Характеристики окремих річок і їх басейнів.

Головною водною артерією Полтавщини є річка Дніпро - головна ріка України, третя за площею водозбору в Європі (після Волги і Дунаю), довжина якої 2285 км, а площа басейну 503 тис. кв. км. Середній річний стік річки в районі дамби Кременчуцької ГЕС – 47,5 км³, а в гирлі — 53,5 км³ . Гідрологічний пост на Дніпрі в районі дамби Кременчуцької ГЕС створений у жовтні 1959р. Обсяг стоку на ньому залежить від завдань регуляції рівня води у водосховищі. У Кременчуці гідрологічний пост існував у 1876 - 1963 рр. Ширина Дніпра тут 600 м, глибина 2-12 м.

Дніпро омиває південно-західну частину області на протязі 145 км (включаючи водосховища). Колись мав Дніпро і старі русла − Старка, Старицю, Діда, рукава-притоки, які витікали і вливалися в нього (рис.35). Серед них: Рящуватий, Ревучий, Гирман, Ярданка. Усі вони зникли з утворенням Кременчуцького водосховища в 1961 р.

Ворскла – ліва притока Дніпра. Довжина 464 км (226 км – по території Полтавщини). Площа басейну 14,7 тис. км² (в межах Полтавської області - 5,97 тис. км²). Бере початок із джерела поблизу селища Яковлєво Бєлгородської області Росії, на західних відрогах Середньоросійської височини. Нині впадає у Дніпродзержинське водосховище між селами Світлогірське й Орлик. Гирлова частина долини затоплена водами цього водосховища, має численні острови – залишки першої надзаплавної тераси. Абсолютна висота гирлової частини – 64 м. До утворення Дніпродзержинського водосховища Ворскла впадала у Дніпро біля колишнього села Переволочна (абсолютна висота гирла 55 м). Долина Ворскли асиметрична, з крутим правим корінним схилом (відносною висотою до 80 м, часто зі зсувами і глибокими ярами), та пологим терасованим лівим схилом (3 – 4 надзаплавні антропогенові тераси). Ширина долини 10…15 км. Заплава має ширину 0,5…3,5 км, чітко поділяється на низький (відносною висотою 0,5…2 м) і високий (5…6 м) рівні. Заплава переважно лівобережна, рідше двостороння, лучна, місцями зі старичними озерами й болотами. Річище звивисте, середньою шириною 30…40 м (місцями до 100…130 м). Середня глибина річки 1,5…3,5 м (на плесах місцями до 12 м, на перекатах 0,3…1 м). Похил річки 0,3 м/км. Швидкість течії 0,1…0,4 м/сек. Середній об’єм стоку біля гирла 0,9-1,15 км³. Головні праві притоки в межах Полтавщини: Полузір’я (70 км), Великий Кобелячок, Кобелячка (29 км); ліві притоки: Котелевка (31 км), Мерла (116 км), Коломак (102 км), Тагамлик (65 км). Живлення мішане, з перевагою снігового. Повінь у березні-квітні, тривала 60…70 днів (в окремі роки рівень води піднімався на 5-6 м, а в 1953р. – до 9 м). Але з 1963р. значних повеней не буває, оскільки створені руслові водосховища зі шлюзами-регуляторами (Нижньомлинський, Вакуленцівський) або дамбами невеликих ГЕС (Опішнянська, Кунцівська).

В області налічується 124 озера з площею водного дзеркала понад 0,1 км² (загальною площею 676 га і загальним об'ємом води 7,6 млн. м³). Найбільшу площу вони займають в басейні Сули, Псла та Ворскли. Переважають невеликі озера з площею водного дзеркала від 0,1 до 5 км². Найбільше їх в Оржицькому - 57 озер (загальною площею 252 га) та в Семенівському районах - 32 озера (площею 246 га). Найбільшим озером є Малий Лиман (на р. Сула) з площею водного дзеркала 4,6 км².

За походженням озера області належать до заплавного (водно-ерозійного й водно-акумулятивного) геоморфологічного типу: старичні (в старих руслах річок, залишених ними унаслідок мандрування), або плесові (утворюються влітку при пересиханні перекатів; а плеса – найглибші частини, - стають озерами).

Живлення озер області відбувається за рахунок весняної повені та літніх паводків.

Болота поширені в заплавах майже всіх річок. Найбільш заболоченою територією є басейн Сули в нижній її течії, а також Хоролу й Удаю (5-10% площ їх басейнів). Тут зосереджені основні запаси торфу області. Наприклад, у заплаві р. Оржиці глибина торф'яників становить 5-7 метрів. Треба відзначити, що в басейні Ворскли площа озер мала, проте площа боліт становить понад 1,8% від загальної площі басейну. За походженням переважають низинні болота, що утворилися на понижених берегах річок завдяки неглибокому заляганню підземних вод. Живлення таких боліт відбувається як за рахунок підземних так і поверхневих вод. Найбільшим болотом в області є Велике Болото біля станції Мала Перещепина в долині Ворскли (в центрі якого розташоване озеро площею 0,72 км²). Іншими великими болотними масивами є Рогозів Кут, Великоселецьке, Плехове, Матвіївське у Посуллі.

