1. ПОНЯТТЯ Й ВИДИ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН та особливості ЇХНЬОГО ВПОрЯДКУ" вання в додержавний період.

2. Теорії виникнення держави. Зміни в організації суспільних відносин з появою держави.

3. Історичні типи держави і права.

4. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

1 • поняття Й ВИДИ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОГО ВПОРЯДКУВАННЯ В ДОДЕРЖАВНИЙ ПЕРІОД.

Розповідь учителя

Суспільство не є простою сукупністю людей, що живуть на певній терито­рії. Це складний соціальний організм, продукт взаємодії людей, певна орга­нізація їхнього життя. Суспільство є системою відносин.

Суспільні відносини — це різноманітні зв’язки, які виникають між людь­ми в процесі їхньої діяльності в різних сферах суспільного життя.

11

Робота зі схемою

Учитель пропонує учням розглянути схему і назвати підстави, за якими виокремлюють види суспільних відносин.

Суспільні відносини можуть класифікувіатися за їх об’єктами, суб’єктами та характером відносин між ними. За характером виокремлюють антаго­ністичні й неантагоністичні відносини. В основі антагоністичних відносин лежать суперечності, що можуть бути розв’язані лише шляхом знищення однієї або обох сторін відносин. Неантагоністичні відносини передбачають наявність таких суперечностей, які вирішуються без знищення сторін.

Об'єкт (від латин.— предмет) — предмет наукового дослідження, спеці­альної зацікавленості, компетенції.

Суб'єкт (від латин.— підкладене) — істота, здатна до пізнання навко­лишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності; особа, група осіб, організація тощо, яким належить активна роль у певному процесі, акті.

Більшість видів суспільних відносин — економічні, політичні, ідеоло­гічні, правові, моральні, побутові тощо — виокремлюються на основі їхніх об’єктів, тобто того предмета або явища, із приводу якого вони, власне, й ви­никають. Наприклад, економічні відносини — це відносини, які складають­ся з приводу власності на засоби виробництва, у процесі самого виробництва, а також розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Політичні від­носини виникають із приводу влади в суспільстві. Появу ідеологічних відно­син викликають ідеї й погляди, які відображають певні суспільні інтереси. Правові відносини виникають із приводу правових норм, моральні — із при­воду норм моралі тощо. Суб’єктами, тобто учасниками, яким належить ак­тивна роль у певному процесі цих суспільних відносин, можуть бути індиві­ди, соціальні об’єднання, різні організації тощо.

Провідну роль у суспільних відносинах відіграють ті, які становлять зміст основних сфер суспільного життя,— економічні, політичні й соціокультурні (ідеологічні, моральні, естетичні, релігійні) відносини. Вони тісно пов’язані між собою і перебувають у певній залежності. У сучасних стабільних

12

демократичних суспільствах простежується чітка тенденція до зниження ролі політики як регулятора суспільних відносин. Натомість зростає роль економічних, моральних, культурних та інших чинників, не пов’язаних із використанням влади. У нестабільному суспільстві, навпаки, збільшуєть­ся роль політичних методів регулювання суспільних відносин, посилюються авторитарні тенденції.

Людство у своєму розвитку пройшло ряд етапів, кожний з яких відріз­нявся певним рівнем і характером суспільних відносин. Найбільш тривалим етапом у житті людського суспільства були часи, коли не існувало держави та права в сучасному розумінні. Цей період дістав назву первісного суспіль­ства.

Додержавний період розвитку суспільства відзначався такими рисами:

• примітивність знарядь і низька продуктивність праці, повна залежність людей від сил природи;

» суспільна власність., привласнювальний тип господарства: основні за­няття — збиральництво та мисливство;

• основа організації людського суспільства — рід (родова община, що склалася за кровно-родинними зв’язками). Характерні риси роду: єд­ність, співробітництво й взаємодопомога, рівний розподіл власності;

• соціальна однорідність суспільства;

• участь в управлінні всіх членів роду без спеціально уповноважених осіб та особливих установ;

• публічна влада не відокремлювалася від населення, ґрунтувалася на сус­пільному самоврядуванні, спиралася на авторитет, повагу, традиції.

Соціальні норми первісного суспільства мали певні особливості: ^в праця і побут членів роду регламентувалися звичаями, традиціями, нор­мами поведінки, що склалися історично й передавалися від покоління до покоління;

• не мали зовнішніх форм вираження, існували лише у свідомості людей, реалізуючись у Їхній поведінці;

.• не деталізувалися (відсутнє розмежування прав та обов’язків);

• виконання забезпечувалось усім суспільством, переважно добровільно, за звичкою.

