2. Організаційно-економічна підготовка виробництва.

Організаційно-економічний етап ─ комплекс взаємозалежних процесів організації, планування, обліку й контролю, матеріально-технічного забезпечення, збуту й фінансування, які забезпечують готовність підприємства до виробництва нової продукції.

Організаційно-економічна підготовка виробництва включає комплекс заходів щодо організації й планування виробництва нової продукції й забезпеченню процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з наступних стадій:

1) складання плану-графіка й кошторису витрат на технічну підготовку виробництва (ТПВ);

2) визначення потреби в додатковому встаткуванні, робочих кадрах, матеріальних і енергетичних ресурсах;

3) розробка планових калькуляцій на нові деталі й вироби;

4) оформлення договірних відносин з постачальниками й споживачами;

5) створення нормативної бази;

6) організація роботи й заробітної плати;

7) визначення економічних наслідків освоєння нового виду продукції.

Існують економічні й соціальні критерії ефективності нової продукції. До економічних критеріїв ставляться наступні показники:

- економія роботи, що виражається в зниженні трудомісткості виробництва й підвищенні продуктивності роботи;

- економія матеріальних ресурсів;

- технічний рівень і якість продукції;

- окупність і прибутковість.

До соціальних критеріїв ставляться показники, які забезпечують поліпшення умов роботи, підвищення кваліфікації працюючих, рівня механізації у виробництві й при експлуатації нової продукції.

На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації й кооперування цехів і ділянок, визначаються календарно-планові нормативи для оперативно-виробничого планування, проектується організація й обслуговування робочих місць в основному й допоміжному виробництві, вибираються раціональні форми й системи оплати праці, розраховуються необхідні матеріальні, трудові й фінансові нормативи, проектується організація ремонтного, енергетичного, інструментального, транспортного й складського господарств.

4. Автоматизовані системи науково-технічної підготовки виробництва.

Для знаходження оптимального проектного рішення поставленого завдання необхідно проробити велику кількість варіантів практично можливих рішень. Через велику кількість систем судна й впливи на його характеристики зміни кожної з його систем можливість оптимізації проектних рішень з'явилася практично тільки з початку застосування для цієї мети ЕОМ.

В ЕОМ використовується кодовий запис на магнітній стрічці або диску, комбінація кодових отворів на перфокартах, що управляє програма на рулоні перфострічки. Результати виходять у вигляді текстових документів, видрукуваних на паперових стрічках автоматичними друкувальними пристроями, у вигляді графічних документів, отриманих на друкувальному пристрої або креслярському автоматі. Також можуть бути отримані мікрофільми, зняті з екрана електронно-променевої трубки.

Використання ЕОМ надає наступні можливості:

швидке рішення розрахункових і графічних проектно-конструкторських завдань по визначенню характеристик окремих систем судна й самого судна;

перевірку відповідності отриманих характеристик окремих систем оптимальним характеристикам судна;

оптимізацію прийнятих рішень на основі аналізу їхніх можливих варіантів;

створення автоматизованої системи проектування.

У США для розрахунку від 10 до 100 варіантів завдань на стадії ескізного проектування цивільного судна потрібно один тиждень, а 300 варіантів для військового корабля - два місяці.

Для використання ЕОМ з метою рішення загальпроектних завдань необхідна розробка математичної моделі - опису судна системою рівнянь, нерівностей і обмежень і складання аналітичних виражень, що описують основні властивості й характеристики судна залежно від зовнішніх

факторів.

Повинні бути визначені критерії оцінки ефективності судна.

При створенні моделі судна повинні бути прийняті постійні величини, що характеризують: зовнішнє середовище, вимоги до судна за технічним завданням, принципові архітектурні особливості судна даного класу, що відрізняють його від судів інших класів, емпіричні коефіцієнти й значення постійних коефіцієнтів форми корпуса, остійності, опору.

При підготовці до розрахунків необхідно виявити характеристики зовнішнього середовища, які визначають умови будівлі й експлуатації судна і які варто враховувати при його проектуванні, а також залежності, що визначають шукані характеристики судна, обґрунтувати спрощення залежностей на основі оцінки можливих погрішностей, установити величини, одержувані від тимчасової інформації, але підлягаючому підтвердженню в результаті розрахунків, і величини, які повинні бути отримані за допомогою підпрограм.

Повинне бути перевірене відповідність результату розрахунків спочатку прийнятим даним. При розбіжності цих даних необхідно зробити повторні розрахунки, замінивши отриманими величинами величини, прийняті раніше.

Загальний виграш часу й вартості будівлі судна при застосуванні ЕОМ виходить завдяки швидкості обґрунтованої оптимізації рішення й можливості визначення великої кількості характеристик, які потрібні для ефективного використання нових технічних засобів. В остаточному підсумку цей позитивний результат проявляється й у зниженні вартості експлуатації судна.

Основними недоліками ЕОМ крім їхньої дорожнечі є трудомісткість і тривалість створення математичної моделі, складання й підготовки алгоритмів, складання й налагодження програм, кодування, перфорації. На підготовку й налагодження програми для одноадресної машини при числі команд до трьох тисяч програміст середньої кваліфікації витрачає від одного до трьох місяців, у середньому біля одного місяця на 1000 команд. У США на розробку математичної моделі й складання програми для ЕОМ потрібен рік, тому цю роботу починають заздалегідь, до одержання конкретного завдання на проектування.

Трудомісткість підготовки програм для ЕОМ вимагає централізації керування їхнім складанням і інформації про їхню наявність. В інформаційних виданнях необхідно систематично публікувати відомості про знову розроблені програми типових розрахунків на ЕОМ.

У зміст кожної програми повинні бути включені:

номенклатура вихідних даних, що вимагаються;

час і трудомісткість всіх допоміжних і підсумкових робіт;

машинний час ЕОМ;

загальна тривалість і вартість виконання заданих розрахунків.

З погляду раціоналізації складання програм становлять інтерес універсальні програми, які дозволяють заощадити час для складання й налагодження окремих програм оптимізації конкретних судів. З розроблених систем більше ефективними є відкриті системи програм, що допускають втручання проектанта.

Застосування периферійних (выносных) приладів уведення й виводу графічної й алфавітно-цифрової інформації за допомогою світлового або електронного олівця дозволяє вирішувати як розрахункові, так і графічні завдання. Доцільно замість однієї довгої загальної програми мати набір коротких підпрограм, комбінацією яких можна одержати необхідний кінцевий результат., Система коротких програм полегшує внесення корективів у дані, полегшує первісне налагодження й усунення неполадок в ЕОМ, полегшує проблему ємності пам'яті машини.

Перехід від не зв'язаних між собою програм для окремих розрахунків до інтегральних систем, що включають самостійні програми у вигляді взаємопов'язаних, змінюваних якщо буде потреба блоків, створив умови для переходу до автоматизованої системи проектування.

Автоматизована система проектування судна може скоротити трудомісткість робіт ПКБ на 60-80%, при цьому збільшується обсяг робіт обчислювального центра й обсяг використання минулої праці, але не забезпечується економія загальних засобів, затрачуваних на проектування.

Економічний ефект від застосування ЕОМ становить 2-10 %. Тому що автоматизована система проектування вимагає організації ефективного обміну графічною інформацією між проектантом і ЕОМ, можливість створення такої системи з'явилася після розробки методу й створення графобудівників і пристроїв машинного перетворення графічної інформації в цифрову й цифровий у графічну.