Лекцій №12. Історія досліджень природи полтавщини

Вивчення ПРИРОДИ Полтавщини від античних часів і до кінця ХVІ ст. відбувалося у формі стихійно-описових досліджень, що були представлені описами-враженнями учених, іноземних мандрівників. Суспільно-географічні матеріали про Полтавщину, як складову частину українських земель, в стародавні, середньовічні та ранні нові часи містяться у численних описах. Перші вітчизняні відомості географічного характеру, особливо про розселення племен, з’являються у літописах. Наприкінці ХVІ ст. населені пункти Полтавщини були описані в «Книге Большого Чертежа» – це була пояснювальна записка до генеральної карти Московії. Деякі географічні відомості містяться також у численних посольських звітах до України. Окремою групою історико-географічних джерел ХVІІ – ХVІІІ ст. були т.зв. козацькі літописи, в яких містяться описи населення та господарства. Серед них «Літопис Самовидця», літопис Григорія Грабянки, літопис Самійла Величка і його ж «Космографія».

Розвиток виробництва і накопичення первинної інформації про населення та господарство вимагали створення нових географічних описів, карт, атласів. Період ХVІІ – ХVІІІ ст. відзначається цілеспрямовано-описовими дослідженнями Полтавщини. Протягом цього часу відбувається нагромадження цінної інформації про регіон, внаслідок проведення і оцінки реєстрів (переписів) населення міст і сіл, переписів чоловічого населення, описів окремих полків. Відомості про Полтавщину містилися також у «Генеральному описі Лівобережної України», картах розмежування земель. Зокрема, у 1765 – 1769 рр. на Лівобережжі було проведено генеральну ревізію (Румянцевський опис) населення. Церкви реєстрували народжуваність та смертність християнського населення. У другій половині ХVІІІ ст. активізувалася діяльність академічних установ. Академік В.Зуєв 1781 – 1782 рр. описав природу, населення та господарство Лівобережжя. У 1798 р. у Петербурзі видано книгу Я.Марковича «Записки про Малоросію, її жителів та виробництво», в якій описано у тому числі й географію Полтавського регіону.

Наукові суспільно-географічні відомості про Полтавщину містилися також в господарсько-статистичних описах краю, одним із перших серед яких був «Топографічний опис Малої Росії» (1770 – 1780 рр.). Матеріали місцевих статистичних спостережень публікувались у статистичних збірниках – щорічних пам’ятних книгах. Серед окремих статистико-економічних та економіко-географічних публікацій найцікавішими є праці Ф.Каруновського «Топографічний опис Полтавської губерній» (1809 р.) та М.Арандаренка «Записки про Полтавську губернію» в 3-х томах (1846 – 1852 рр.). У першій половині ХІХ ст. було також складено описи окремих населених пунктів, зокрема губернський центр Полтаву описали П.Сумарков (1802 р.), І. Долгоруков (1817 р.), М.Сементовський (1845 р.). В 1895 р. священником Г.Коломинським було складено перший атлас Полтавської губернії.

Початок систематичних наукових географічних досліджень Полтавщини припадає на другу половину ХІХ ст. Вони тісно пов’язані з дослідницькою діяльнстю видатних учених, а саме В.Докучаєва, К.Феофілактова, Г.Танфільєва, А.Краснова, Г.Висоцького, К.Глінки, О.Ізмаїльського, П.Семенова, О.Русова, В.Вернадського, Є.Оппокова та ін. Становлення систематичних статистичних досліджень краю були пов’язані з науковою роботою А.Скальковського, М.Максимовича, О.Лазаревського, Д.Журавського, Г.Галагана, В.Тарновського, О.Русова, М.Зібера та ін. Саме завдяки їх діяльності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. формується Полтавська наукова школа статистики. Її дослідження були нерозривно пов’язані з суспільно-географічними студіями краю.

У першій чверті минулого століття у цьому напрямку працювали полтавські статистики Л.Падалка, Г.Ротмістров, І.Павловський. Джерела суспільної географії Полтавщини цього періоду представлені переважно працями описового характеру, статистичними дослідженнями та працями районного напряму у науці.

На початку ХХ століття досить вагомий вклад у дослідження населення та господарства Полтавщини внесли своєю діяльністю діячі Статистичного бюро Полтавського губернського земства, Полтавської губернської ученої архівної комісії, науковці Полтавського учительського інституту (згодом Інституту народної освіти), Полтавської спілки споживчих товариств, музею Полтавського губернського земства, Полтавської сільськогосподарської досвідної станції та ін.

