Порядок виконання

1. Ширина МРД відповідно класу (коду) аеродрому (за документами [1 – 3]). Радіус осі ЗПС на віражі – 80 м, радіус заокруглення внутрішньої кромки МРД при сполученні з ЗПС – 50 м.

2. Спочатку вузли штучних покриттів (примикання МРД до ЗПС та віраж МРД) запроектувати на окремому аркуші формату А4 в масштабі 1:500. Після цього проект перенести на загальний план ділянки (масштаб 1:2000).

3. Мінімальний радіус вертикальної кривої у вузлах приймати за документами [1 – 2].

4. Сполучення ґрунтової частини ЛС та смуги руління з існуючим рельєфом в межах льотного поля виконати з ухилом 1:10. Ширину смуги руління приймати за документом [2].

5. МРД рекомендовано проектувати односкатну, повздовжній та поперечний ухили за рельєфом та за документами [1 – 3] (попередньо цю роботу ми виконали на ПЗ №3).

6. Тальвежні колодязі запроектувати в плані за документом [1].

7. На ЛС між ЗПС та МРД ухили повинні знаходитись с межах вказаних у документах [1 – 3].

Приклад

1. Креслення вузлів може бути виконане на міліметровому папері формату А4 або в програмі AutoCAD з розпечаткою на папері А4. Якщо вузол буде проектуватись на міліметровому папері, «чорні» горизонталі та відмітки можна не наносити.

2. Приймаємо вихідні дані: ширина МРД - 18 м, укріплені узбіччя – по 3,5 м, повздовжній ухил на ділянці від ЗПС до повороту МРД – низхідний від ЗПС = 0,005, за поворотом МРД (паралельно ЗПС) висхідний = 0,003 (за рельєфом в межах керівних документів), поперечний ухил МРД – 0,015 за документами [1 – 3], ширина смуги руління – 52 м за документом [2], мінімальний радіус вертикальної кривої 3000 м за документом [2].

3. Розраховуємо максимально допустимий злам на РД ∆і_max = а/R_max, ∆і_max = 0,01=30/3000.

4. Проектуємо сполучення ЗПС МРД (схема 6.1).

• для проектування вузла приймаємо дві заповнюючи площини АВС та АСD. Поперечник СD суміщаємо з нівелювальною сіткою. (Якщо при такому рішенні ухили або злами вийдуть за межі допустимих параметрів – поперечник СD можна розташувати в кінці поширення РД.)

• площина АСD: східна кромка МРД проектується з повздовжнім ухилом 0,005, поперечний ухил від кромки 0,015 (див. п.2 цього заняття);

• знаходимо проектні відмітки точок А 157,18 = 157,40 – (22,5×0,01), В 157,38 = 157,18 + ((18 + 50)×0,003), D 156,99 = 157,18 – ((60 – 22,5)×0,005), С₁ 157,23 = 157,18+ (19,6×0,003), та С 156,70 = 156,99 – (19,6×0,015);

• наносимо ці відмітки на схемі 6.1;

• у заповнюючої площини АВС ухил від точки В до точки А = і_пов ЗПС = 0,003, ухил перпендикулярно відрізку АВ (повздовжній ухил) 0,0143 = (157,23 – 156,70)/37,5;

• проводимо аналіз зламів: Допустимий злам 0,01. По поперечнику АВ злам 0,0143 – 0,010 = 0,0043, по діагоналі АС злам повздовжніх ухилів 0,0093 = 0,0143 – 0,005. В межах норми.

• вказуємо ці ухили на схемі 6.1;

• знаходимо точку перетину горизонталі 157,25 та поперечника АВ;

• відкладаємо від цієї точки назустріч ухилу 0,003 відрізок довжиною 83,33 м (166,7 мм в масштабі 1:500) 83,33 = 0,25/0,003. Від цієї точки відкладаємо відрізок довжиною 17,48 м (35 мм в масштабі) 17,48 = 0,25/0,0143 за ухилом 0,0143 (перпендикулярно першому відрізку). Дана точка має відмітку 157,25 та являється продовженням горизонталі 157,25. Проводимо горизонталь до кромки МРД;

• в межах площини АВС всі горизонталі будуть паралельні та рівновіддалені одна від іншої. Відстань між горизонталями за ухилом 0,0143 буде 17,48 м (35 мм). В межах цієї площини (крім горизонталі 157,25) проходять горизонталі157,00 та 156,75. Вони проходять між діагоналлю АС та кромкою покриття;

• знаходимо точку перетину горизонталі 157,00 та діагоналі АС. Другу точку цієї горизонталі знаходимо на кромці РД АD методом інтерполяції. З’єднуємо ці точки та отримуємо горизонталь 157,00 в площині АСD;

• в межах цієї площини проходить горизонталь 156,75. Вона паралельна горизонталі 157,00. По поперечнику АD ми не проектуємо злам, тому горизонталь 156,75 продовжується до кромки РД.

5. Проектуємо узбіччя МРД.

• по кромці АD повздовжній ухил МРД та узбіччя однаковий (він спільний), поперечний ухил однаковий за модулем (15‰) але направлений в протилежний бік. Тому горизонталь 157,00 буде продовжуватись із зламом, симетрично кромці АD, до перетину з горизонталлю 157,00, яка була запроектована під час технічного проектування (ПЗ №3);

• за кромкою МРД ВС горизонталі 156,75, 157,00 та 157,25 плавно з’єднуються з однойменними, які були запроектовані під час технічного проектування, при цьому необхідно слідкувати щоб не було зустрічних ухилів.

