Геоморфологічна характеристика загальні риси макрорельєфу

Уся територія Полтавщини розташована в межах великої Східноєвропейської рівнини, двох її складових частин: маленької ділянки схилів Придніпровської височини на правобережжі області, та Придніпровської низовини – на лівобережжі. У свою чергу, Придніпровська низовина поділяється на дві різні за висотою частини: Полтавську підвищену рівнину та власне Придніпровську терасову низовину. Основні риси макрорельєфу зумовлені тектонічною й геологічною будовою.

Рівнинність території обумовили неотектонічні рухи (переважно слабкої інтенсивності), та субгоризонтальний характер залягання порід осадового чохла. За нашими розрахунками, середня висота поверхні Полтавщини становить 110 м. Абсолютні висоти до 100 м переважають на 47,6% площі поверхні області; від 100 до 150 м − на 38,0% ; від 150 до 204 м − тільки на 14,4% її поверхні. Названі показники характеризують поверхню області, як низовинну.

Різниця в інтенсивності й направленості неотектонічних рухів зумовила формування відносно підвищених (Придніпровська височина і Полтавська рівнина) та знижених рівнин (долина Дніпра – власне Придніпровська низовина).

Придніпровська напів-похована цокольна височина займає невелику ділянку на крайньому півдні області, на правобережжі Дніпра. Тут розташована найвища точка поверхні Полтавщини абсолютною висотою +204,4м (вершина кургану на пагорбі південніше від Краківського району міста Кременчука, на узліссі праворуч дороги Кременчук - Онуфріївка, 48°58'37"пн.ш., 33°26'09"сх.д.). На захід від нього розташована могила льотчика Виноградова. Ці лісисті пагорби схилів Придніпровської височини у народі називають „Деївською горою”. Розташування найвищої точки поверхні області зумовлено інтенсивними сучасними тектонічними підняттями схилів Українського щита, кристалічні гірські породи якого залягають тут близько від земної поверхні.

Поверхня лівобережжя області (Придніпровської низовини) має загальний нахил із півночі-північного сходу на південь-південний захід (рис. 5, 8а). Цей же нахил простежується й у напрямі течії річок та простяганні річкових долин. Але зниження в межах Придніпровської низовини відбувається нерівномірно. Ярусність рельєфу обумовлена більшою інтенсивністю піднять на північному сході області. Починаючи із другої половини неогену, внаслідок відступу пра-Дніпра на південний захід від схилів Воронезького кристалічного масиву (який інтенсивно, але нерівномірно в часі підіймався), утворювались широкі тераси-яруси. Таких ярусів, що ступінчасто знижуються, деякі вчені налічують більше 20-ти. Вони і складають Придніпровську низовину, яка має два висотні рівні: Полтавську рівнину й власне Придніпровську молоду терасову низовину).

Більш давні неогенові яруси (палео-тераси) займають найвище положення і в сукупності утворюють Полтавську пластово-ярусну рівнину висотою 200...140м. Загальну рівнинність рельєфу Полтавської рівнини значною мірою зумовлює субгоризонтальний характер залягання пластів палеогенових і неогенових гірських порід. На фоні рівнинної поверхні виділяються різновисотні ступені й локальні підняття. Вони є результатом нерівномірних неотектонічних рухів (які протікали за останні 25-30 млн. років, у неогені й антропогені).

У той же час в рельєфі Полтавської рівнини подекуди знаходять відображення локальні підняття гірських порід осадового чохла (брахіантикліналі з соляними ядрами, в яких підняття були на 20-40 м інтенсивнішими): Висачківський горб, за 15 км на північний схід від Лубен; Східно-Полтавське; Солохо-Диканське – усього біля тридцяти.

Максимальна абсолютна відмітка сучасного рельєфу (+202,6м) в межах Полтавської рівнини розташована за 5 км на захід від Опішні, (49°58'47"пн.ш., 34°29'55"сх.д.), рис. 9. Вона відповідає Солохо-Диканському локальному тектонічному підняттю порід осадового чохла.

Максимальні відмітки рельєфу рівнини у межах м. Полтави становлять 159,2м (на Полі Полтавської битви); мінімальні +78м (у долині Ворскли, біля мосту, через який проходить автотраса Київ – Харків).

Молоді антропогенові тераси та заплава Дніпра утворюють Придніпровську акумулятивну низовину (з переважанням висот від 140 до 65 м). Найнижча точка поверхні Полтавщини (64м) розташована у її межах − на берегах Дніпродзержинського водосховища у Кобеляцькому районі. Західна частина Полтавської області нижча за східну.