Лекція № 3. Клімат і кліматичні ресурси

Географічне положення Полтавщини визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини Атлантико-континентальної помірно-вологої помірно-теплої кліматичної області. У цілому для території Полтавщини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату.

У наш час інформація про клімат області, складається, зокрема, на основі даних сітки метеорологічних станцій (Гадяч, Лубни, Веселий Поділ, Полтава, Кобеляки).

Метеостанція у Полтаві діє з 1886 р.**Любительська метеостанція діяла з 1824 р.

Чинники кліматоутворення. Особливості клімату значною мірою залежать від впливу радіаційного чинника, зумовленого геогра-фічною широтою місцевості, яка визначає кількість сонячної радіації. Тривалість сонячного сяяння у Полтаві схарактеризована в табл. 5. Із півночі на південь області вона зростає приблизно на 80 годин за рік.

Таблиця 5. Тривалість (годин) сонячного сяйва, метеостанція Полтави

Середня тривалість	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
	66	79	130	181	265	293	299	283	213	143	58	40	2050

Тривалість сонячного сяяння в значній мірі залежить від хмарності. Із можливих сум сонячної радіації на частку прямої радіації припадає 79%; частка розсіяної радіації становить 21%.

Влітку близько 20% сонячної радіації відразу відбиває земна поверхня (альбедо). Взимку величина альбедо сягає 45-56% (табл. 6):

Таблиця 6. Альбедо (%) діяльної поверхні, середні показники по місяцях; метеостанція Полтави

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
56	53	40	21	21	21	20	20	20	21	31	45	25

Показник сумарної сонячної радіації з півночі на південь Полтавщини змінюється від 101 до 104 ккал/см² за рік; показники радіаційного балансу – від 44 до 46 ккал/см² за рік. Переважну частину сонячної енергії поверхня області отримує в теплий період року, в основному на протязі другої половини весни, в літні місяці та на початку осені. Радіаційний баланс території в середньому за рік є додатнім, а на протязі зими - від'ємним (табл. 7).

Таблиця 7. Радіаційний баланс діяльної поверхні за середніх умов хмарності; метеостанція Полтави

За місяць	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
МДж/м2	-44	-11	63	192	313	343	272	261	129	41	-23	-28	1508

Другим за впливом на показники клімату є чинник циркуляції атмосфери. Рівнинний характер поверхні області сприяє поширенню над її територією повітряних мас трьох типів і шести підтипів. Серед трьох зональних типів переважають повітряні маси помірних широт (понад 2/3 днів за рік). Арктичні повітряні маси панують в понад, 1/10, а тропічні - понад 1/5 кількості днів за рік. У понад 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас − із суходолу Євразії; у 1/3 днів панує морський підтип повітряних мас (із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів – Середземного, Чорного, Азовського).

Упродовж останніх десятиліть спостерігаються певні зміни в характері циркуляції атмосфери. Рідше, ніж у попередні кліматичні епохи, проявляється так звана "Вісь Воєйкова", північніше якої панував західний переніс повітряних мас і циклональний тип погоди, а південніше – східний переніс і антициклональний тип погоди. Ця вісь зумовлювала кліматичну межу між лісостеповою й степовою зонами й розміщувалася на південний схід від Полтави. «Вісь Воєйкова» - це відріг Сибірського баричного максимуму, який зумовлював антициклональну погоду (морозну і суху), та посилився вплив циклонів (із Ісландського мінімуму, Середземноморської баричної депресії та Чорноморської баричної улоговини).

За прогнозами вчених, до 2025 рр. слід чекати зниження середнього тиску повітря влітку і підвищення взимку. Баричні центри взимку збережуть своє географічне положення, а влітку будуть зміщені на схід при зменшенні градієнтів тиску між ними. Вказується на збереження існуючих погодних умов взимку і можливе незначне зниження температури повітря влітку, збільшення річної кількості атмосферних опадів.

Показники елементів клімату. Температура повітря. Річний хід температури повітря майже повністю співпадає з річним ходом розподілу сонячної радіації.

Одним з найважливіших кліматичних показників є середня місячна температура повітря. Її річний хід на Полтавщині за даними кліматичного довідника, станом на 1989 рік (з початку спостережень) показаний в таблиці 8:

Таблиця 8. Середньомісячні температури повітря на Полтавщині (станом на 1989 р.)