І 2. ТЕОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ. ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ІЗ ПОЯВОЮ ДЕРЖАВИ.

Робота в парах

Методика проведення — див. урок № 1.

Завдання для роботи в парах

Прочитайте уривок та дайте відповіді на запитання.

.. .Родовий лад добігав кінця. Суспільство з кожним днем виростало з його меж; навіть найгірще, що виникало в усіх на очах, він не міг ні обмежити, ні усунути. Але тим часом непомітно розвинулася держава. Нові групи, що ви­никли завдяки розподілу праці спочатку між містом і селом, а потім — між різноманітними міськими галузями праці, створили нові органи для захисту своїх інтересів; були створені різного роду посади. А потім молодій державі для ведення окремих невеликих війн... знадобилися... власні військові сили. (Ф. Енгельс)

13

1) Про які причини виникнення держави говорить автор? 2) Пригадайте з уроків історії, для появи яких державт вони були характерними. 3) Які при­чини винищення держав, не вказані в уривку, ви можете ще назвати?

Розповідь учителя

Причини появи держави були окреслені в різних теоріях її походження.

Теологічна теорія (Аврелій Авґустгшн, Тома Аквінський) виходить із того, що держава є породженням Бога, що вона виникає і розвивається з волі Бога, тому кожна людина повинна змиритися з Божою волею й підкоритися дер­жаві.

Патріархальна теорія (Арістотель) стверджує, що держава виникла із сім’ї внаслідок її розростання. Державна влада, за цією теорією, є продо­вженням батьківської влади, що спочатку панувала лише в сім’ї, а потім по­ширилась на все населення.

Договірна теорія (Г. Гроцій, Ж.Ж. Руссо,Дж. Локк) побудована на ідеї ви­никнення держави в результаті договору про те, що одні будуть управляти, а інші виконувати їхні управлінські рішення.

Теорія насильства (Є. Дюринг, К. Каутський) пояснює виникнення дер­жави внаслідок війн, насильницького підкорення одних людей іншими і зміцнення влади переможців.

Психологічна теорія (Л. Петражицький, Г. Тард) пояснює виникнення держави особливими властивостями психіки людей: одних — здійснювати керівництво, а інших — підкорятися.

Історико-матеріалістична (марксистська) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) виходить із того, що держава виникла через економічні причини: суспільного розподілу праці, появи приватної власності й розмежування сус- , пільства на класи з різними економічними інтересами.

Органічна теорія (Г. Спенсер) проводить аналогію між державою і біоло­гічним організмом: держава, подібно до біологічного організму, народжуєть­ся, росте, мужніє, старіє й вмирає. Як і біологічний організм, держава має по­літичне тіло: руки, ноги, голову, органи, що виконують відповідні функції.

Прихильники космічної теорії стверджують, що держава й право є резуль­татом дії інших цивілізацій.

Згідно з технократичною теорією, держава й право виникають як необхід­ний результат спілкування людини з технікою.

Отже, на сьогодні не існує єдиного підходу щодо визначення причин та шляхів появи держави. Проте, здебільшого наголос робиться на чинни­ках, які пов’язані з утворенням соціально неоднорідного суспільства. Таки­ми чинниками вважають:

• великий розподіл праці: землеробство відокремлюється від скотарства, ремесло — від землеробства, з’являється торгівля;

• появу надлишкового продукту, виникнення патріархальної сім’ї, при­ватної власності та майнової нерівності;

• утворення великих груп людей із протилежними інтересами, ставлен­ням до засобів виробництва і результатів праці;

• виникнення конфліктів між соціальними групами;

• неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати соціаль­ні суперечності та конфлікти;

• утворення спеціальних організацій людей, які професійно здійснюють керівництво в суспільстві, формування держави як політичної органі­зації публічної влади;

14

• інші чинники природно-географічного, політичного, економічного, ор­ганізаційного та соціального характеру.

Слід зазначити, що в останні роки поширюється думка, згідно з якою жодна з теорій, навіть найавторитетніша, не спроможна охопити й розкрити сутність держави і передумови її походження. Кожна з уже існуючих теорій та з тих, які ще можуть з’явитися, висвітлює тільки певну групу причин ви­никнення держави. Тому лише в сукупності вони відтворюють більш-менш повну картину передумов і процесів походження держави.

18 3. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА.

