3. Закономірності розвитку технологічних систем.

Можна виділити три рівні розвитку технології, що відбивають рівень розвитку взагалі (щабля цивілізації) (рис. 3):

• примітивна технологія, заснована на методі проб і помилок, на особистому досвіді, випадкових знаннях;

• реміснича (кустарна) технологія, заснована на досвіді попередніх поколінь, на знаннях, переданих усно або неформалізованим, нефіксованим шляхом;

- інженерна технологія, що базується на наукових знаннях.

Практичну діяльність у рамках інженерної технології прийнято називати інженерною справою.

Рис. 3. Рівні розвитку технології

Особливості трьох рівнів розвитку технології в зіставленні з основними елементами будь-якої технології наведені в табл. 2.

Таблиця 2

У примітивній технології відсутні передпідготовчі й підготовчі дії, тобто виробництво й експлуатація спонтанні, навіть можуть бути нестереотипні, індивідуальні для кожної людини або групи людей. Експлуатація замикається зі споживчою діяльністю. Ціль виробництва конкретне - безпосереднє задоволення потреб. Людина щось виготовляє для себе, або для своїх близьких, а не для інших і не для абстрактного невідомого споживача. Тобто повністю відсутнє розвиток виробничої діяльності, поділ праці (хоча усередині громади поділ обов'язків існує: мисливці, хлібороби й т.п.), переважає натуральне господарство.

Під час розвитку технічних систем постійно поліпшуються їхні функціональні можливості (постійно розширюється кількість класів завдань, які можна вирішувати цією технічною системою). Цей ріст функціональних можливостей технічної системи супроводжується певними енергетичними витратами. Співвідношення між функціональними можливостями й витратами на їхня реалізація показана на рис. 4. Пряма G (лінія "золотого віку") на цьому малюнку характеризує мінімально можливий рівень витрат на реалізацію цих функціональних можливостей і відповідає ідеальному співвідношенню між функціями технічної системи й витратами на них, яке б повинне було спостерігатися у випадку створення системи без жодної помилки й зайвих витрат на будь-якому етапі. Оскільки реальну систему створює реальна людина, то ріст витрат на реалізацію функцій є більше швидким, чим в ідеалі (крива 01).

Розвиток системи певного типу (певного покоління) припиняється, коли вона досягає максимально припустимого рівня витрат на реалізацію функцій системи (лінія граничних витрат). У точці перетину лінії розвитку системи 01 і лінії граничних витрат закінчується життєвий цикл системи цього покоління; можливості розвитку системи, побудованої за характерними для цього покоління правилами, вичерпуються. Для подальшого збільшення функціональних можливостей системи потрібно зміна принципів апаратної побудови системи, що відповідає евристичному стрибку на лінію ідеальних систем G (т. 1"), при якому виникає технічна система нового покоління з тим самим функціональним призначенням, які й попередня, але не тільки з іншою структурою, але й правилами побудови цієї структури. Цей перехід від покоління до покоління відбувається, якщо вичерпуються ресурси розвитку технічної системи в межах одного покоління.

Рис. 4. Розвиток технічних систем і витрати на цей розвиток.