Місяць	І	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII
t, °С	-6,6	-6,0	-1,0	7,7	15,2	18,4	20,7	19,5	14,2	7,4	0,9	-4,1

За вказаний період середня температура повітря в січні змінювалась від -7,2°С на півночі до -5,6°С на півдні Полтавщини. Середня температура повітря у липні в указаному напрямкові зростала від 19,8°С до 21,5°С. А середньорічна – від 6,5°С до 7,5°С.

Посилення впливу Атлантики і Середземномор'я призвело до збільшення середньої температури повітря в найхолодніший місяць – січень на 3°C, порівняно із показниками середини ХХ століття (від -7 до -4°С), та середньої температури повітря за рік на +1,3°C (від 7,1 до 8,4°С). Зросла середня температура повітря у лютому-березні на 1,5-2 ^оС. Температура повітря у липні й серпні також зросла на 1^оС (відповідно, липня з 20,5 до 21,6 ^оС; серпня з 19,6 до 20,6 ^оС). Майже не змінилася вона в травні-червні й вересні-листопаді.

Зазвичай, найтеплішим місяцем року на Полтавщині був липень, але починаючи з 2004 р. найбільш теплим частіше є серпень. Це ж саме можна сказати й про зимовий сезон (з 2001 р. найхолоднішим місяцем частіше є лютий). Це вказує на те, що річний хід температур в області стає більш схожий на території із кліматом, перехідним до морського (зменшення континентальності).

Таблиця 9. Середня місячна і річна температура повітря (°С) ; метеостанція Полтави

Місяць:	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
1961 – 1990 рр.	-6,6	-5,3	-0,1	8,8	15,4	18,7	20,1	19,4	14,3	7,6	1,5	-3,1	7,6
1991 – 2011 рр.	-4,2	-3,9	-1,3	9,5	15,5	18,3	21,6	20,6	14,7	8,2	1,6	-3,6	8,45
Найбільш низька	-15,4	-17,0	-7,7	1,7	10,3	14,4	16,9	16,6	10,7	1,5	-7,5	-13,5	5,1
Рік*	1963	1929	1928	1929	1919	1887	1852	1915, 1950	1894	1920	1993	1855	1933
Найбільш висока	+1,0	2,7	5,7	13,4	19,7	23,5	25,1	25,6	19,4	12,1	8,4	3,0	9,9
Рік*	2007	2002	1990	1950, 2000	2003	1901	2001	2010	1909	1918, 1929	2010	1886, 1960	2007

*За період спостережень із 1848 р.; останній рік, який враховувався – 2011.

П оказники зміни температури повітря в Полтаві з 1991 року відображені в табл. 1 додатків.

Р ис. 33. Картосхеми розподілу січневих і липневих ізотерм на Полтавщині (за даними на 1961-2005 рр.)

Рис.34. Фрагмент кліматичної карти України 

Одним із екстремальних кліматичних показників є максимальна і мінімальна температури повітря. Абсолютний мінімум температури повітря в області спостерігався в районі м. Кременчука і в північно-східних районах (-38°С у січні 1935 р.), абсолютний максимум - в районі Кременчука (+ 40,1ºС у серпні 1940 р.).

У Полтаві найнижчий абсолютний мінімум (−33,6°С) був зареєстрований 11 січня 1940 р.

Абсолютний максимум (+39,4°С) спостерігався у Полтаві 8 серпня 2010 року.

Важливим показником, що дозволяв визначили ступінь континентальності клімату, є річна амплітуда середньомісячних температур повітря. Для області величина цього показника складає 27,3°С, для м. Полтави 27,5°С.

Атмосферні опади на території області, в основному, випадають при проходженні північно-західних (атлантичних) циклонів. Середня річна кількість атмосферних опадів закономірно зменшується із північного заходу на південь та південний схід Полтавщини, (за даними метеоспостережень за 1961-1990 рр. в інтервалі 640...480 мм за рік, див. додаток …).

Річна кількість опадів по всій Полтавщині зросла з початку ХХ ст. на 80 мм, за останні 50 років – на 40 мм. За останні 20 років вона майже не змінилася і, в середньому по області становить приблизно 607 мм за рік.

