4. Показники оцінки технологічності конструкції виробу

Базові (вихідні) показники технологічності – показники,які, які є граничними нормативами технологічності, обов'язковими для виконання при розробці виробу; їх вказують у технічному завданні на розробку виробу або в галузевих стандартах.

ДЕРЖСТАНДАРТ 14.201-83 рекомендує перелік показників технологічності. У методичних рекомендаціях МР 186-85 наведені основні й допоміжні показники ТКВ й методика їхнього визначення.

До основних показників ТЧИ відносяться трудомісткісгь і собівартість виготовлення виробу, матеріалоємність і енергоємність виробу.

Трудомісткість виготовлення виробу. Абсолютна трудомісткість Та, витрачена на виготовлення, монтаж поза підприємством-виготовлювача, ТЛО або ремонт виробу, виражається сумою нормо-годинника, витрачених на технологічні процеси, проведені в одній зі сфер: Та = ΣТ_i, де Тi - трудомісткість, витрачена на виготовлення будь-який 1-й складовій частини, нормо-ч.

Рівень технологічності конструкції по трудомісткості Кут = Тай/Т_би, де Тай — досягнута трудомісткість виготовлення виробу; Т_би — базовий показник трудомісткості виготовлення виробу.

Собівартість виробу — важливий узагальнюючий показник якості. Для оцінки ТКВ користуються показником S_Т технологічної собівартості; S_Т = S_м + S_з + S_н._р , де S_м — вартість матеріалів, витрачених на виготовлення виробу; S₃ — заробітна плата виробничих робітників з нарахуваннями; S_н.р — накладні витрати, що включають витрати на енергію, споживану встаткуванням, на ремонт і амортизацію встаткування, інструмента й пристосувань на мастильні, охолодні, обтиральні й інші матеріали, передбачені процесом проведення робіт.

Рівень технологічності конструкції за собівартістю Т_мат = S_T / S_б.Т , де S_T — досягнута технологічна собівартість; S_б.Т — базовий показник технологічної собівартості.

Матеріалоємність виробу характеризує кількість матеріалу, витраченого на виробництво виробу і його експлуатацію, обумовлене в одиницях маси.

Матеріалоємність виробу за сферами прояву підрозділяють на виробничу матеріалоємність, ТЛО, ремонту.

Матеріалоємність може характеризуватися питомою матеріалоємністю К_у._м К_у._м = М / Р, де М — суха маса виробу; Р — номінальне значення основного технічного параметра (продуктивність, потужність та ін.).

Коефіцієнтом К_пр._{м i} застосування матеріалу оцінюється уніфікація матеріалів; К_пр._{м i} = N_i/N, де N_i — норма витрати даного ( i-гo) матеріалу на виготовлення виробу; N — норма витрати матеріалів на виготовлення виробу.

Величину N_i можна визначати не тільки для матеріалів певної марки й профілю, але й для марок і видів профілів (заготівель) окремо.

Сума значень коефіцієнтів К_пр._{м i} для всіх i-x матеріалів дорівнює одиниці: Σ К_пр._{м i} = 1.

Енергоємність виробу характеризує кількість паливно-енергетичних ресурсів, витрачених на його виготовлення, монтаж поза підприємством-виготовлювача, ТЛО, ТЕ, ремонт або утилізацію.

В MP 186-85 наведені допоміжні показники ТКВ: коефіцієнти точності, шорсткості, застосування типових технологічних процесів, уніфікації конструктивних елементів і т. ін.

Вибір базових показників ТЧИ є вихідним етапом для відпрацьовування конструкції виробу на технологічність. Для визначення базових показників за основу приймають статистичні дані про раніше створені конструкції, що мають загальні конструкторсько-технологічні ознаки із проектованою конструкцією, дані аналогів або типових представників.

При інженерно-розрахунковому методі оцінки ТКВ визначають і зіставляють значення показника Д_о технологічності проектованого виробу й відповідного базового показника К_б .