4. Морегосподарський комплекс України.

Протягом сотень років людство прагнуло до вивчення навколишнього світу природи й досягало успіхів у тій частині, що була доступна завдяки його оснащеності технічними засобами й економічними можливостями. У свою чергу досягнуті результати сприяли загальному прогресу науки, техніки й економіки.

Спочатку наукові відкриття та їхнє господарське використання відбувалися у сухопутній сфері. Останнє ж сторіччя було ознаменоване виходом людини на простори й глибини океану, а сучасний стан науки й техніки відкрив еру проникнення у Космос і неземні світи.

Океан, будучи гідросферою Землі із властивими їй фізикою, хімією, тваринним і рослинним світом, привертає увагу вчених і господарників. Досить сказати, що у водах океану розчинено більше 70 різних елементів з таблиці Періодичної системи Д.І. Менделєєва, включаючи уран і золото. І якщо сьогодні видобуток з води саме цих елементів є невигідним з причин недосконалості існуючих технологій та великих витрат енергії, то такі, як калій, магній, бром та ін. вже добуваються у промислових масштабах, поповнюючи їхні запаси, що зменшились на суші. Разом з тим океан – це комора величезних запасів кисню й водню, що створюють середовище перебування для живих і рослинних організмів.

З незапам'ятних часів людина використовувала озера, ріки, моря й океани не тільки як джерело, що забезпечувало її різноманітною їжею, але й служило зручним шляхом для переміщення різних вантажів, спочатку тільки ріками й озерами, потім у прибережній зоні морів, а пізніше на відритих просторах океану.

Але у ті часи, імовірно, на першому місці поставало питання про видобуток їжі. Першою роллю людини в океані була роль рибалки. Застосовуючи острогу, людина добувала собі на їжу рибу, поринаючи, діставала молюсків та іншу живність. Дослідження археологів показують, що жителі печер у районі Середземномор'я в епоху мезоліту, що харчувалися винятково м'ясом, у п'ятому тисячолітті до н.е. стають рибалками.

Три тисячі років тому рибальство перетворилося у високоорганізоване ремесло. Вилов риби здійснювався на вудку, де як гачок використовувалася спеціально оброблена рибна кістка. Північні народи стали рибалками ще раніше – близько 10 тисяч років тому. Вони йшли далеко у море на лов глибоководних риб. Лов риби сітями виник і на Сході, і на Заході практично одночасно. Це було великим кроком уперед. Мистецтво плетива трав і виготовлення пасток згодом переросло у в'язання мереж з волокнистих рослин, вовни, бавовни.

Земля – це планета, більше двох третин площі якої займає вода. Розвиток людства неможливий без використання Світового океану у своїх цілях. По його блакитних дорогах перевозиться більше 80% зовнішньоторговельних вантажів, мільйони людей здійснюють ділові й туристичні поїздки на комфортабельних пасажирських лайнерах.

Водні простори є найбагатшим джерелом найважливіших біологічних ресурсів. У морях і океанах за прогнозами налічується близько 70 млн. тонн морепродуктів, з яких більше 90% припадає на рибу, 3% – на ракоподібних і 6% – на молюсків, водорості та інших мешканців океану.

І хоча частка морепродуктів становить усього близько одного відсотка в «раціоні людства», на неї припадає 18% необхідного для життя білка.

В останні роки усе більше плавучих і інших технічних засобів ведуть розвідку й видобуток нафти, газу й інших корисних копалин шельфу морів і океанів. Частка видобутку цих ресурсів у світовому масштабі з кожним роком збільшується, а перспективи використання багатств, що знаходяться під дном океану, безпосередньо, на дні й у його товщі, стають усе більше багатообіцяючими. Адже океан містить всі відомі на нашій планеті мінерали в розчиненому стані, у суспензіях, у вигляді донних відкладень. Необхідно згадати й про залізно-марганцеві конкреції, що за мільйони років утворилися на океанському дні. Їхній видобуток вже здійснюється десятки років.

Морський транспорт – важлива складова частина світової економіки, тому що є матеріальним носієм між державами. Спеціалізація держав, їхній комплексний розвиток неможливі без системи транспорту. Транспортний фактор впливає на розміщення виробництва, без його обліку не можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил.

Стабілізація економіки, її підйом неможливі без вирішення основних проблем транспортного комплексу. У першу чергу вимагають рішення питання збільшення інвестицій у цю галузь, залучення іноземного капіталу, налагодження роботи постачальників транспортного комплексу — транспортного машинобудування, електротехнічної й електронної промисловості, приладобудування, будівельної індустрії та ін. У самому транспортному комплексі необхідна більш тісна координація роботи всіх видів транспорту між собою та з галузями народного господарства.

При розміщенні виробництва враховується потреба в перевезеннях, маса вихідних матеріалів готової продукції, їхня транспортабельність, забезпеченість транспортними шляхами, їхня пропускна здатність і т. ін. Залежно від впливу цих складових і розміщаються підприємства. Важливе значення транспорт має й у вирішенні соціально-економічних проблем. Забезпеченість території добре розвинутою транспортною системою є одним з важливих факторів залучення населення і виробництва, є важливою перевагою для розміщення продуктивних сил і дає інтеграційний ефект.

Специфіка транспорту як сфери економіки полягає у тому, що він сам не виробляє продукцію, а тільки бере участь у її створенні, забезпечуючи виробництво сировиною, матеріалами, устаткуванням і доставляючи готову продукцію споживачеві. Транспортні витрати включаються у собівартість продукції. В деяких галузях промисловості транспортні витрати дуже значні, як, наприклад, у лісовій, нафтовій галузях промисловості, де вони можуть досягати 30% собівартості продукції.

При здійсненні міжнародних економічних зв'язків транспорт забезпечує переміщення товарів (вантажів) і людей (пасажирів) між двома або більше країнами, тобто в міжнародних сполученнях.

Залежно від конкретних видів транспорту, використовуваних у перевезеннях, розрізняють морські, річкові, повітряні, залізничні, автомобільні й трубопровідні сполучення. Це так звані прямі міжнародні сполучення, що обслуговуються одним видом транспорту. У тих випадках, коли при міжнародному перевезенні вантажів або пасажирів послідовно використовуються два або більше види транспорту, мають місце змішані (комбіновані) сполучення. Якщо таке перевезення оформлене одним (наскрізним) транспортним документом, що покриває всі види транспорту, що беруть участь у ньому, воно називається прямим змішаним.

В обслуговуванні міжнародної торгівлі між країнами, відділеними одна від одної морями й океанами, незамінним є морський транспорт, що по праву вважається найбільш універсальним й ефективним засобом доставки великих мас вантажів на далекі відстані. Цей вид транспорту забезпечує перевезення більше 80 % обсягу міжнародної торгівлі. Вантажовласники оплачують судновласникам у вигляді фрахту за перевезення вантажів у міжнародних морських сполученнях 105 - 110 млрд. $ US щорічно, що дорівнює приблизно 7 % вартості світового експорту [6, с. 10]. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків становлять масові наливні й навалочні вантажі: сира нафта (близько 1000 млн. т. на рік), нафтопродукти (300 млн. т.), залізна руда (300 млн. т.), кам'яне вугілля (270 млн. т.), зерно (200 млн. т.). З інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні, або тарно-штучні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство. Річний обсяг їхніх перевезень оцінюється в 700 млн. т. Це найцінніша частина світового торгівельного обороту (близько 70 % за вартістю).