Мінімальна річна кількість опадів (242 мм) спостерігалась у Полтаві в 1934 р., максимальна (911 мм) – в 1913 р. Максимальну добову кількість опадів (190 мм) зафіксовано в серпні 1884 р. У середньому за рік у місті спостерігається 143 дні з опадами; найменше їх (9) у серпні, найбільше (18) – у грудні. Вологими були 1913, 1988, 1997, 2004 роки (понад 750 мм/рік); сухими – 1934, 1946, 1953, 1975, 1991, 1993, 2000 роки (менше 450 мм/рік).

Кліматичні довідники середини ХХ століття вказують річну кількість опадів у Полтаві з початку спостережень на рівні 485 - 525 мм. Порівняно з початком-серединою ХХ ст., кількість опадів зросла впродовж більшості місяців року (особливо суттєво – в зимові місяці й у вересні). Майже не змінилась кількість опадів у квітні – липні, жовтні – листопаді, а в серпні – зменшилася. Але, як і раніше, найменше опадів випадає в лютому, а найбільше – у червні й липні. Слід вказати, що для Полтавщини раніше був властивий континентальний тип річного ходу атмосферних опадів (з мінімумом узимку і максимумом улітку). Зараз картина змінилася в бік зменшення континентальності. Так, взимку вони в середньому складають 20% (раніше – 18%), весною 24%, восени – 27% (раніше - по 22%), а літом – 32% (в попередню епоху - 38% від річної норми). Таким чином, розподіл атмосферних опадів по сезонах став більш рівномірним.

Таблиця 10. Середня кількість опадів, (мм) ; метеостанція Полтави

Характе- ристика	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Холоднперіод (ХІ-ІІІ)	Теплий період (ІV-X)	Рік
Середня за 1961 – 1990	43	37	35	40	51	60	71	46	44	42	49	51	215	354	569
Середня за 1991 – 2011	42	33	41	38	55	71	69	42	56	43	42	40	198	368	566
Найменша	1	1	2	0	4	2	6	0	0	0	2	2	52	129	242
Рік*	1894	1954	1903	1918, 1934	1934	1935, 1964	1904	1929	1944, 1949	1987	1926	1889	1954	1934	1934
Найбільша	138	90	90	155	160	204	260	347	172	192	121	152	422	746	911
Рік*	1966	1937	1978	1877	1933	2001	1913	1884	1917	1970	1965, 1980	1887	1966	1913	1913

*За весь період спостережень; останній рік, який враховувався – 2011.

Щороку в Полтаві утворюється сніговий покрив, максимальна висота якого звичайно спостерігається в лютому (див. додаток ).

Отже, з початку ХХ століття до початку ХХІ століття клімат Полтавщини змінювався у бік потепління (особливо в холодне півріччя) і збільшення атмосферного зволоження, тобто ставав сприятливішим для більш стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва.

***

Очевидно, що за останні десятиліття дещо змістилися й календарні дати настання кліматичних сезонів (наприклад, кліматична весна часто наступає раніше на 2-3 тижні). Нижче в табл.12 вказані середні дати переходу через певні ізотерми та тривалість кліматичних сезонів за результатами метеорологічних спостережень з кінця ХІХ до середини ХХ століття.

Таблиця 11. Середня тривалість кліматичних сезонів на Полтавщині й у м. Полтава

Дати переходу середніх добових температур через певні межі по місту Полтава			Середня тривалість кліматичного сезону
			по області (днів)	по м. Полтава (днів)
0°С	Осінь Весна	21.XI 21.III	Зима: 115-125	120
5°С	Осінь Весна	4.ІV 28.Х	Весна: 55	53
10°С	Осінь Весна	20.ІV 8.Х	Літо: 115-125	124
15°С	Осінь Весна	13. V 14.ІХ	Осінь: 70	68

Зима на Полтавщині характеризується нестійкою погодою, пов'язаною з частою зміною характеру атмосферних процесів. На півночі області вона наступає 18 листопада, на півдні – 25 листопада (у Полтаві – 21 листопада). Перша половина зими відзначається активною циклонічної діяльністю, якою зумовлена похмура, вітряна погода з частими опадами. Така погода зумовлена впливом атлантичних циклонів із Ісландського баричного мінімуму. Вторгнення арктичного повітря (проміжних арктичних антициклонів) у тилу цих циклонів викликає значне зниження температури повітря, посилення вітру, виникнення хуртовин. При тривалому надходженні теплих повітряних мас із середземноморськими та чорноморськими циклонами спостерігається м’яка погода з опадами, відлигами (понад 30 днів за зиму), ожеледдю й туманами. Сніговий покрив при цьому може руйнуватися повністю.

