СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Лекція №9 - 2 год.

Лекція №9. Тема: Перспективи розвитку систем технологій в Україні.

План:

1. Шляхи вдосконалення й модернізації систем технологій найважливіших областей матеріальної й нематеріальної сфери виробництва.

2. Перспективи розвитку систем технологій в Україні.

Рекомендована література:

1. Соловьёв С.Н., Боду С.Ж., Трофимова Е.В. История инженерной деятельности / Под общей ред. проф. С.Н. Соловьёва: Учеб. пособие для студ. ВУЗов. – Николаев:, НУК, 2008. – 352 с.

2. Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Е. История инженерной деятельности. – Киев: Изд. «Аристей», 2003. – 568 с.

3. Системи технологій. Навчальний посібник./ В.Г. Шкурупій, Ф.В. Новіков, Ю. В. Шкурупій. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. – 480 с.

4. Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України. – Львів, ЛБК НБУ, 1997. – 58о с.

5. Єрохін С.А. Структурра трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект). Наук. Монографія. - К.: «Світ знань», 2002. – (с. 167-242).

1. Структурна політика: мети, пріоритети, механізми

Залежно від напрямку й площини аналізу структури економіки розрізняють відтворювальний, територіально-регіональний, соціально-економічний, технологічний, зовнішньоекономічний, галузевий та інший її макроструктурний типи.

Від того, на яких видах економічної діяльності й галузях економіки (традиційн або постіндустріальних) відбувається поточна концентрація ресурсів, залежать:

• траєкторія соціально-економічного розвитку країни й варіант її включення в систему світогосподарських зв'язків (технологічне лідерство);

• переважний у майбутньому продуктивно технологічний рівень виробничих потужностей (інтенсивний або екстенсивний);

• масштаби економічного росту, які визначаються паралельно-послідовним розвитком технологічно зв'язаних галузей;

• раціональність використання внутрішніх ресурсів;

• частка галузей проміжного продукту й відповідний тиск на галузі по виробництву кінцевої продукції;

• рівень і структура зайнятості економічно активного населення;

• обсяг сукупного доходу (сукупного попиту), що формується з урахуванням об'єктивної диференціації середньої заробітної плати робітників і підприємницького прибутку.

Інтегральним показником якості наявної структури економіки є створений на її основі ВВП, що у своєму натурально речовинному й вартісному вимірах формує ресурсне забезпечення нового відтворювального циклу й визначає розширений, простий або звужений характер суспільного відтворення.

Структурні зрушення - сукупність кількісних і якісних змін, які відбуваються в мезо- і макропропорціях економічної системи, і обумовлюють її перехід в інший якісний стан.

Серед домінуючих зрушень структури глобальної економіки основними є:

• тісна кореляція глобальних тенденцій розвитку зі структурною динамікою країн розвиненого центра, на які доводиться близько 68% валового глобального продукту;

• прискорені темпи розвитку нових прогресивних наукомістких галузей промисловості в порівнянні із традиційними й ін.

Структурні зрушення відображають становлення принципово нового технологічного способу виробництва, основною продуктивною особливістю якого є знання людей, втілені в інформаційно-інтелектуальних, комунікаційно-комп'ютерних та автоматизованих технологіях, принципами ─ інноваційність, економія ресурсів, екологічність, інтенсифікація, інтелектуалізація, гуманізація, а фактичним каталізатором змін ─ різноманітні інновації.

Іншою важливою закономірністю трансформації галузевої структури є те, що економічна доцільність створення в окремих країнах багатогалузевої економіки, включаючи підприємства з повним технологічним циклом, поступово відпадає, тому що прагнення кожної країни до самозабезпечення всіма товарами вимагає більших видатків. Значно більше перспективним шляхом є розвиток міжнародної спеціалізації й активна участь у ній все більшої кількості країн, які мають чіткий профіль у міжнародному економічному співробітництві й обміні.

