3.Поняття закону в філософії і медицині.

I. Закон єдності і боротьби протилежностей або закон протиріччя, відповідно до якого будь-який розвиток здійснюється в силу внутрішніх протиріч об'єкта. Протилежності в структурі протиріччя в один і той же час і взаємовідштовхують, взаємовиключають один одного, і доповнюють, взаємопроникають один у одного, не можуть існувати одна без іншої (наприклад, північний і південний полюс у магніті, чоловічий і жіночий організм у тваринному світі). Такий специфічний зв'язок сторін, тенденцій в об'єкті обумовлює його "пульсацію", не дає йому стояти на місці, змушує змінюватися, рухатися.

З історії філософії нам відомо, що давньогрецький філософ Геракліт першим сформулював у загальному вигляді закон протиріччя, стверджуючи, що загальна мінливість речей, безперервна зміна явищ обумовлені боротьбою протилежних сил. У самих речах, на думку Геракліта, кореняться дружба і ворожнеча. В епоху Відродження Микола Кузанський висунув ідею збігу протилежностей у процесі нескінченного розвитку.

"Протиріччя рухає світом", – затверджував великий діалектик Гегель. Закон протиріччя в нього – це закон розвитку розуму, а в абсолютній ідеї всі протиріччя розчиняються (тому що ідея приходить до стану тотожності із самої собою) і в такий спосіб закінчується розвиток. У сучасному матеріалізмі закон протиріччя розглядається як закон об'єктивного світу.

Закон протиріччя має загальний характер тому що його дію можна помітити у всіх сферах буття:

нежива природа

- позитивний – негативний заряд

- чорне – біле

- північ – південь

- притягання – відштовхування

живаючи природа

- асиміляція – дисиміляція

- спадковість – мінливість

- хижаки – травоїдні

людина

- душа – тіло

- раціональне (розум) – ірраціональне (емоції)

- природне – соціальне

- смерть – безсмертя

суспільство

- матеріальна культура – духовна культура

- індивідуалізм – колективізм

- виробництво – споживання

- добро – зло

- прекрасне – потворне

пізнання

- істина – омана

- аналіз – синтез

- об'єктивне – суб'єктивне

- почуттєве – раціональне

- абстрактне – конкретне.

Більш строгим доказом загальності закону протиріччя є філософський доказ, що приводить як аргумент, універсальні суперечливі зв'язки, які існують у будь(якому об'єкті. Дійсно, важко собі уявити яке-небудь явище або процес, у якому були відсутні б такі протилежності, як загальне і одиничне, сутність і явище, причина і наслідок, необхідність і випадковість.

II. Протиріччя якості і кількості. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін – це закон, відповідно до якого істотні якісні зміни об'єкта відбуваються тоді, коли кількісні зміни переростають рамки міри; у розвитку відбувається якісний стрибок – поява нової якості. Визначимо основні категорії у формулюванні цього закону.

Якість – тотожна з буттям визначеність речі, так що щось перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість. Не слід плутати поняття "якість" і "властивість" (наприклад, якість стола – це стіл – предмет меблів, призначена для певної діяльності, а властивості: високий, низький, дерев'яний, пластмасовий, білий, коричневий і т.п.).

Кількість – зовнішня визначеність об'єкта відносно байдужа до його конкретного змісту і якісної природи (наприклад, коли ми говоримо два, то в цю характеристику можемо вкласти будь(який зміст: два камені, два світи, два чоловіки і

Міра – межі, рамки, у яких можуть змінюватися кількісні характеристики об'єкта без зміни якості. Межі міри в більшості випадків рухливі і індивідуальні (наприклад, певна доза ліків – для одного – цілюща, для іншого – отрута); тому традиційно знання міри вважається високою мудрістю. На питання: "Яку якість я волію в людях і намагаюся зростити в собі?" – я б відповіла: "Знання міри".

Стрибок – порушення міри, поява нової якості. Стрибок необов'язково відбувається моментально, швидко, наприклад процес антропосоціогенезу (поява людини) ішов від 3 до 5 мільйонів років (за різними даними).

Для прикладу взаємозв'язку кількості і якості приведемо наступне зауваження Наполеона. Порівнюючи французьку армію з мамлюками, він відзначав, що мамлюки кращі воїни і перевершують французів у бойовому мистецтві і верховій їзді, але уступають у дисципліні і тому: два мамлюки безумовно перевершують трьох французів; сто мамлюків були рівні по силі 100 французам; 300 французів брали гору над 300 мамлюками, а 1000 французів побивали 1500 мамлюків.

III. Протиріччя спадкоємності (традицій) і новаторства у розвитку. Закон заперечення заперечення – це закон прогресивного розвитку, відповідно до якого в процесі заперечення старої якості новим зберігається (у потенційному виді) все позитивне і проявляється в другому запереченні.

Заперечення – це не просто поява нової якості, але перехід об'єкта у свою протилежність. У діалектиці заперечення (як елемент розвитку) трактується не як знищення об'єкта, а як поява нового зі збереженням (у знятому виді) існуючих традицій. Завдяки наступності на рівні другого заперечення відбувається повернення нібито до старого, але вже на новому етапі.

Приклади:

1-е заперечення		п шеничне зерно
		стебло
2- е заперечення		к олосся (нові зерна)

1-е заперечення		Д итинство (безвідповідальність, непрацездатний вік)
		Зрілість
2- е заперечення		Старість (непрацездатний вік)

1-е заперечення		( первинне суспільство) первинна формація – общинна власність
		Вторинна формація – приватна власність
2- е заперечення		Третинна формація – суспільна (у майбутньому) власність