Особливості розвитку органів чуття новонародженого

Органи чуття є складним аналізуючим апаратом, що формується у дитини до її народження. Однак вона наро­джується більш безпорадною, ніж дитинча тварин. На пер­ших порах недосконало працюють її зоровий і слуховий апарати.

Очні впадини і очні яблука новонародженої дитини де­що більші, а рогівка — товстіша, ніж у дорослого. Неузгоджено ще рухаються повіки: одне око розплющується, а друге залишається заплющеним. Згодом (з десяти днів до одного місяця) їхні рухи узгоджуються. У новонародже­них дітей низька чутливість до світла, та з кожним днем вона помітно підвищується. Діти все більше виявляють здатність стежити за предметами, що рухаються. Не реа­гує дитина у перші дні після народження на звуки, навіть дуже гучні, оскільки слуховий прохід новонародженого заповнений рідиною, яка розсмоктується через кілька днів після народження. Та вже на 2-му тижні в дитини утворю­ються умовні рефлекси на звукові подразники, вона реагує на джерела звуку (голос матері).

Розвиток зору і слуху відбувається у немовлят швид­ше, ніж тілесних рухів, що відрізняє дитину від дитинча­ти тварини. Найрозвиненіша у них дотикова чутливість. При появі на світ їх тіло труситься через різницю темпера­тур тіла матері і температури кімнати, реагують діти І на доторкання (особливо чутливі губи, вся ділянка рота).

До народження в дитини високорозвинена смакова чут­ливість: на солодке реагують ссанням і ковтанням слини; на неприємний смак і гірке — мімікою і здриганням; на кисле і гірке — гримасою, перестають ссати. Через декіль­ка днів після народження може відрізнити молоко матері від підсолодженої води, а її — від простої води.

Добре розвинена в новонароджених нюхова чутливість. За запахом материнського молока вони визначають, є в кімнаті мама чи немає. Якщо дитина упродовж 1-го тижня харчувалася материнським молоком, від коров'ячого вона відвертатиметься, почувши лише його запах. Новонарод­жений прокидається з криком від відчуття голоду і голод­них рухів шлунку. Розвиток роботи аналізуючого апарату, вдосконалення реакцій на зовнішні подразники відбува­ється на основі дозрівання нервової системи дитини, на­самперед її мозку. Вага мозку немовляти становить 1/4 ва­ги мозку дорослої людини. Хоча кількість нервових клі­тин у ньому така, як у дорослого, ці клітини ще недостатньо розвинені. Та вже в період новонародженості можливе утворення умовних рефлексів. Це є свідченням того, що встановлення зв'язків дитини із зовнішнім світом відбувається за участі вищих зон мозку — кори великих півкуль. Його вага швидко збільшується з перших днів життя, ростуть і покриваються захисними мієліновими оболонками нервові волокна. Особливо швидко формують­ся ділянки, пов'язані з отриманням зовнішніх вражень: за два тижні площа, зайнята в корі великих півкуль зорови­ми полями, збільшується в півтора раза.

Це не означає, що саме по собі дозрівання мозку може забезпечити розвиток органів чуття новонародженого. Він відбувається під впливом зовнішніх вражень дитини, без яких них неможливе його дозрівання. Необхідними умова­ми нормального дозрівання мозку в період новонародже­ності є вправляння органів чуття (аналізаторів), надхо­дження в мозок різноманітних сигналів з навколишнього світу. За сенсорної ізоляції (відсутності достатньої кількос­ті зовнішніх вражень) розвиток дитини різко уповільню­ється. Враження стимулюють швидкий розвиток орієнту­вальних рефлексів, що виявляється у виникненні зорового і слухового зосередження, створюють основу для подаль­шого оволодіння рухами, формування психічних процесів і якостей. Джерелом та організатором зорових і слухових вражень, необхідних для нормального розвитку нервової системи й органів чуття дитини, є дорослий. Підносячи до обличчя дитини предмети, нахиляючи до неї своє обличчя, розмовляючи, він активізує її орієнтувальні реакції.