У середині ХХ століття середня дата утворення стійкого снігового покриву на Полтавщині була 16.ХІІ, середня дата руйнування - 21.III на півночі області, 11.III - та півдні. Число днів зі сніговим покривом за зиму складало в середньому 90. В теплі зими сталий сніговий покрив не утворюється зовсім. Повторювання таких років не перевищувало 10%. Середня із найбільших за зиму висота снігового покриву дорівнювала 20 см. Середні багатолітні дати закінчення кліматичної зими й початку кліматичної весни були: 14 березня на півдні області, 22 березня – на півночі Полтавщини. В сучасну кліматичну епоху тривалість зими скоротилася.

Сучасна кліматична епоха характеризується досить суттєвими змінами погодних умов у середині кожного сезону (наприклад, частина зими – м’яка, з відлигами, а інша – холодна). Із історичних джерел та результатів метеорологічних спостережень відомо, що раніше спостерігалися тривалі суворі зими (1709, 1788, 1812, 1820, 1828, 1840, 1845, 1891, 1909, 1924, 1940, 1947, 1954, 1972, 1977, 1985, 1987). Особливо суворою була зима 1849 року, коли на Полтавщині загинуло 2/3 поголів’я худоби.

З приходом весни відбувається ослаблення циркуляційних процесів; посилюється роль радіаційного фактору, а також вплив підстилаючої поверхні. Весняна погода нестійка. В цей час може спостерігатися різке пониження або підвищення температури, обумовлене, відповідно, затоками арктичного (із Арктичного максимуму) і тропічного повітря (із Азорського максимуму), а також суховіїв – південно-східних вітрів, які приносять повітря, трансформоване з арктичного в континентальне тропічне над територією Середньої Азії й Казахстану.

Перша половина весни (з температурою повітря від 0°С до +5°С) зберігає ще риси зимового сезону. У цей час ще переважає циклонічна діяльність; зростання температури відбувається повільно, оскільки велика кількість тепла йде на руйнування снігового покриву.

У другу половину весни (з температурою повітря від 5° до 15°) посилюється вплив Азорського антициклону. Температура повітря інтенсивно підвищується за рахунок прогрівання земної поверхні.

За три весняні місяці сума опадів в середньому ≈ 135 мм (у попередню епоху - 105 мм). Зростання кількості опадів протягом весняних місяців пов'язано із значним підвищенням вмісту вологи в повітряних масах.

У літні місяці головну роль відіграє радіаційний чинник кліматоутворення. На початку літа ще часті циклони по лінії полярного фронту, який розділяє місцеве прогріте повітря і прохолодне вологе повітря, яке вторгається із Північної Атлантики. Циклони супроводжуються грозами і частими зливами. У другій половині літа переважає антициклональна спекотна суха погода (під впливом Азорського максимуму й місцевих антициклонів). Висока (понад 25°С) температура повітря найчастіше спостерігається в липні (20 днів) і серпні (17 днів). За літо випадає в середньому майже 1/3 річної кількості опадів.

Сталий перехід середньодобової температури повітря через +15°С в бік її пониження приймається за початок осені. З початком осені відбувається перебудова літнього типу циркуляції на зимовий. Вплив антициклонів із Азорського максимуму послаблюється (їх проходження зумовлює настання «бабиного літа»). Зростає вплив Ісландського мінімуму (опади у вигляді мряки), вторгається арктичного повітря. Раніше починався вплив Сибірського антициклону.

Пониження температури повітря восени відбувається поступово. З переходом середньодобової температури через 10°С закінчується активна вегетація рослин (1 жовтня на півночі, 8 жовтня – на півдні області). Перехід середньодобової температури повітря через +5°С відбувається в кінці жовтня (по області від 24 до 31 жовтня; у Полтаві було 26 жовтня). З цього часу зовсім припиняється вегетація рослин. На початку третьої декади листопада (21.XI), з переходом середньодобової температури повітря через 0°С закінчується метеорологічна осінь. За останні 25 років найбільш рання дата закінчення осені й початку зими у Полтаві – 31.Х (1988 р.), а найпізніша – 10.ХІІ (1996 і 2005 р.). Осінній сезон більш тривалий і теплий, ніж весняний.

