Тема №2: виробнича потужність підприємства.

Виробнича потужність цеху (підприємства) – це потенційна здатність до максимального випуску продукції в планованій номенклатурі й асортименті на одиницю часу (звичайно рік) при повному завантаженні і використанні устаткування і виробничих площ в умовах передової технології, організації виробництва й праці, що забезпечують випуск продукції високої якості.

Виробнича потужність розраховується по всьому виробничому устаткуванню, закріпленому за основними цехами.

Режим роботи підприємства як найважливіша умова розрахунку виробничої потужності визначається, виходячи з кількості змін роботи, тривалості робочого дня і робочого тижня. При цьому розрізняють календарний, режимний і дійсний (робітник) фонди часу використання основних виробничих фондів. Календарний фонд часу дорівнює кількості календарних днів у плановому періоді, помноженому на 24 години. Режимний фонд робочого часу визначається режимом виробництва. Він дорівнює добуткові кількості робочих днів у плановому періоді на кількість годин у робочих змінах. Дійсний (робочий) фонд часу роботи устаткування дорівнює режимному за винятком часу планово-попереджувального ремонту, розрахованого за встановленими нормами.

Розрахунок використання виробничих потужностей дозволяє знайти їх резерви. Критерієм, що визначає необхідність розвитку й створення резервів виробничих потужностей, є виявлена потреба в продукції і перспективне її задоволення.

Виробнича потужність виміряється обсягом річної продукції і формується під впливом ринку збуту й вихідних із цього факторів (номенклатура, асортимент виробів, трудомісткість, тривалість виробничого циклу, рівень кваліфікації робочих кадрів, рівень спеціалізації, наявність робочих площ, особливості машинного парку та ін.). Постійний рух (відновлення, удосконалення) машинного парку в календарному періоді виробництва змінює виробничу потужність цеху (підприємства). У цьому випадку визначають середньорічну потужність виробництва.

Середньорічна потужність, , визначається виразом:

= , (1)

F_дj – дійсний фонд часу роботи j-го верстата (лінії);

z – кількість верстатів;

t – час (у верстатогодинах), необхідний для виготовлення одного виробу.

При обґрунтуванні виробничої потужності треба розрізняти потужності: паспортну, встановлену і дійсну.

Потужність паспортна – максимально можлива потужність устаткування;

Потужність установлена – максимальна потужність у даних умовах установки устаткування.

Потужність дійсна, М_ф, – фактичне знімання продукції з устаткування.

Потужність паспортна більша потужності встановленої, М_пасп≥М_уст.

М_уст=М_пасп·К_осв, (2)

М_ф=М_уст·К_вик, (3)

К_осв – коефіцієнт освоєння;

К_вик – коефіцієнт використання.

Якщо протягом року вводяться нові потужності, то для визначення середньорічного розміру потужності, _вв, користуються виразом:

_вв= , (4)

M_увв – установлена потужність уведення;

t_вв – період часу (за місяцями у році), у якому це устаткування працює.

(Наприклад: за заходами передбачається введення і початок роботи верстатів з 1 квітня, тоді t_вв = 12 – 3 = 9 місяців).

Якщо передбачається в поточному році вивід виробничих потужностей (певного парку машин), для визначення середньорічної потужності виводу, _вд, користуються виразом:

_вд = , (5)

M_увд – установлена потужність виводу;

t_вд – період часу (за місяцями у році), у якому устаткування не працює.

(Наприклад: зняття застарілого парку машин передбачається за календарним графіком із другого півріччя, тоді t _вд = 6 місяців).

Середньорічний баланс виробничих потужностей, , визначається виразом:

= М_о + _вв - _вд +  _отм +  _рм , (6)

М_о – вихідна потужність на початок року.

Удосконалення технології й організації виробництва, реконструкція і модернізація устаткування забезпечують приріст потужностей відповідно  _отм,  _рм.