6. Відповідальність у цивільному праві. Цивільно-правова відповідальність медичних працівників

Більшість норм цивільного права спрямована на пози­тивне регулювання особистих немайнових та майнових відно­син, які є предметом цивільного права. Нормальний розвиток цивільних правовідносин характеризується добросовісним здійсненням їх учасниками своїх суб'єктивних прав та виконанням цивільних обов'язків. Належна правомірна поведінка учасників цивільних правовідносин забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, що встановлюються догово­ром або актами цивільного законодавства. Отже, відповідаль­ність є одним із засобів впливу на учасників цивільних право­відносин, який визначається межами дозволеної та необхідної їх поведінки.

Відповідальність є одним із головних інститутів права в цілому і окремих його галузей. Однак в цивільному праві відповідальність хоча й важливий, але не головний інститут. Цивільно-правова відповідальність є лише одним із засобів захисту цивільних прав. Таке місце цивільно-правової відпо­відальності обумовлюється, по-перше, предметом цивільного права та методом правового регулювання цивільних правові­дносин. По-друге, наявністю інших засобів юрисдикційної форми захисту цивільних прав, а також можливості здійснен­ня неюрисдикційної форми захисту - самозахисту.

Виходячи з того, що цивільно-правова відповідаль­ність є різновидом юридичної відповідальності. їй притаман­ні, передусім, і загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме: державний примус, суспільний осуд, негативні наслідки для правопорушника.

Реалізація учасниками цивільних правовідносин права на захист своїх суб'єктивних прав, як правило, пов'язана з державно-примусовим впливом на правопорушника. Проте оскільки цивільне право є галуззю приватного права, держав­ний вплив на цивільні правовідносини повинен зводитися до необхідного мінімуму. Застосування заходів цивільно-правової відповідальності завжди забезпечено державним примусом. Він полягає у реальному впливі на особу - право­порушника, який здійснюється уповноваженими на це держав­ними органами, зокрема, судом, а також у можливості (за­безпеченні) його застосування. Добровільне відшкодування збитків, сплата неустойки або компенсація моральної шкоди, завданої діями правопорушника, також розглядаються як ци­вільно-правова відповідальність, оскільки цивільно-правова відповідальність виникає не із судового рішення та незалежно від нього при наявності певних умов. До того ж добровільне усунення наслідків правопорушення не виключає державний примус. Цивільна відповідальність спрямована не на пока­рання правопорушника, а на відновлення (компенсацію) суб'єктивного цивільного права потерпілої особи. У цивіль­ному праві моральні якості відповідальної особи не мають юридичного значення. Отже, суспільний осуд протиправної поведінки учасника цивільних правовідносин виражається у констатації факту вчинення правопорушення.

Результатом застосування цивільно-правової відпові­дальності завжди є негативні наслідки для правопорушника. Саме їх несприятливість, невигідність стимулюють учасників до належної поведінки.

Особливий характер мети, призначення та способів реалізації цивільно-правової відповідальності визначають ни­зку її специфічних ознак, що виділяють її у самостійний різ­новид відповідальності. Специфічними ознаками цивільної відповідальності є її майновий характер; додатковість обтя­жування; відповідальність юридично рівних осіб один перед одним; компенсаційний (еквівалентний) характер,

Цивільно-правова відповідальність має майновий хара­ктер насамперед обумовлений предметом цивільного права, оскільки нормами цивільного права регулюються відносини, більшість з яких є майновими. Таким чином, цивільно-правова відповідальність відповідає характеру найбільшої групи циві­льних правовідносин. Основною метою (функцією) відповіда­льності у цивільному праві є відновлення порушеного суб'єктивного права. Досягнення цієї мети можливе лише у ра­зі застосування таких мір відповідальності, які мають майно­вий (грошовий) характер. У разі порушення цивільного обов'язку до особи застосовуються засоби впливу, які спричи­няють негативні наслідки в її майновій сфері. Відповідальність у цивільному праві полягає у відшкодуванні збитків, сплаті не­устойки тощо. Навіть у випадках, коли порушуються особисті немайнові права потерпілої особи, компенсація моральної (немайнової) шкоди здійснюється грошима.

Характерним для цивільно-правової відповідальності є те, що вона являє собою відповідальність одного учасника цивільних правовідносин перед іншим, тобто відповідальність правопорушника (боржника) перед потерпілою особою (кре­дитором). Такий характер відповідальності обумовлений рів­ноправним (юридично рівним) станом суб'єктів цивільних правовідносин, а також взаємністю їх прав та обов'язків. За загальним правилом обсяг цивільно-правової відповідальності відповідає розміру завданої шкоди. Принцип еквівалентності розмірів відповідальності та шкоди обумовлюється компенса­ційним характером цивільно-правової відповідальності. Ви­ключенням з цього принципу є правило про сплату штрафної неустойки за порушення зобов'язання.

Отже, цивільно-правова відповідальність полягає у за­стосуванні до правопорушника у випадку здійснення ним про­типравних дій або бездіяльності передбачених законом або до­говором заходів державного примусу у вигляді додаткових ци­вільно-правових обов'язків майнового характеру (санкцій).