Система господарської статистики Полтавщини на поч. ХХ ст. ще переживала процес становлення, найрозвиненішою її складовою була статистика, спрямована переважно на облік земельних угідь, сільськогосподарська та демографічна статистика. Меншою мірою були вивчені питання промислової, торгової та інших галузей Полтавщини. У 1900р. вийшла друком узагальнююча праця Статичного бюро Полтавського губернського земства «Сводный сборникь по статистическому описанію Полтавской губерніи в 1882-1889 годахь». У цій фундаментальній праці викладено результати статистичних робіт у краї за вісім років. Окремими розділами винесені дані про географічне положення, населення та господарство губернії. В процесі створення «Сводного сборника» вагомим був внесок завідуючого Статбюро Г.Ротмістрова, який продовжував наукові традиції своїх учителів – В.Василенка та О.Русова. Разом з колективом Статбюро проводив ґрунтовні соціально-економічні дослідження. На увагу заслуговує перепис населення Полтавщини 1910 року, методологія якого була викладена в результатах перепису, що стали зразком для проведення всеросійських переписів населення. Невід’ємно з ім’ям Г.Ротмістрова пов’язані організація і виконання дослідницьких робіт по земельному кадастру на Полтавщині у 1911-1913рр., заснування і редагування одного з перших у тодішній Російській імперії губерніального «Статистичного довідника». Також під його редагуванням видавалися щорічники «Статистичний щорічник», «Огляд сільського господарства Полтавської губернії», «Статистичний довідник по Півдню Росії».

Видання «Статистичного довідника» по Полтавщині було започатковано ще в 1906 р. Основні питання, що знаходили свого вирішення на сторінках щорічника були підпорядковані наступним традиційним розділам: географічне положення і кордони губернії, її рельєф, ґрунти, підсоння, гідрографія, флора, фауна, корисні копалини, що виділені як структурні частини першого розділу «Територія». У «Довіднику» також окремими розділами були запропоновані відомості про населення, охорону здоров’я, освіту, землекористування, структуру та загальні умови сільського господарства, городництво, садівництво, сільськогосподарське скотарство, бджільництво, промисловість (виробнича структура, фабрично-заводська промисловість, млинарська, виробництво олії, цукру, тютюну, шкіряне, лісопильне виробництво, випуск сільськогосподарських машин та виробництво електроенергії), торгівля, кооперація, рух вантажів, фінанси, комунальне господарство. Отже, суспільно-географічні джерела Полтавщини початку минулого століття, в першу чергу представлені статистичними дослідженнями, що проводилися науковцями Статистичного бюро Полтавського губерніального земства.

У Статистичному бюро видавалися й праці окремих дслідників, зокрема, у 1905р. світ побачила праця полтавського ученого І.Павловського «Статистические сведения о Полтавской губернии». І.Павловський був активним діячем Полтавської губернської вченої архівної комісії, яка існувала з 1903 по 1919 рр. Разом з іншими ученими (О.Мальцев, Л.Падалка) він редагував «Труды Полтавской Ученой Архивной комиссии». Окрім історії та археології, її члени досліджували історію формування природи та розвитку господарства краю. Результати досліджень з історичної географії Полтавщини друкувалися на сторінках «Трудов». Серед полтавських науковців того часу вагоме місце займав статистик із світовим ім’ям – Л.Падалка, якому належить ряд праць, присвячених історії заселення та господарства полтавського краю.

Справа досліджень Полтавщини, започаткована Статбюро, була проводжена у вигляді суспільно-географічних досліджень її окремих округ. Зокрема відомі «Матеріали до опису округ УСРР» що є цінними суспільно-географічними джерелами Полтавщини минулого століття.

Паралельно з роботою Статистичного бюро працювали науковці Губплану, які у 1921р. заснували щомісячний журнал «Господарство Полтавщини». Донедавна відомості з цього журналу майже не використовувалися у науковому обігу. На його сторінках презентували результати своїх суспільно-географічних студій видатні тогочасні учені, серед них – М.Самбікін, К.Дубняк, Б.Стопневич, Д.Соловей, Ф.Матвієнко-Гарнага та інші. Так, зокрема, завідуючий відділом метеорології Полтавської досвідної станції (згодом Дослідної станції ім.М.Вавілова) та професор Полтавського учительського інституту М.Самбикін у кожному номері журналу друкував результати метеорологічних дослідень Полтавщини у контексті їх впливу на розвиток господарства краю, в якій на основі аналізу зібраних власноруч статистичних матеріалів автор прогнозував розвиток окремих галузей господарства, обгрунтовував їх територіальне розміщення виходячи з даних про фізико-географічні особливості тогочасної Полтавщини. На сторінках журналу друкував свої статті відомий український учений-географ професор К.Дубняк. Серед них назвемо: «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)», «Природні багацтва Полтавщини», «Матеріяли до вивчення Полтавщини» та ін.

