріння. У дитячому віці найбільш поширене конституційно-екзогенне ожиріння, обумовлене спадковою схильністю (гіперстенічний тип конституції), переїданням і недостатністю рухової активності.

У молодшому шкільному віці має місце неускладнене первинне ожиріння, від якого можна позбавитися нормалізацією харчування і засобами фізичної культури. У противному разі захворювання прогресує, змінюються механізми нервової регуляції обміну речовин. Порушення обміну ускладнюються функціональними розладами серцево-судинної і дихальної систем.

Діти з неускладненою формою повноти у віці 10—11 років ще володіють майже однаковими зі своїми однолітками руховими спроможностями, але виконуючи деякі вправи (особливо підтягування, стрибки та ін.), витрачають більше зусиль, оскільки змушені долати більшу масу власного тіла.

У підлітковому віці за наявності хронічних центрів інфекції, нераціонального харчування та дії інших шкідливих факторів може спостерігатися гіпоталамічний синдром пубертатного періоду. Підвищена активність гіпоталамо-гіпофізарної системи веде до патологічного вироблення гормонів (адренокортикотропного гормону та глюкокортикоїдів), що позначається надмірною масою тіла, або навпаки, виснаженням, вегетосудинними розладами, гіпер- та гіпотензією, тривалим підвищенням температури тіла, порушенням нормальних співвідношень між температурою, ЧСС і частотою дихання, головним болем, підвищеним стомленням і слабкістю, зниженням пам'яті, синюшністю або мармуровим рисунком шкірних покривів, підвищеною пітливістю. За відсутності ускладнень патологічні прояви ліквідуються із закінченням пубертатного періоду.

У зв'язку з цим уже з перших класів важливо виділяти дітей за схильністю до надмірної маси тіла, щоб у період росту організму та становлення механізмів обмінних процесів засобами фізичної культури попереджати їх порушення. He слід забувати, що з початком навчання у школі рухова активність дітей знижується майже на 50 % порівняно з дошкільним періодом. У боротьбі з надмірною масою тіла велику роль відіграє просвітня робота з батьками — пояснення їм основ раціонального харчування, значення рухової активності, раціональних рухових режимів у різному віці та значення фізичної культури і спорту у формуванні гармонійно розвиненої особистості.

Починаючи з 12-13-літнього віку, коли проявляється значне відставання дітей із надмірною масою тіла (особливо дівчаток) у рухових якостях від однолітків, їх бажано виділяти у підготовчу групу. Мета фізичного виховання дітей з надмірною масою тіла — нормалізувати процеси обміну речовин. У зв'язку з цим вирішують наступні завдання нормалізують режим та якість харчування, руховий режим, функції нервової системи; підвищують мотивацію до занять фізичною культурою і спортом; засобами фізичної культури локально діють на надмірне відкладення жирової тканини. Засоби вирішення цих завдань — загартовування, фізичні вправи, рухливі і спортивні ігри.

У лікуванні ожиріння слід ефективно використовувати фізичні вправи з високими загальними енерговитратами, помірної і великої інтенсивності, з сильною віддачею рідини, з урахуванням стану функціональних систем, особливо серцево-судинної. Для виконання цих вправ необхідна попередня тривала підготовка. Найбільш енергоємними є вправи швидкісного, силового, швидкісно-силового характеру та на витривалість. Оскільки основні циклічні рухи (ходьба, біг) для школярів з надмірною масою тіла та ожирінням I ступеня є найбільш доступними з енергоємних вправ, рекомендується використовувати тривалу ходьбу та біг підтюпцем. Підвищуючи інтенсивність вправ на витривалість, необхідною є попередня підготовка м'язів ніг, суглобово-зв'язкового апарату. 3 цією метою використовуються вправи невисокої інтенсивності силового характеру з подоланням маси власного тіла та його частин і вправи на гнучкість. У процесі адаптації до таких навантажень поступово підвищують інтенсивність ходьби та бігу. По досягненні нормальної реакції серцево-судинної системи на тривалі навантаження на витривалість, які пропонуються, можна використати вправи швидкісного, силового та швидкісно-силового характеру, але без досягнення максимальних зусиль. Застосовуються помірно швидка ходьба, повільний біг, плавання, ходьба на лижах, близький та дальній туризм. Ця група вправ потребує систематичності застосування, помірної інтенсивності, відповідності індивідуальним можливостям школярів.

До засобів нормалізації процесів обміну належать аеробіка, фітнес, шейпінг, боді- білдинг. Заняття цими видами спорту характеризуються локальними навантаженнями, більш активним використанням дихальних вправ, а також вправ для хребта і м'язів черевного преса. При цьому використовуються усі способи підвищення навантаження збільшення обсягу навантаження і тривалості занять. Успішний засіб боротьби із зайвою масою тіла — фізичні заняття у воді аква-аеро- біка, акваформінг, гідротопіка, акваритмік, акваданс, аквадинамік. Окрім численних оздоровчих ефектів, ці заняття цікаві і привабливі для дітей

Перше досягається залученням до рухової активності великих і середніх м'язових груп, збільшенням амплітуди рухів, використанням вправ з обтяженнями та в опорі.

У фізичному вихованні дітей завжди переважає ігрова форма занять, тому рекомендується широко використовувати рухливі і спортивні ігри волейбол, баскетбол та інші, враховуючи при цьому функціональні можливості дітей.

Для нормалізації обмінних процесів корисний самомасаж.