Під болотами перебуває 87,2 тис. га земельного фонду області.

Певну проблему для області становить антропогенно-стимульоване заболочення й підтоплення земель (на площі 11,5 тис. га). Основними причинами цих несприятливих явищ є будівництво водосховищ і ставків; втрати води з водопровідної й каналізаційної мереж; ущільнення ґрунтів, яке робить їх менш водопроникними й зумовлює утворення верховодки. Ці чинники окремо чи в сукупності зумовлюють підвищення рівня підземних вод. Для боротьби з підтопленням і заболоченням здійснюються роботи з метою покращення дренованості підземних вод (будівництво дренажних колодязів, осушувальних каналів тощо). У 2004 році в області осушувалося 37,2 тис. га земель (найбільше – на заплаві Сули і її притоках).

Для того, щоб запобігти втратам води під час весняної повені стік майже всіх річок області зарегульовано. Побудовано 90 водорегулюючих споруд, в т.ч. 71 водосховище. Найбільшими в є водосховища, що утворилися після спорудження Кременчуцької та Дніпродзержинської ГЕС.

Загальні характеристики Кременчуцького водосховища: довжина - 165 км, ширина 36 км, площа водного дзеркала 2252 км², об'єм - 13,5 км³, глибина максимальна – 21 м, пересічна – 6 м. За площею це шосте, а за довжиною греблі (11 280 м) - третє водосховище в Європі (після Ейселмер у Нідерланди та Цимлянського). Протяжність берегів 800км, з яких 550 піддані водній абразії. Водообмін відбувається 2,5-4,0 рази на рік. Нормальний підпертий рівень - 81,0 м. Рівень навігаційного спрацювання - 79,0 м. Рівень мертвого об'єму - 75,7 м. У зв’язку зі скидами води на греблі ГЕС, рівень водосховища коливається на ±2,5м. Воно створене з метою забезпечення потреб водопостачання, річкового транспорту, електроенергетики, рибного господарства. Найбільшими екологічними проблемами цього водосховища є абразія берегів (52 км на території області), замулення (із середньою інтенсивністю накопичення мулів 1 см на рік), що призводить до збільшення площі мілководдя, непродуктивного випаровування води, "цвітіння" улітку, яке призводить до погіршення її якості, заморів риби тощо. Внаслідок абразії берегів (на ділянках у с. Пронозівка і смт Градизьк відступання берега сягає 6 – 9 м за рік) у середньому щорічно втрачається близько 3 гектарів земель.

Крім великих водосховищ, на території Полтавської області створено 69 малих водосховищ і біля 2,5 тис. ставків. Обсяг зарегульованої води у малих водосховищах 147,7 млн.м³, у ставках 278 млн.м³. Площа їх водного дзеркала становить, відповідно, 6,45 і 15,91 тис. га. Використовуються вони переважно комплексно, рідше − тільки для потреб сільського, рибного господарства, роботи цукрових заводів, потреб енергетики тощо. Найбільше ставків і малих водосховищ на території Глобинського району (161), найменше – Котелевського (8) й Кобеляцького районів (7).

На більшій частині Полтавської рівнини перший від поверхні горизонт підземних вод на вододілах (в антропогенових лесових породах, моренних суглинках тощо) розташований на глибинах від 2 до 18 м. Води слабо мінералізовані (до 1 г/л), мають велику жорсткість (24-35 мг-екв/л), переважно гідрокарбонатні кальцієво-магнієві, використовуються за допомогою шахтних колодязів у сільській місцевості.

На півдні області, у межах власне Придніпровської низовини, водоносні горизонти в антропогенних відкладах надзаплавних терас Дніпра мають більшу мінералізацію, але меншу жорсткість, гідрокарбонатно-сульфатно-магнієво-кальцієвий або гідрокарбонатно-кальцієво-натрієвий склад. Вони залягають ближче до поверхні, але теж використовуються за допомогою шахтних колодязів.

Для централізованого водопостачання більшості містечок, селищ і деяких сіл використовують водоносний комплекс у відкладеннях канівської й бучацької світ палеогену, переважно з глибини 60-75 м, іноді більше. Вода цих горизонтів прісна, м’яка, переважно гідрокарбонатно-натрієва, серед мікроелементів містить іони фтору.

Для централізованого водопостачання у Полтаві використовують водоносний комплекс у крейдових відкладах, з глибини 400-700м (води прісні й слабо мінералізовані, переважно хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві).

