Цивільно-правова відповідальність медичних працівників

Такий вид юридичної відповідальності виникає внаслідок порушення прав громадян у сфері охорони здоров’я, що не є злочинами та передбачають, переважно, необхідність відшкодування шкоди. Наприклад, обмеження права людини на вільний вибір медичного закладу, лікаря, порушення процедури отримання згоди на проведення медичного втручання тощо. Для роботи медичної сестри найчастішими правопорушеннями є недотримання етико­деонтологічних основ при спілкуванні з пацієнтами/їхніми представниками/відві­дувачами, що потягли за собою написання скарг керівництву та подачу позову.

На сьогодні всі медичні сестри здійснюють свою професійну діяльність, перебуваючи у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я будь­якої форми власності або з приватно­практикуючним лікарем. Згідно з частиною першою статті 1172 ЦКУ, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Тобто від початку за вчинення правопорушення з боку медичної сестри відшкодування робить працедавець, але потім ці витрати можуть бути повернуті за рахунок регресного позову до працівника, який вчинив правопорушення.

Обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.

Наприклад, пацієнт порушував режим, медична сестра зробила зауваження, а пацієнт замість того, щоб припинити порушення, почав лаятися, впав та зламав кінцівку, у такому разі медична сестра не нестиме відповідальності за шкоду здоров’ю, що має місце. Для настання цивільно­правової відповідальності за шкоду здоров’ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з вини заподіювача шкоди. Вина медичних працівників, як правило, виступає у формі необережності. Для звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду здоров’ю заподіювач шкоди повинен довести, що вона сталася не з його вини.

Література:

1. Братанюк Л.Є Основи права і законодавства в охороні здоров’я. - К., 2019, стор. 83-116

2. Основи правознавства: Навч. Посібник /За ред.. В.В. Комарова. – Х., 2006, стор. 182-212

3. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. Посібник /За заг. ред. І.П. Лаврінчук. – К., 2004, стор. 103-142

4. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів Ред.. Н.Б. Болотінеа – К., 2001.

5. Цивільний Кодекс України

6. Цивільне право України /За ред.. Я.М. Шевченко. – К., 2003.

7. Бондаренко Е.М., Бугай В.В. та ін. Цивільне та сімейне право України: Навч. Посібник /За ред.. В.В. Васильченка. – Д., 2003.

25