Характеристика методів соціально-психологічного дослідження

Традиційно в дослідницьких методах соціальної психології виділяються збір психологічної інформації і її обробку. До методів збору психологічної інформації відносяться наступні.

Спостереження — найбільш розповсюджений метод, за допомогою якого вивчають соціально-психологічні явища і процеси в різних умовах без втручання в їхній плин. Спостереження буває життєвим і науковим, включеним і невключеним.

Метод аналізу документів звичайно являє собою процес осмислення інформації про конкретні соціально-психологічні явища і процеси, що міститься в різного роду джерелах (документах, наукових дослідженнях, архівних матеріалах, науковій, художній і публіцистичній літературі). Існують два основних типи документів, що представляють інтерес для соціально-психологічного дослідження, — офіційні і сугубо особисті (показання, листи, сповіді й ін.). У рамках досліджень масових комунікацій широко використовується контент-аналізу документу. Цей формалізований метод аналізу документів заснований на виділенні спеціальних «одиниць дослідження» (наприклад, слів, прийнятих у якості ключових) і підрахунку частоти їхнього вживання.

Опитування — метод, що припускає відповіді випробуваних на конкретні запитання дослідника. Він буває письмовим (анкетування), усним, і у формі інтерв'ю.

Тестування — це процедура одержання емпіричних даних від об'єктів дослідження за допомогою спеціально підібраних питань чи завдань (тести), орієнтованих на вивчення здатності до відчування, сприймання, обробки і відображення інформації (тести «інтелекту») чи на виявлення особливостей особистісної сфери об'єкта дослідження (психічних станів, характерологічних чи рис чи властивостей особистості).

Анкетування поділяється на пресове, поштове, і роздавальне.

Соціометрія — метод соціальної психології, використовуваний для діагностики взаємних симпатій і антипатій, статусно-ролевих відносин між членами групи, що дозволяє виявляти: соціально-психологічну структуру взаємин у малих групах; конкретні позиції її членів у структурі цих взаємин; формальних і неформальних лідерів і «відкинутих» членів групи; наявність мікрогруп і зв'язків між ними.

Експеримент — метод, що припускає активне втручання дослідника в діяльність випробовуваних з метою створення найкращих умов для вивчення конкретних соціально-психологічних явищ і процесів. Експеримент може бути лабораторним, констатуючим, формуючим. Існують специфічні проблеми лабораторного соціально-психологічного експерименту, що певним чином впливають і на інтерпретацію (пояснення) одержуваних результатів, і на ефективність їхнього використання. 1) Проблема поширення (проекції) результатів, отриманих у ході експерименту, на реальне життя. 2) Рівень погрішностей експерименту, обумовлених спеціальним підбором випробуваних. 3) Ступінь втрати в лабораторному експерименті реальної тканини суспільних відносин: того самого «соціального», що і є предметом дослідження. 4) Так званий Розенталь-эффект, коли результат виникає внаслідок присутності в групі самого експериментатора.

Апаратурні методи (методики) досліджень передбачають ефективне використання технічних пристроїв — апаратів, за допомогою яких: а) створюється визначена значима ситуація, що дозволяє виявити ту чи іншу характеристику досліджуваного явища; б) знімаються показання про прояв досліджуваних характеристик і в) фіксуються і частково підраховуються результати дослідження.

Будь-яке дослідження починається зі складання дослідницької програми. Програма являє собою теоретико-методологічну основу психологічних процедур дослідження: збору, обробки й аналізу даних. Звичайно вона включає: визначення проблеми, об'єкта і предмета дослідження; попередній теоретичний аналіз об'єкта дослідження; характеристику цілей і задач дослідження; інтерпретацію й операціоналізацію основних понять; формулювання робочих гіпотез; визначення плану дослідження (пошукового, описового, експериментального); складання плану вибірки; опис методів збору й обробки даних, схеми їхнього аналізу й інтерпретації. В програмі виділяють теоретичний (методологічний) і методичний (процедурний) розділи. До першого відносять компоненти програми, що починаються з постановки проблеми і завершуються складанням плану вибірки, до другого — опис методів збору, обробки й аналізу даних. Важливим елементом програми прийнято вважати пілотажне дослідження. Мета його — оцінка якості і надійності методичного інструментарію і процедур організації дослідження, а також можливість внесення коректив і змін в остаточні варіанти методик і прийомів збору даних. Підсумки дослідження звичайно оформляються у вигляді звіту, що складається за визначеним планом, містить опис усіх розділів програми, а також опис аналізу отриманих результатів.

Звичайно така програма містить у собі наступні розділи, у яких передбачені:

1. Головний напрямок дослідження, його об'єкт і предмет, мета і задачі (особлива увага при цьому приділяється емпіричному визначенню основних понять, використовуваних у дослідженні, і висуванню гіпотез, розробці плану-графіку дослідження).

2. Необхідні методи і методики вивчення обраного для аналізу феномена; тут же може передбачатися первинна апробація цих методик на невеликій пробній вибірці (що ж стосується самостійно розроблених методик, то вони, як правило, мають потребу в спеціальній попередній апробації).

3. Збір фактичних даних, від якого залежать якість і надійність отриманих висновків.

4. Якісна і кількісна обробка даних, їхня інтерпретація, формулювання висновків і практичних рекомендацій, прогноз розвитку соціально-психологічних явищ на майбутнє.

Вимоги до соціально-психологічного інструментарію:

1) Репрезентативність (показність) — це можливість поширення результатів, отриманих при дослідженні вибіркової сукупності об'єктів, на всю сукупність цих об'єктів.

2) Обґрунтованість (валідність) — це можливість виміру саме тих характеристик об'єкта, що потрібно вимірювати.

3) Стійкість — однозначність інформації при одержанні її в різних ситуаціях.

4) Точність — це чутливість інструмента, ступінь наближення результату виміру до дійсного значення вимірюваної величини.

5) Надійність — властивість інструмента, що у різних спеціальних літературних джерелах описується через критерій або репрезентативності, або стійкості.