________________________________________________________________________

Загальна площа земель водного фонду в Полтавській області становить – 2 825 км². У т.ч. покритих водою - 1 488 км², або 5,18% від усієї території області (під штучними водоймами – 1 313 км², річками й струмками – біля 103 км², озерами – 51,4 км²).

Місцеві водні ресурси річок Полтавської області становлять: у середній за водністю рік 1940 млн.м³, у маловодний рік 75% забезпеченості - 1310 млн.м³, у дуже маловодний рік 95% забезпеченості - 760 млн.м³. Крім Сули, Псла, Ворскли, Орелі, річки області міліють у період межені і втрачають цінність як джерела водопостачання. У середній за водністю рік з 1 км² поверхні області збирається 82 тис. м³ водного стоку (в Україні – 83 тис. м³; у світі – 268 тис. м³). За об'ємом місцевого стоку Полтавщина займає 12 місце в Україні. На 1 жит. припадає лише 1,27 тис. м³ місцевого стоку за рік (приблизно стільки ж, як у цілому по Україні).

Але найбільше значення для забезпечення господарства області водою має транзитний стік Дніпра. Тому сумарний стік на території області становить 51,5 км³ на рік. За цим показником Полтавщина займає 4-те місце серед областей України.

Ресурси для виробництва електроенергії на ГЕС, що побудовані на середніх річках, невеликі (через рівнинність і невеликий нахил рельєфу, малу швидкість течії). Енергетичний потенціал річок області використовується недостатньо (хоча до 1917 р. на річках області діяло 109 водяних млинів, в тому числі на Пслі – 54, Сулі – 13, Ворсклі – 7).   З точки зору відновлення ГЕС цікавими на сьогоднішній день є три малі ГЕС в Полтавській області: Шишацька (встановленою потужністю 525 КВт·год), Великосорочинська (потужністю 360 КВт·год) та Білоцерківська (потужністю 315 КВт·год).

Загальні прогнозні ресурси підземних вод становлять 4060,5 млн. м³ на рік (4 млн. м³ /добу), а їх розвідані та затверджені експлуатаційні ресурси – 807 млн. м³ на рік.

П

Рис.36

олтавщина багата на родовища мінеральних і столових підземних вод (рис. 36). Уперше мінеральні води було віднайдено у 1912 році у районі міста Миргорода під час пошуку джерел водопостачання міста. З 1917 року тут діє курорт. Основним лікувальним засобом є мінеральні води. У водолікувальних закладах покращують свій стан головним чином хворі з порушенням обміну речовин та захворюваннями органів травлення.

Водокористування, його екологічні наслідки. Загалом у господарстві області в різні роки використовується 205-250 млн. м³ води. Найбільшими споживачами води є підприємства сільського господарства (59,3% всієї використаної води в 2010 р.) та комунальне господарство (27,6%). Частка промисловості в загальному водоспоживанні складала 12,3%. Серед галузей промисловості найбільшими споживачами є підприємства харчової промисловості, електроенергетики та чорної металургії. Використання води на одного мешканця, у тому числі на господарсько-питні потреби, становить 135-140 м³ за рік.

У поверхневі водні об’єкти області за рік скидається біля 200 млн. м³ стічних вод, з яких очищені до нормативних показників 1/3 – 1/4. Маса забруднюючих речовин, скинутих за 2010 рік у поверхневі водні об’єкти, становила 47,64 тис.т (на 1 мешканця області ≈ 32кг).

Усього в Полтавській області налічується біля 4,5 тис.  артезіанських свердловин і 200 тисяч шахтних колодязів (якими користуються понад 36% населення). У 56% колодязів виявлено значне перевищення вмісту нітратів (у деяких пробах в Семенівському районі – до 50 разів!). Нітрати потрапляють у горизонти підземних вод з відходами життєдіяльності людини і тварин (із не забетонованих вигрібних ям), та надмірного внесення азотних добрив.

Централізоване забезпечення водою населення міст Кременчука й Комсомольська здійснюється переважно внаслідок заборів із Дніпра.

У середньому 3-4% проб в джерелах централізованого водопостачання по області не відповідають стандарту по бактеріологічних і 7-10% – по хімічних показниках. Найгірша якість води у водопровідних мережах за обома групами показників спостерігається в Кременчуцькому, Козельщинському, Глобинському районах.

Лекція № 5. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ і ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

Ґрунтовий покрив – це сукупність ґрунтів певної території. Ґрунт складається із уламків гірських порід, води, повітря, солей, живих організмів і їх відмерлих решток, гумусу. Усі ці складові частини ґрунту – не просто суміш, а єдине особливе природне тіло. Якщо змінюється вплив на ґрунт хоч одного природного чинника (клімату, умов зволоження і рельєфу, рівня залягання ґрунтових вод, складу гірських порід, рослинних угрупувань) – змінюється і весь ґрунт. Ця залежність для основних видів ґрунтів відображена в таблиці 5 Додатку.