У статті «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)» К.Дубняк поділив територію краю на три своєрідних природно-географічних райони Степовий, Центральний та Засулля. Фактично, на основі формулювання власної концепції суспільно-географічного районування в тогочасній українській суспільній географії К.Дубняк вперше здійснив економіко-географічне районування території Полтавщини. Він виділив наступні економічні райони: 1).Торгівельний центр і головний промисловий (пшеничний) район – Костянтиноградський повіт і суміжні степові частини Кобеляцького повіту; 2).Житньо-гречаний район Засулля, який поділяє на: житньо-гречаний Роменськи район, технічний Пирятинський район, Північний Прилуцько-Роменський район тютюнництва, Лубенський район лікарського зілля, Лохвицький кустарно-промисловий райони; 3).Центральний пшеничний район. В його межах виділяє: Полтавський хліборобсько-млинирський економічний район, Миргородський керамічний район.

У 1923 р. було видано фундаментальну працю «Материалы по районированию Полтавщины», співавторами якої були В.Ніколаєв, М.Самбикін та Б.Стопневич. Останній був автором розділу, присвяченого проблемі районування та опису виділених округів і районів Полтавщини. Б.Стопневич спочатку досить детально аналізував регіон в цілому, а потім пропонував надзвичайно детальний фізико-географічний і суспільно-географічний опис семи округів Полтавщини (Золотоніського, Красноградського Костянтиноградського), Кременчуцького, Лубенського, Полтавського, Прилуцького та Роменського). Інший розділ «Макроклимитические районы Полтавщины» був написаний М.Самбікіним та включав детальний опис атмосферного тиску і вітрів Полтавщини, вологості повітря, інсоляцій, снігового покриву, строків і інтенсивності останніх весняних і перших осінніх заморозків, режиму річок. Розділ вміщував унікальних 23 карти, ряд таблиць, малюнків і схем. Відомий полтавський учений В.Ніколаєв також виклав свої думки з приводу проблеми районування території регіону. Ф.Ніколаєв у 1918р. був обраний секретарем Полтавського товариства любителів природи, організатором і головою якого був В.І.Вернадський. Вчений обґрунтував і описав модель районування Полтавщини за природно-історичними ознаками. Він фактично продовжив справу районування краю за природно-історичними ознаками, запропоновану ще статистиком Л.Падалкою на початку ХХ століття. На основі аналізу ряду ознак (льодовикові відклади, ґрунти, рослинний покрив та ін.) В.Ніколаєв виділяє в межах Полтавщини шість районів. Серед них: «1. Переяславське подніпров’я, 2. Пирятинсько-Золотоніський степ, 3. Сульсько-Псельський підстеп, 4. Псельсько-Ворсклинський підстеп, 5. Кременчуцько-Кобеляцький степ, 6. Заворсклинський степ». Таким чином, праця «Материалы по районированию Полтавщины» є унікальною спробою районування Полтавського краю, видатною пам’яткою української географічної думки.

В.Ніколаєв як провідний спеціаліст полтавської школи природознавців 20-х рр ХХст. був автором й інших праць з географії Полтавщини. До його творчого спадку належать такі роботи: «Покажчик літератури по вивченню природи Полтавщини» (1918р.), «Полтавщина: Посібник до вивчення Полтавської губернії» (1919р.) та ін. Остання праця написана у співавторстві з К.Лісовською та була доповненим виданням до першого нариса «Географії Полтавщини» (1908 р.).

У зв’язку з утвердженням в 1930-х рр. районного напрямку у вітчизняній економіко-географічній науці Полтавщина розглядається як складова республіканського народногосподарського комплексу, а окремі праці про регіон вже не видаються. Лише наприкінці 1950-х рр. вийшли комплексні економіко-географічні праці про Полтавщину М.Коломійця, О.Лапоногова та О.Качанова. На період 1960 – 70-х рр. припадають переважно статистичні дослідження населення та господарства краю, які видавалися у вигляді збірників «Соціалістична Полтавщина», «Народне господарство Полтавської області» тощо. В цей час були захищені дисертації присвячені господарському комплексу Полтавської області (Н.Нікітенко, В.Барабаш). У 1993 р. світ побачила колективна праця полтавських науковців «Полтавська область: природа, населення, господарство», яка була перевидана у 1998 р. За роки незалежності були захищені дисертації присвячені суспільно-географічним аспектам населення та господарства Полтавщини (І.Дудник, Л.Кушнір, М.Логвин та ін). На сучасному етапі географічні дослідження Полтавщини здійснюються науковцями кафедри географії та краєзнавства Полтавського педагогічного університету. Завідувач кафедри Л.Булава є автором ряду праць, присвячених географії Полтавщини, серед яких «Географія Полтавської області», «Рідний край. Географія та краєзнавство. Полтавщина» та ін. Науковцями Полтавщини підготовлено атлас «Полтавська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина» (голова редакційної колегії Л.Булава).