В сучасну кліматичну епоху осінь закінчується пізніше, а весна настає раніше, ніж на початку й у середині ХХ століття. Це може бути результатом зміщення на схід Азорського антициклону.

_____________________________________

Зупинимо увагу на оцінці сприятливості погодно-кліматичних умов для життєдіяльності населення і веденню господарства, особливо сільськогосподарського виробництва. Окремі нетривалі в часі явища можуть помітно лімітувати режим праці і комфортні умови відпочинку, впливати на самопочуття, захворюваність і навіть смертність населення. До несприятливих метеорологічних явищ слід віднести високі і низькі температури повітря, зливи, різкі коливання атмосферного тиску, хуртовини (у Полтаві 20 днів на рік за період 1961-1990 рр.), заморозки, ожеледь (10 днів), тумани (53 дні), гроза (26 днів), суховійні явища (10 днів), пилові бурі (0,7 дня), град (біля 2 днів), сильні вітри (15 днів), шквали (1 раз на 30 р.), посушливі дні (50 за теплий сезон). Рекордно тривалим (115 діб) був період без дощів у 1934 р., з 11 березня по 3 липня.

Із різних джерел відомо, що в ніч із 2 на 3 червня 1972 р. на сході Полтавщини випав град діаметром окремих градин від 4 до 12 см. Надзвичайно сильний град улітку 1821 р. внесено до каталогу найбільш значних стихійних явищ природи в Російській імперії. Згадується, що 14 червня 1844 р. над Полтавщиною пронеслася буря надзвичайно великої руйнівної сили.

На Полтавщині протягом року часто створюються умови для формування, високої (+25°С і вище) і низької (-10°С і нижче) температури повітря. Високі температури повітря спостерігаються влітку, найчастіше при антициклональному режимі погоди; низькі - взимку і обумовлені вторгненням арктичного повітря або поширення відрогу сибірського антициклону. У посушливі періоди створюються умови для виникнення суховіїв, пилових бур, лісових пожеж. Під дією високих і низьких температур повітря гинуть посіви, насадження, виходить з ладу обладнання і матеріали, зокрема в енергетичному господарстві, залізничному транспорті, на автомагістралях і лініях зв'язку. У холодний період року, особливо в малосніжні зими, вторгнення арктичних повітряних мас, що відбувається після відлиг (до 35...40 днів за холодний сезон), створює несприятливі умови для перезимівлі озимих культур. У результаті відлиг їх морозостійкість знижується, а наступне пониження температури повітря і ґрунту викликає їх загибель.

Небезпечне є також глибоке промерзання ґрунту. У Полтаві цей показник в середньому становить 66 см.

В перехідні пори року (весну й осінь) особливо небезпечними є заморозки. Пізні весняні заморозки в період цвітіння садів, після сходження теплолюбних культур і розсади завдають відчутної шкоди сільському господарству області. Більшість заморозків в Україні спричинені радіаційним вихолоджування земної поверхні вночі. Останній весняний заморозок на Полтавщині спостерігається у більшості випадків 21-26 квітня; перший осінній заморозок − 2-11 жовтня. Безморозний період зазвичай триває близько 160-170 днів (найменше 114 днів, найбільше – 229 днів). У долинах річок тривалість безморозного періоду на 25-40 днів менша, ніж на вододільних рівнинах.

Активними методами боротьби із несприятливими кліматичними явищами є обігрівання (задимлення, безпосередній захист земної поверхні), снігозатримання, зрошення, фітомеліорація тощо).

****

Кліматичні ресурси − це невичерпні природні ресурси, що включають сонячну енергію, вологу та енергію вітру, Залежно від використання розрізняють енергетичні, сільськогосподарські та рекреаційні кліматичні ресурси.

Найбільша повторюваність (64-79%) сонячних днів припадає на травень-серпень. У ці місяці можливе використання геліоенергетичних пристроїв. Перспективний електроенергетичний потенціал сонячної радіації для Полтавської області становить 0,072 млн. МВт ∙ год.