Дані тенденції й закономірності повинні бути враховані Україною, що у даний момент вирішує завдання самоідентифікації в системі світогосподарських зв'язків.

Слід зазначити, що в перше десятиліття незалежності динаміка й напрямки структурних зрушень випробували суперечливий вплив як позитивних (розширення сфери дії ринкових відносин, становлення конкурентного середовища й зменшення рівня монополізації економіки, зміцнення недержавного сектора), так і негативних факторів (катастрофічне скорочення інвестицій в економіку, надлишкова відкритість економіки й наявність зовнішнього боргу, порівняно низький рівень життя населення й ін.). Поглибилися технологічна безодня між Україною й розвиненими країнами й диспропорції в структурі суспільного виробництва й технологічної примітивізації його матеріально технологічної бази. Стратегічний ресурс розвитку – інновації – так і не був задіяний.

Рішення цих проблем неможливо без активної державної структурної політики, оскільки знову створені ринкові форми в умовах НТП самостійно не в змозі адекватно реагувати на стратегічні суспільні потреби й забезпечувати швидкі зрушення в економічній структурі.

Структурна політика - це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримки динамічної макроекономічної рівноваги й постійного економічного росту.

У конкретних історичних умовах України її основними завданнями є:

• зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників щодо закордонних конкурентів;

• зменшення залежності національної економіки від імпорту товарів і ресурсів;

• збільшення питомої ваги ресурсозберігаючих виробництв і галузей «високих технологій»;

• підвищення рівня внутрішньої збалансованості економіки за рахунок переорієнтації виробництва засобів виробництва на найбільш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації;

• створення розвиненого споживчого сектора економіки й сфери послуг.

Існуючі в економічній системі будь-якого рівня (мікро-, мезо-, макро-, мега-) протиріччя між необмеженими зростаючими потребами й обмеженими ресурсами породжує необхідність концентрації останніх на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку й визначає стрижень структурної політики - селективний підхід (таргетування).

Таргетування ─ концентрація матеріальних, трудових, фінансово-кредитних ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку й на об'єктах (галузях, підприємствах), підвищення ефективності функціонування яких сприяє підвищенню ефективності й конкурентоспроможності національної економіки в цілому.

Основними факторами відбору галузей ─ національних пріоритетів служать: місце країни в міжнародному поділі праці, її конкурентні переваги; експортний потенціал галузі; перспективи попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; рівень залежності галузі від імпорту сировини й устаткування; екологічність; стадія життєвого циклу галузі; наявність позитивних зовнішніх ефектів, як: ефекту залучення - ініціюючого росту ділової активності в технологічно зв'язаних виробництвах; редукційного ефекту - зниження собівартості продукції власного виробництва; ефекту інновацій - поширення по суміжних галузях новітніх технологій.

В Україні такими національними пріоритетами є: АПК; харчова промисловість; важке й високотехнологічне машинобудування (комплектне енергетичне устаткування, верстатобудування, устаткування для металургійних заводів); аерокосмічна галузь; воєнна промисловість; суднобудування; окремі наукомісткі високотехнологічні виробництва (виробництво зварювальної апаратури, порошкова металургія, виробництво новітніх матеріалів, зі специфічними властивостями, біотехнології); сфера послуг (транспортних, оздоровчого туризму, інжинірингових, освітніх, фінансових).

Варіанти вирішення основних завдань структурної політики наведені в табл. 9.1.

Провідним елементом структурної політики справедливо вважається инвестиционно-інноваційна політика. Галузеві пропорції не встановлюються самі по собі. Вони залежать від обсягів коштів, спрямованих у ті або інші галузі. Тому правомірно затверджувати, що прогресивна зміна галузевих пропорцій національної економіки неможливо без удосконалення структури інвестицій. А інновації, у свою чергу, є своєрідною крапкою структурної реорганізації соціально-економічної системи.

Таблиця 9.1