2. Структура систем, їхня класифікація, властивості і техніко-економічний рівень.

0. Загальне поняття систем, їхні типи й еволюція.

Система [гр. systēma (ціле), складене із частин, з'єднання] :

1) безліч закономірно зв'язаних один з одним елементів (предметів), явищ, поглядів, знань і т.д., що являють собою певне цілісне утворення, єдність;

2) порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин у певному зв'язку, строгим послідовністю дій;

…

7) технічний пристрій, конструкція, наприклад, зброя нової системи [Слов. ін. слів, с. 469 - 470].

З погляду математики визначення системи можна умовно зіставити з визначенням безлічі. Так, по Г. Канторі, безліч є об'єднанням в одне ціле об'єктів, добре помітних нашою інтуїцією або думкою. Н. Бурбакі вважає, що безліч утвориться з елементів, які мають деякі властивості й перебувають у деяких відносинах між собою або з елементами інших кількостей. Виходячи із цього, можна зробити вивід, що для математичного опису системи можна використовувати апарат теорії множин. Тоді систему S можна представити в такий спосіб:

,

де S - функція переходу;

X = {х_i : i = 1, 2, …, …, n} — безліч елементів, які входять у систему; Y ⁼ {y_j : j = 1, 2, …, …, m} — безліч елементів, які виходять із системи.

Безлічі X і В є кінцевими, тому що визначають деяку систему, виділену з реального життя й дискретну по своїй сутності. Тому S = δ{Х, В} можна розглядати як граф, що дозволяє можливість використання для опису таких систем теорії графів. Будь-яка система може бути представлена у вигляді графа, вершинами якого є елементи системи, а ребрами - відносини між ними.

Схемна побудова системи, з її зовнішнім і внутрішнім середовищем, наведене на Рис. 1.

Рис. 1. Схема побудови системи та її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем.

При дослідженні систем однією з важливих умов є визначення наступних понять:

• інформація;

• інформаційні ресурси;

• елементи;

• підсистеми;

• зв'язку;

• інформаційні ресурси зовнішнього середовища;

• інформаційні ресурси внутрішнього середовища;

• структура;

• функція;

• цільова функція.

Безліч систем, які існують у світі, можна класифікувати залежно від ряду ознак.

Класифікація ─ науковий метод, що полягає в диференціації всієї безлічі об'єктів і наступне їхнє об'єднання в певні групи на основі якої-небудь ознаки. При загальному підході до класифікації систем виділяються наступні ознаки:

• за походженням;

• за об'єктивністю існування;

• за взаємодією з навколишнім середовищем;

• за дією в часі;

• за обумовленістю дії;

• за ступенем складності.

Системний підхід припускає комплексне вивчення об'єкта курсу - виробничої системи.

Системою називається сукупність взаємозалежних елементів, призначених для досягнення певних цілей. Головною властивістю системи є властивість емерджентності, тобто поява нової властивості, нової якості, не властивого жодному з елементів системи.

Система може бути досить складною. Для аналізу такого роду систем доцільним є розподіл їх на ряд підсистем. Підсистема ─ це набір елементів, які представляють автономний усередині системи осередок (наприклад, економічна, організаційна, технічна підсистема).

Рис. 2. Класифікація систем.

Основні системні ознаки:

а) безліч елементів,

б) єдність головної мети для всіх елементів,

в) наявність зв'язків між ними,

г) цілісність і єдність елементів,

д) структура й ієрархічність, відносна самостійність,

е) чітко виражене керування.