3 Особливості методики фізичного виховання при функціональних порушеннях серцево-судинної системи

Основні захворювання серцево-судинної системи, котрі найчастіше зустрічаються у шкільному віці і бувають причиною зараховування дітей до СМГ, — неревматичні кардіопатії, інфекційно-алергійні міокардити, ревматичні ураження серця, порушення регуляції судинного тонусу у формі синдрому вегетосудинної дистонії, гіпертензійний синдром або гіпотонія.

При цих захворюваннях використовуються спеціально-оздоровчі (лікувальні) фізичні вправи. Найбільш ефективними серед них вважаються динамічні вправи циклічного характеру, що викликають малу і помірну фізіологічну реакцію. Вправи можуть змінюватися залежно від функціонального стану серцево-судинної системи. При стомленні і виникненні застійних явищ ці вправи можуть використовуватися в цілях розвантаження серцево-судинної системи, оскільки вони задіюють м'язові механізми кровообігу. До таких належать вправи з малою фізіологічною реакцією у положеннях лежачи (іноді з трохи піднятими ногами), напівлежачи або сидячи. Використовуються вправи, спрямовані на великі м'язові маси; інтенсивні вправи за участю малих м'язових груп (нижніх кінцівок), які розвивають периферичний кровообіг і сприяють нормалізації артеріального тиску. При зниженому артеріальному тиску доцільні швидкісно-силові вправи з участю малих м'язів і невисокою фізіологічною реакцією. Зниження навантаження на серцевий м'яз при переході у положення сидячи і тим більше лежачи дозволяє зменшити фізичне навантаження безпосередньо на підсилено працюючий міокард. Можна полегшити роботу серця, виконуючи вправи у воді.

Фізіологічний механізм полегшення роботи серця полягає у "погашенні" реакцій гемодинаміки, котрі розвиваються при задіянні непрацюючих м'язів на фоні стомлення, що викликане роботою інших м'язових груп.

Із метою полегшення роботи "ушкодженого" серця використовуються вправи, що справляють розвиваючий ефект (табл. 3).

Таблиця 3

Методи досягнення розвиваючих ефектів на діяльність серцево-судинної системи (Булич, 1991)

№ п/п	Розвиваючий ефект	Метод досягнення ефекту
1	Полегшення роботи серця, зниження ЧСС	Перехід у горизонтальне положення з положення сидячи і виконання таких вправ, які полегшуються вихідним положенням. Виконання фізичних вправ у воді у горизонтальному положенні (повільне плавання та ін.) із зануренням обличчя у воду
2	Полегшення роботи серця за рахунок подовження діастолічного періоду і зниження ЧСС.	Виконання вправ, які супроводжуються глибоким і рідким (з подовженим видихом) диханням. Повільне плавання брасом із диханням на два цикли
3	Зниження ступеня приросту ЧСС, економізації роботи серця в умовах виконання фізичних вправ.	"Розсіювання" навантаження на великі м'язи тулуба і кінцівок, чергування працюючих м'язів. Заміна елементарних рухів поєднаними при збереженні загального фізичного навантаження. Обмеження максимальної амплітуди, виконання фізичних вправ у великих суглобах рук, ніг і тулуба. Плавність, "м'якість" виконання фізичних вправ
4	"Розвантаження" роботи серця за рахунок стимуляції периферичного кровообігу.	Чергування вправ з елементами самомасажу кінцівок. Періодичний перехід у положення лежачи. Вправи, котрі супроводжуються почерговим підніманням рук і ніг. Холодові дії помірної інтенсивності
5	Полегшення діяльності серця при виконанні наступних навантажень. Прискорене відновлення функціонального стану серця після виконання навантажень.	Короткочасне виконання вправ у потягуванні. Короткочасна(15—30 c) розминка з наступним відпочинком (40—60 c). Використання фізичних вправ для нестомлених м'язів як активного відпочинку