Під енергією вітру розуміється кінетична енергія рухомого потоку повітря, котра, діючи на вітроприймальний пристрій спеціальної конфігурації, переходить в механічну енергію, за допомогою якої приводиться в дію генератор електричного струму. Для цілей вітроенергетики найважливіше значення мають як швидкість і повторюваність вітрів. За роботу приймають швидкість вітру більшу 3 м/сек. Для метеостанції Полтава на протязі року повторюваність вітрів з швидкістю більше 3 м/сек., складає понад 25% у всі місяці. Спостереження свідчать про доцільність використання вітродвигунів на Полтавщині протягом року. Перспективний енергетичний потенціал вітру для Полтавської області становить 1,7 млн. МВт∙ год/рік. Найбільш перспективним для будівництва ВЕС є береги Кременчуцького водосховища. Для можливого будівництва вітроустановок проводилися дослідження на ділянці біля села Шушвалівка Глобинського району.

Агрокліматичні ресурси характеризують температурний режим повітря і ґрунту та запаси вологи. Вони є однією з найвагоміших передумов розвитку і спеціалізації рослинництва.

Найважливішими для розвитку рослинництва є такі агрокліматичні показники, як тривалість вегетаційного періоду (вище +5°С), сума активних температур (вище 10°С) та режим зволоження тощо. Тривалість вегетаційного періоду з північного заходу на південний схід і південь області зростає від 197 до 219 днів (весною він розпочинається 3-9 квітня, восени закінчується 24-30 жовтня). Середня тривалість вегетаційного періоду в Полтаві (за даними на 1961-2000рр.) становила 208 днів на рік (найменша – 171 день, найбільша – 236 днів).

Сума активних температур з півночі на південь Полтавщини зростає від 2650°С до 3050°С. За даними кліматичного довідника (1961-1990 рр.) середня тривалість періоду активної вегетації для Полтави становила 168 днів на рік (найменша – 144 дні, найбільша – 205 днів).

Коефіцієнт зволоження за М.М.Івановим зменшується від 0,85 на північному заході до 0,7 на крайньому південному сході області.

Більша частина Полтавщини належить до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони і лише невелика південно-східна ділянка − до посушливої дуже теплої агрокліматичної зони (у межах степу).

До кліматичних ресурсів належить також тривалість опалювального сезону (обмежений датами переходу середньої температури повітря через +8°С). У Полтаві він у середньому тривав у попередню кліматичну епоху 187 днів (починався 13 жовтня й закінчувався 16 квітня).

Рекреаційні кліматичні ресурси визначають за комплексними показниками, які відображають зв'язок метеорологічних умов та самопочуття людини. Кліматичні умови Полтавщини сприяють всім видам рекреації. Зокрема, для потреб стаціонарного лікування і оздоровлення рекреаційні кліматичні ресурси області широко використовуються на курорті Миргород та в курортній місцевості Ліщинівка.

У 2010 р. 57,9% всіх викидів в атмосферне повітря області забезпечують пересувні джерела – 99,942тис.т, з яких левова частка припадає на автотранспорт – 46,3% від усіх зареєстрованих викидів. В містах Полтава і Миргород цей відсоток складає 80,1 та 86,5 відповідно. Серед галузей господарства майже ²/₅ викидів зумовлює діяльність підприємств нафтопереробної промисловості, понад ¼ - гірничовидобувна промисловість. Зрозуміло, що найбільший обсяг викидів зосереджений у південному субрегіоні (на м. Кременчук у 2010 р. припадало 25,7% від усіх викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами, на Комсомольськ – 15,5%).

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у 2010 р. становила 2,5 т/км² шкідливих речовин (менше ніж середній показник в Україні в 2,7 рази). Найбільша щільність викидів шкідливих речовин на квадратний кілометр спостерігалася у містах Кременчуці (195,0т), Лубнах (123,6т), Комсомольську (64,7т), Полтаві (16,99т). Викиди у розрахунку на одну особу в 2010 р. становили 48,7кг (менше ніж середній показник в Україні в 1,85 разів). На кожного мешканця Лохвицького району припадало 251,6кг шкідливих речовин, Диканського 163,2кг, міста Комсомольськ 206,8кг.