Наприклад, задача (рядок 230 форми №1-м) “Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті” розв’язується в такій послідовності:

• перевіряється правильність оформлення та вірогідність інформа-ції, яка міститься у звітах касирів, прибуткових і видаткових касових ордерах, виписках банків та додатках до них;

• перевіряються журнали-ордери №№1, 2 та відомості №№1,2 на предмет співпадання записів в журналах та відомостях з даними, що містяться в первинних докуметах;

• перевіряються підсумки журналів-ордерів і відомостей з записами, зробленими у головній книзі за відповідний період;

• перевіряється сальдо на кінець звітного періода , що міститься в головній книзі зі значенням, яке міститься у стовпці 4 рядка 230 фінансового звіту №1-м.

Друга частина призначена для перевірки бухгалтерської докумен-тації, яка має відношення до тієї чи іншої дільниці обліку . У цьому випадку у якості задач можна розглядати:

• аудит основних засобів і нематеріальних активів;

• аудит виробничих запасів;

• аудит праці і заробітної плати;

• аудит касових, банківських і валютних операцій;

• аудит розрахункових операцій;

• аудит витрат виробництва (обігу);

• аудит фондів тощо.

Задачі цього комплексу також можуть розв’язуватись у будь-якій послідовності.

Мета аудиту дій облікового персоналу і системи обліку полягає в незалежній перевірці правильності використання плана бухгалтерських рахунків, своєчасності і правильності ведення облікових регістрів, відпо-відності даних синтетичного і аналітичного обліку даним фінансового звіту і іншим формам звітності.

Аудит дій облікового персоналу і системи обліку дозволяє виявити причини виникнення помилок у звітній документації. До таких причин можна віднести:

• навмисне перекручення звітних даних в первинних документах або звітних регістрах;

• випадкові викривлення через недогляд, халатність чи незнання;

• вади системи обліку, що не враховує специфіку підприємства.

Процедура виявлення природи помилок заснована на теорії нечіткої логіки, коефіцієнтів впевненності та мір довіри.

Аудиторський висновок, що при цьому складається , повинен місти-ти основи виявленої причини помилок.

Комплекс “Звітність” включає задачі призначені для перевірки правильності оформлення і вірогідності звітності об’єкта. Це насамперед:

• контроль узгодженості показників звітності;

• контроль правильності розрахунків, що цікавлять аудитора (клієнта).

Для контроля узгодженості показників звітності використовуються спеціально розроблені тестові таблиці,а також правила перевірки, стандарти і норми. Правила відображають послідовність дій аудитора під час перевірки дій облікового персоналу. Стандарти і норми містять граничні значення показників, що перевіряються (напр., ставки податків, відсотки за позички і т.ін.). Помилки можуть допускатись через недогляд під час процесу виконання облікових операцій або через зумисне викривлення фактів, або через недоліки системи обліку, яка використовується.

Задачі з контролю правильності розрахунків передбачають повтор-не визначення особливо важливих показників фінансово-господарської діяльності об’єкта (напр., витрати, доходи, податки і т.ін.). Порівняння отриманих результатів зі звітними даними дозволяє зробити висновок про вірогідність перевіряємої системи обліку на об’єкті.

Комплекс “Консультування” призначено для визначення і обгрун-тування дій адміністрації з подальшого удосконалення системи управління. Склад задач даного комплексу визначається змістом комплекса “Адміністрація”, тобто це:

• консультування зі стратегії позичених коштів;

• консультування з фінансової міцності;

• консультування з платоспроможності;

• консультування з ділової активності;

• і т.ін.

Консультування здійснюється після того як зроблені необхідні для кожного фактора розрахунки, тобто використовується метод факторного аналізу.

Задачі внутрішнього аудиту (рис.1) розподіляються на два комплекси:

• документація;

• консультування.

Як і при зовнішньому аудиті комплекс задач “Документація” розв’язується з метою перевірки правильності відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерських документах і фінансовій звітності. Методи і технологія перевірки аналогічні тим, що використовуються при проведенні зовнішнього аудиту. Тому до цього комплексу можна віднести задачі, що розв’язуються в комплексах “Персонал” і“Звітність” зовнішнього аудиту.

Комплекс “Консультування” призначено для визначення напрям-ків подальшого розвитку підприємства на основі аудиту звітності. Він складається із таких задач як:

• комплексне діогностування фінансового стану;

• діогностування прибутковості;

• діогностування майнового стану;

• тощо.

Процес розв’язування кожної із зазначених задач передбачає виконання процесу діагноза на двох рівнях: локальнім і загальнім. Локальне діогностування дозволяє виявити “вузькі” місця, а загальне – сформувати відповідні рекомендації для об’єкта в цілому.

В процесі проведення локального діогностування виявляються окремі фактори, які викликають погіршення економічного стану, а потім пропонуються шляхи або дії по його удосконаленню. Переваги цього рівня – відносна простота реалізації та наглядність результатів.

Загальне діогностування виявляє причини незадовільного фінансо-вого стану об’єкта, які на локальнім рівні виявити неможливо, тому що вони є побічними або задовольняють загальноприйнятим нормам, але в сполученні з іншими спричинили погіршення стану об’єкта.

Таким чином, характеристика функціональних задач аудиторської діяльності свідчить про те, що система зовнішнього аудиту суттєво відрізняється від внутрішнього функціями і джерелами інформації, а також потенційними користувачами, що є важливим при створенні комп’ютерних інформаційних систем аудиторської діяльності.

Наприклад, ІСАД призначені для здійснення зовнішнього аудиту повинні створюватись з врахуванням загальних стандартів і правил поведінки економічних об’єктів. Оскільки такі системи по відношенню до об’єкта управління є зовнішніми, вони повинні бути налаштовані на певну універсальність, що проявляється в налагодження програмного забезпечення системи на ті засоби обчислювальної техніки, що є на об’єкті.

ІСАД, що створюються для внутрішнього аудиту, навпаки, викорис-товуються лише на об’єктах, для яких вони розроблені. Оскільки налашто-вані на конкретну систему обліку.