Розповідь учителя

Різноманіття держав, що виникали та зникали на політичній карті, а та­кож тих, що існують сьогодні, потребує певної упорядкованості, класифіка­ції. Основною класифікацією держав є їхній розподіл та об’єднання за типа­ми.

Історичний тип держави — це сукупність найбільш суттєвих ознак, при­таманних державам, що існували на певних етапах історії людства.

Існує кілька підходів до визначення типології держав: формаційний, ци- вілізаційний і технократичний.

Із точки зору формаційного підходу історичний тип держави має визна­чатися типом соціально-економічних відносин, що склалися з суспільстві. Формацією називається історичний тип суспільства, заснований на певному засобі виробництва. За формаційною ознакою виділяють такі типи держав: рабовласницький, феодальний, буржуазний,'соціалістичний, сучасні держа­ви.

Економічну основу держави рабовласницького типу складала приватна власність і такий засіб виробництва, як раб. Членами держави визнавалася меншість населення — у першу чергу рабовласники та в деяких випадках представники інших верств населення (селяни-общинники, ремісники, тор­гові люди).

У деяких суспільствах організація державності починалася з феодального типу держави. Феодальна держава об’єднує всіх членів суспільства, але вони не є рівними за своїм становищем у суспільстві. Розшарування суспільства вимагало правового закріплення не лише нерівності різних груп, а й ієрархії їхніх взаємовідносин, що приводило до розвитку феодального права.

Для буржуазної держави характерними є проголошення і закріплення рівноправ’я, законності, непорушності прав людини, свободи приватної влас­ності та договорів, невтручання держави в суспільне життя. Соціалістично­му типу держави та права притаманні нігілістичне (скептичне) ставлення до права, управління суспільством за допомогою репресивних методів, ото­тожнення права і законодавства, визнання тимчасового характеру держави й права.

Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, де­мократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної іигади, правовою формою та характером державної діяльності. Сучасні дер­жави найрозвинутіших суспільств забезпечують задоволення загальнолюд- < і.ких потреб, здійснення та захист основних прав людини. їхньою економіч­ною основою є наявність серед населення значної кількості власників засобів і і юзультатів виробничої діяльності та рівноправність різних форм власності: 111 ш ватної, муніципальної та державної.

15

Прихильники цивілізаційного підходу розглядають історію людства як історію виникнення, розквіту та зникнення цивілізацій. Цивілізація — це людська спільність, яка протягом певного періоду має сталі особливі риси в соціально-політичній та економічній організації, спільні духовні ціннос­ті, ідеали, світогляд. Іншими словами, це країни й народи, яких об’єднують певний рівень економічного розвитку, духовна культура й традиції. Кож­на цивілізація має властивий лише їй тип держави. Зокрема, англійський історик і соціолог А. Тойнбі виділяв такі локальні цивілізації: єгипетську, китайську, еллінську, західну, православну тощо.

Технократичний підхід до типології держав ґрунтується на визначенні технології як пріоритетного рівня розвитку. Цей підхід передбачає виокрем­лення трьох рівнів розвитку технології: аграрний, промисловий (індустрі­альний) та постіндустріальний (інформаційний). Аграрний тип технології побудований на позаекономічному примусі до праці — на рабстві, кріпацтві. Такому технологічному рівню відповідає деспотична держава.

Індустріальний тип технології передбачає наявність свободи та ініціативи особистості, що є можливим тільки в ліберальній державі. Сучасному інфор­маційному рівню технології, що об’єднав у процесі виробництва і технології переважну більшість людей, відповідає демократична держава.

На зміну індустріальному суспільству приходить поетіндустріальне сус­пільство. Основна його відмінність полягає в посиленні чинника знань та ін­формації, використанні нетрадиційних джерел енергії, захисті довкілля.

Поетіндустріальне суспільство висуває на перший план стосунки «лю­дина — людина», а світ стає переважно соціально-етичним. Логіка циві­лізаційного процесу спрямована на розвиток людської особистості, підно­сить цінність людини, що стає все більш залученою не тільки до природних та технологічно-трудових а й соціокультурних процесів. Культура й духо­вність стають базою цивілізаційного розвитку, гуманізують технологію та спрямовують її до гармонії з природою. Духовне середовище все більше визначатиме соціальний прогрес постіндустріального суспільства.

Кожний із названих підходів має сильні й слабкі сторони, має своїх при­хильників і критиків. Це зайвий раз доводить, що поява та розвиток держави є складним та багатогранним процесом, дослідження й пізнання якого дозво­ляє збагнути закономірності суспільного розвитку.

4. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ,

УМІНЬ І НАВИЧОК ;*;:ч ш

Робота за завданнями

Учитель може запропонувати учням виконати всі наведені завдання по черзі; можна також виконувати завдання за варіантами або по групах.

1. Поміркуйте. Гортаючи сторінки підручника з правознавства, ви натра­пили на таке визначення: «Господарське право -— це система норм, які регулюють господарські відносини, тобто відносини, у які вступають ор­ганізації, підприємці в процесі своєї господарської діяльності». Визначте, про які суспільні відносини в ньому йдеться, а також об’єкт і суб’єкти цих відносин.

2. Заповніть таблицю «Зміни в організації влади з появою держави».

16

	Критерії порівняння		Первісне суспільство	Державно-правовий етап розвитку суспільства
Принцип об’єднання населення
Характер влади
Організуючі засади суспільства
Наявність органів управління

3. До представників якої теорії походження держави належав автор наведе­ного висловлювання? Свою думку обґрунтуйте.

...Держави,тому спочатку й управлялися царями... що вони виникали

з елементів, які визнавали над собою царську владу: адже в усякій родині

старший наділений владою царя.

4. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель формулює основні висновки уроку.

• Через особливості первісного ладу, своєрідну економічну та соціальну організацію, йому не були потрібні специфічна влада та спеціальні аб­страктні норми, відокремлені від первісних суспільних відносин. Соці­альна влада та норми поведінки входили в життя людей, забезпечували економічну та соціальну єдність цього суспільства.

• Держава та право як соціальні явища виникли в результаті закономір­ного розвитку суспільства як знаряддя впорядкування суспільних від­носин.

• Держава — це складне специфічне соціальне явище, тому в різні часи виникло досить багато теорій, кожна з яких по-своєму намагалася по­яснити причини, що впливали на походження держави. Різновидами те­орій, що пояснюють виникнення держави, вважають: а) патріархальну; б) теологічну, в) договірну; г) насильства; д) психологічну; е) історико- матеріал істичну.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ - ?<;/'

1. Опрацювати текст підручника.

2. Записати в зошити визначення понять: «суспільні відносини», «історичні типи держави».

3. Заповнити таблицю «Зміни в організації влади з появою держави» (якщо завдання не виконувалося в класі).

4. Провести міні-дослідження «Народження.держави: давня історія й новіт­ні часи» (з’ясувати та назвати основні причини виникнення держави як соціального явища та порівняти їх із причинами виникнення нових дер­жав у сучасному світі).

17

"Урок №3

їема. Загальна характеристика держави та державної влади Мета: розглянути основні ознаки й функції держави, принципи організації державної влади; удосконалювати уміння учнів працювати зі схемою, навички співпраці в парі й у гру­пі, формувати вміння висловлювати власне ставлення до проблеми.

Очікувані Після опрацювання теми учні зможуть: результати • пояснити, що являє собою держава і назвати її основні ознаки та функції;

• дати визначення органу держави та назвати їхні види;

• дати визначення державної влади та назвати її основні ознаки;

• охарактеризувати завдання органів законодавчої, вико­навчої та судової влади;

• пояснити, що таке влада та які є її види;

• характеризувати поняття «органи держави» та «органи державної влади».

Базові поняття «держава», «функції держави», «органи держави», «влада», і терміни: «органи державної влади», «законодавча влада», «виконав­ча влада», «судова влада».

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

3. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття і ознаки держави. Функції держави.

2. Органи держави: поняття, ознаки, види.

3. Поняття і види влади. Особливості державної влади.

4. Органи державної влади. Загальна характеристика органів законо­давчої, виконавчої та судової влади.

4. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

5. Підсумки уроку

6. Домашнє завдання

Обладнання уроку: підручник, схема «Види органів державної влади», картки із завданням для роботи в парах, картки із за­вданням для роботи в групах.

Хід уроку

!, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ - Щ

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Фронтальне опитування

1. Дайте визначення понять « суспільні відносини », « історичні типи держави ».

2. Які підходи до визначення історичного типу держави вам відомі? Які типи держав виокремлюються відповідно до кожного з них?

3. Держава — це складне специфічне соціальне явище, тому в різні часи ви­никло досить багато теорій, кожна з яких по-своєму намагалася пояснити причини походження держави. Яка з названих теорій найбільше відпо­відає вашим уявленням про державу? Чому?

18