7. Техніко-економічні показники собівартості.

Відносна собівартість підготовки виробу до функціонування розраховується як відношення собівартостей підготовки; виробу до функціонування (Сп._ф) і виготовлення (С_и):

Відносна собівартість профілактичного обслуговування працюючого виробу являє собою частку від розподілу собівартостей профілактичного обслуговування (С_об) і виготовлення виробу:

Відносна собівартість ремонтів визначається відношенням собівартостей планових ремонтів виробу в певний період експлуатації С_р і виготовлення:

Питома технологічна собівартість виробу розраховується як відношення технологічної собівартості (С_т) до номінального значення основного параметра (Р) виробу:

Питома собівартість підготовки виробу до функціонування виражається відношенням собівартості технологічного обслуговування виробу для підготовки до функціонування (Сп._ф) до номінального значення його основного технічного параметра:

Питому собівартість профілактичного обслуговування працюючого виробу знаходять із відношення собівартості планово-профілактичного технічного обслуговування виробу (С_об) до основного технічного параметра:

Питому технологічну собівартість виготовлення виробу знаходять із відношення собівартості виготовлення (С_и) до номінального значення основного технічного параметра виробу:

Питома вартість ремонтів виражається у вигляді відносини собівартості планового ремонту виробу (С_р) до номінального значення основного технічного параметра

8. Технічні показники уніфікації конструкції.

Коефіцієнт уніфікації дає уявлення про послідовність проектованого виробу. Коефіцієнт уніфікації виробу обчислюють по формулі

де Е_у = Е_у._з + Е_у._п + Їсть; Д_у = Д_у._з + Д_у._п +Д_ст — відповідно число уніфікованих складальних одиниць і окремих деталей у виробі; E_y.з, Е_у.п, Їсть, Д_у._з, Д_у._п, Д_ст — відповідно число складальних одиниць і деталей, запозичених уніфікованих, покупних уніфікованих і стандартних; Е = = Е_у + Е_ор, Д = Д_у + Д_ор — відповідно кількість складальних одиниць і окремих деталей у виробі; Е_ор, Д_ор — відповідно число оригінальних складальних одиниць і деталей.

Формула (V.22) є вихідною для одержання відповідних виражень, що становлять цього узагальненого поняття.

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць представляють у вигляді відносини числа уніфікованих складальних одиниць (Еу) до загального числа складальних одиниць у виробі;

Коефіцієнт уніфікації деталей виробу визначається відношенням числа уніфікованих деталей (Д_у) до загального числа деталей у виробі (Д), крім кріпильних:

Коефіцієнт уніфікації конструктивних елементів (жолобників, отворів, різьблень, фасок і т. п.) — це відношення числа уніфікованих типорозмірів конструктивних елементів (Q_y.э) до числа типорозмірів конструктивних елементів у виробі (Q_э):

Коефіцієнт стандартизації виробу

де Ї_ств = Ї_ств.з + Ї_{сть. п} + Ї_ств.і , Д_ст = Д_ст.з + Д_ст.п + Д_ст.і ─ відповідно число стандартних складальних одиниць і окремих деталей у виробі; Їств - З Їств,_{п Їсть-}І, Д_стз, Д_ст._п, Д_ст.і — відповідно число складальних одиниць і деталей: запозичених стандартних, покупних стандартних і стандартизація яких здійснена при розробці даного виробу.

Коефіцієнт К_ст характеризує стандартизацію виробу, з огляду на всі складові частини, крім кріпильних деталей. Стандартні складальні одиниці й деталі, що входять в інші стандартні складальні одиниці, не враховуються.

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць знаходять із відношення числа стандартних складальних одиниць (Їсть) до числа складальних одиниць виробу (Е):

Коефіцієнт стандартизації деталей визначається відношенням числа стандартних деталей (Д_ст) до загального числа деталей виробу (крім кріпильних), які є складовими частинами виробу:

Коефіцієнт повторюваності

де Q — число найменувань складових частин; Е + Д — загальне число складових частин у виробі.