Література

1. Гловацька К. Міфи Давньої Греції. - К.,1994.

2. Кун н.А. Легенды и мифы древней Греции. - с.,1998.

3. Мифологический словарь: Кн. для учителя. - М.,1985.

4. Підлісна Г.Н.Театральне мистецтво Стародавньої Греції. Уроки за трагедіями "Прометей закутий" Есхіла, "Едіп – цар" Софокла, "Медея" Евріпіда" / Г.Н.Підлісна // Всесвітня література.-1998.-№7.

5. Саченко Л.М. “Прометея вогонь запали” / Л.М.Савченко // Зарубіжна література. – 2004. - № 9.

6. Сисюк Л.В. Образ Прометея – перший вічний образ у світовій літературі / Л.В.Сисюк // Всесвітня література . – 2004. - № 8.

7. Урок формування навичок аналізу тексту шляхом зіставлення характеристики героїв. На прикладі міфу "Прометей". // Всесвітня література. - 1998. - № 6.

8. Завадська В.В. Втілення в образі Прометея ідеї героїчного служіння людям і мужнього страждання заради їхнього щастя (Уроки за трагедією Есхіла) 8 клас / В.В.Завадська // Всесвітня література. – 2002. - № 8. – С. 34 – 36

9. Хроменко І.А. Урок з вивчення театру Еллади та трагедії Есхіла «Прометей закутий» (8 клас) / І.А.Хоменко // Зарубіжна література. – 2008. - № 10. – С. 32-33

10. Онуфрієва В. Образ Прометея в трагедії Есхіла «Прометей закутий» / В.Онуфрієва // Зарубіжна література. – 2004. - № 35. – С. 22-23

Інструктивно-методичні матеріали

До історії світової літератури Есхіл увійшов передусім як поет, який возвеличив Прометея. За міфами Прометей – шахрай, що навіть Зевса обдурив. Есхіл переосмислив міфи й створив узагальнений образ тираноборця, вічного революціонера, який жертвує собою заради щастя людства. Про Прометея давньогрецький поет написав трилогію: «Прометей вонгеносний», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей». Перша й третя частина до нас не дійшли, а трагедія «Прометей закутий» (469 р. до н.е.) збереглась і вважається найвидатнішою трагедією Есхіла.

Титан Прометей поставився зі співчуттям до людей і вирішив допомогти. Він дав людям розум і мови, науки і ремесла, а також викрав з Олімпу вогонь і передав їм для користування. За це Зевс покарав Прометея.

Трагедія «Прометей закутий» розповідає про це покарання. Дія розгортається в далекій скіфській пустелі. Зевсові слуги Влада, Сила і Гефест ведуть Прометея до скелі, і Гефест приковує його. На всі обвинувачення Влади Прометей відповідає гордим мовчанням. Непереборний титан-трудівник не скоряється волі Зевса. Лише коли він залишається один, то починає скаржитись стихіям на свою самотність. До нього прилітають Океаніди, а потім і сам Океан, який радить Прометею змиритися з Зевсом, але той відмовляється. У діалозі з Океанідами герой докладно розповідає про свої дари людям. З’являється нещасна Іо, перетворена Герою з ревнощів на телицю. Вона запитує у титана-віщуна свою подальшу долю. Прометей попереджає її про численні страждання і труднощі, які вона повинна перебороти, але врешті до неї повернеться жіноча врода і вона стане родоначальницею могутнього роду героїв, у якому, десь у тридцятому його коліні, з’явиться й визволитель самого Прометея – Геракл. Прометей розповідає про можливе народження сина Зевса, сильнішого за батька, проте імені богині-матері не називає. Чуючи ці погрози Прометея, Зевс посилає до нього Гермеса з метою дізнатися про таємницю. Герой відмовляється це робити, і тоді його настигає інше покарання: Зевс кидає свою блискавицю, земля розходиться, і Прометей разом із скелею падає у безодню і потрапляє в чорний Тартар.

Очевидно, заключною була трагедія «Звільнений Прометей», у якій йшлося про дальшу долю титана. 30 тисяч років терпів він муки в Тартарі, поки Зевс знову не виніс його на поверхню і не прикував до пасма Кавказьких гір, посилаючи щодня орла шматувати його тіло. Продовжувалося це доти, доки не з’являється Геракл, який убиває стрілою орла й розбиває кайдани героя. У кінці Прометей ніби замирюється з Зевсом і відкриває врешті таємниці його падіння. Небезпечним для Зевса стане шлюб з морською богинею Фетідою, тому боги вирішують одружити її з земним царем Пелеєм. В Аттіці на честь Прометея встановлюється культ.

Уже в самому міфі Прометей був наділений рисами, що робили його втіленням людських зусиль у боротьбі з природою. З самого початку трагедіє глядачів вражає постать титана-страждальця. Непохитний у своїх переконаннях, гордий, сповнений презирства до фізичних мук, він відразу привертав симпатії глядачів, особливо після загрозливих і обвинувальних промов Влади, на які відповідав мовчанням. Очевидно, Есхіл тут уперше звернувся до цього прийому, який пізніше неодноразово використовуватимуть драматурги. А суть його полягала в тому, що це мовчання було сповнене глибокого внутрішнього змісту. Всім своїм виглядом Прометей свідчив, що залишається несхитним борцем, вірним своїм ідеям, що неможливо зламати ніякими тортурами, і він не змінить свого ставлення до Зевса, якого вважає деспотом і тираном. Цей прийом пізніше почали називати формулою трагічного мовчання.

Образ самого Прометея можна назвати монументальним, тобто таким, у якому вирують могутні почуття, грандіозні пристрасті, які не під силу витримати звичайному герою, вони б його просто зламали. Прометей не знає сумнівів, вагань, відступів.