Виникнення зображувальної діяльності

У ранньому віці зароджуються такі продуктивні види діяльності дитини, як малювання, ліплення, аплікація, конструювання. Їх виникнення також пов'язане з предметною діяльністю.

Великий інтерес виявляють діти ще в ранньому віці до рухів олівця, ручки по аркушу паперу, виникнення на ньому слідів. Зображувальній діяльності передує значний підготовчий період, протягом якого вони ознайомлюються з основними властивостями олівця і паперу, набувають не­похідних навичок і вмінь їх використання.

Поступово малюки вчаться наносити олівцем штрихи на папір, писати каракулі, засвоюючи зображувальну фун­кцію малювання, тобто починають розуміти, що мають Вдатність відтворювати на папері певні предмети.

Початок малювання каракуль пов'язаний з маніпулюванням олівцем і папером. Дитина наслідує дорослих, во­дить олівцем по паперу і починає помічати сліди на ньому (злегка заокруглені лінії, що часто перериваються, з однаковим слабким натиском). Невдовзі вона засвоює функцію олівця як знаряддя, призначеного для нанесення ліній. її рухи стають точнішими, а каракулі — різноманітнішими. Дитина зосереджує на них увагу, починає надавати перевагу одним каракулям над іншими, повторювати їх багато разів. На цій стадії лінії ще нічого не відтворюють, тому її називають дозображувальною. Основними фазами перехо­ду дитини від дозображувальної стадії до зображувальної є: впізнавання предмета у випадковому поєднанні ліній; навмисне зображення.

Перші штрихи дитини ще нічого не означають, хоча і миють важливе значення для розвитку зображувальної діяльності. У віці від 20-ти місяців до 3-х років під впливом розглядання картинок, спостереження процесу малювання дорослими, особистого досвіду дитина засвоює, що пок­реслений олівцем листок паперу є «малюнком» або «кар­ги пою». Сприймання власного малюнка відбувається ви­падково — декілька ліній викликають за асоціацією образ пенного предмета. Завдяки цьому дитина робить важливе відкриття: її малюнок щось зображує. Одне і те саме поєд­нання ліній може бути витлумачено нею по-різному в різ­ний час чи за різних обставин. Наприклад, один і той самий малюнок хлопчик першого разу прочитав «дядя», наступ­ного дня — «гвинтик», а через два дні — «муха».

Після того як дитина навчиться читати свій малюнок, бачити в ньому певний зміст, називати намальовані кара­кулі, у неї виникає бажання зображувати за власним «за­думом» певні предмети. Намір відтворити певний пред­мет, словесне формулювання цього наміру є початком зоб­ражувальної діяльності дитини.

Перший «задум» часто буває в дітей вкрай нестійким. Він змінюється під впливом випадкових асоціацій. Коли it и тип раннього віку висловлює намір щось зобразити, вона має на увазі знайомий їй графічний образ — поєднання ліній, яке в минулому досвіді зафіксоване, як певний предмет. Графічним образом багатьох предметів є замкнена за округлена лінія. Походження графічних образів, які використовує дитина, може бути різним. Деякі з них вона знаходить під час черкання, інші — у процесі наслідування, копіювання запропонованих дорослими малюнків.

Для формування зображувальної діяльності недостатньо відпрацювання техніки нанесення ліній і збагачення сприймання та уявлень. Необхідне формування графічних образів, що можливе за систематичного впливу дорослого. Під час малювання, ліплення, аплікації дитина діє так, як у реальній ситуації: наклеївши силует зайчика, мишки, пташки, вона гладить їх рукою, розмовляє, починає з ними гратися.

Розвиток малювання в ранньому віці пов'язаний з психічними досягненнями дитини. Одна і та сама зовнішня форма каракуль має різне значення для дитини. За спостереженням психологів (В. Мухіна та ін.), розвиток значення каракуль долає такі стадії:

1) каракулі як результат вільного маніпулювання олівцем;

2) каракулі як результат вільного маніпулювання олівцем за візуальних асоціацій з реальними предметами. Назва словом цих асоціацій (графічна побудова) набуває значення знака;

3) каракулі як запланований знак реального предмета, який не несе в собі зображальності;

4) каракулі як специфічний для зображувальної діяльності знак — графічна побудова предмета.

Важлива роль у зародженні зображувальної діяльності дитини належить дорослому, який створює передумови її своєчасної появи, сприяє збагаченню сенсорики дитини, формуванню перших графічних образів.

Подальший розвиток малювання, ліплення, конструювання, аплікації, перетворення їх на особливий (зображувальний) вид діяльності відбувається у дошкільному війт