6. Вичислюємо проектні відмітки у вершинах нівелювальної сітки в межах вузла. 157,14 = 156,99 + 30×0,005; та 157,16 = 157,18 + 30×0,003 – 7,5×0,0143.

7. Проектуємо віраж МРД (схема 6.2).

• для проектування вузла приймаємо три заповнюючи площини АВСD, CDEF та EFKL. Кожна з цих площин – сектор кутом 30⁰;

• на початку віражу ухили і_пов = 0,005, і_поп = 0,015 (п. 4 цього заняття), за віражем проектуємо і_пов = 0,003, і_поп = 0,015, але напрямки ухилів поміняються.

• по поперечнику АВ може змінюватись тільки повздовжній ухил, тому злам починаємо проектувати з поперечного ухилу;

• за поперечником АВ поперечний ухил не змінний, тому на площині АВСD і_поп = 0,015;

• загальна зміна ухилу (злам) по діагоналі СD ∆і_max = 0,01 (п.3 цього заняття). Він складається з зміни і_пов та і_поп. Величина зміни кожного з них = ∆і_max sinα, де α – це кут між діагоналлю та напрямом ухилу. ∆і_поп = ∆і_max × sin30⁰ = 0,01× 0,5 = 0,005. Поперечний ухил за СD діагоналлю на площині CDEF і_поп = 0,015 – 0,005 = 0,010;

• за діагоналлю EF ∆і_поп = ∆і_max × sin60⁰ = 0,01× 0,87 = 0,0087. Поперечний ухил за діагоналлю EF на площині EFKL і_поп = 0,010 – 0,0087 = 0,0013;

• за поперечником KL і_поп «перетворюється» на і_пов = 0,003.

8. Аналогічно проектуємо інший уклон, починаючи з поперечника KL;

• за поперечником KL поперечний ухил не змінний, тому і_поп = 0,015;

• поперечний ухил за діагоналлю EF і_поп = 0,015 – 0,005 = 0,010;

• поперечний ухил за діагоналлю СD і_поп = 0,010 – 0,0087 = 0,0013;

• за поперечником АВ і_поп «перетворюється» на і_пов = 0,005.

8. Аналізуємо злами ∆і: по діагоналям СD та EF = 0,01; по поперечнику АВ ∆і = 0,005 + 0,0013 = 0,0063; по поперечнику KL ∆і = 0,003 + 0,0013 = 0,0043 – всі злами знаходяться у межах допустимих значень ≤ 0,01.

9. Ухили запроектованих заповнюючих площин будуть складати (перше значення перпендикулярно осі ЗПС друге – паралельно) АВСD 0,0013 та 0,015, CDEF 0,01 та 0,01, EFKL 0,015 та 0,0013.

10. Будуємо горизонталі в межах заповнюючи площин.

• від точки перетину горизонталі 156,75 та поперечника АВ відкладаємо 192,31 м (384,3 мм) 192,31 = 0,25/0,0013 проти ухилу 0,0013 та 16,67 м (33,3 мм) 16,67 = 0,25/0,015 за ухилом 0,015. Вказана точка буде мати відмітку 156,75. Горизонталь 156,75 проводимо до перетину з діагоналлю СD;

• від точки перетину горизонталі 156,75 з діагоналлю СD відкладаємо 25 м (50 мм) 25 = 0,25/0,01 проти ухилу 0,01 та 25 м (50 мм) за ухилом 0,01 (перпендикулярно). Отримана точка має відмітку 156,75. Проводимо через неї горизонталь до перетину з діагоналлю EF;

• від точки перетину горизонталі 156,75 з діагоналлю EF відкладаємо 192,31 м (384,3 мм) 192,31 = 0,25/0,0013 за ухилом 0,0013 та 16,67 м (33,3 мм) 16,67 = 0,25/0,015 проти ухилу 0,015. Вказана точка буде мати відмітку 156,75. Горизонталь 156,75 проводимо до перетину з поперечником KL.

12. Будуємо горизонталі в межах ЛС та смуги руління МРД на схід:

• поперечний ухил узбіччя МРД = 0,015. Тому відкладаємо на схід, південний схід та південь (по віражу) від кромки МРД відстань рівну відстані від кромки до горизонталі 157,75 в межах МРД. Ці точки мають відмітки 156,75 тому що поперечні ухили рівні за модулем, але мають зустрічний напрям. Будуємо горизонталь 156,75 в межах ЛС та смуги руління МРД.

12. Переносимо запроектовані вузли на загальний план – схема 6.3.

13. Будуємо горизонталь 156,50 в межах ЛС між ЗПС та МРД. Горизонталь 156,50 буде проходити паралельно горизонталі 156,75 на відстані закладення горизонталей d = h_гор/і; d = 0,25/0,015 = 16,67 м (33,3 мм). Для цього відкладаємо від точок перетину горизонталі 156,75 з поперечниками АВ та KL і діагоналями СD та EF по радіальним прямим d = 0,25/0,015 = 16,67 м (33,3 мм). Ці точки мають відмітки 156,50. З’єднуємо їх між собою.

14. Проектуємо МРД за віражем. Враховуючи, що за поперечником KL поперечний ухил МРД і_поп = 0,015, а повздовжній і_пов = 0,003, наносимо горизонталі на всій МРД.

15. Укріплене узбіччя (по 3,5 м від кромки МРД) має поперечний ухил 15‰. У зв’язку з цим горизонталі МРД продовжуємо до кромки узбіччя на північ, та симетрично зламуються на південь.

16. Проектуємо ЛС між ЗПС та МРД:

• ґрунтовий лоток проектуємо на відстані 120 м від осі ЗПС (це більше ніж 75 м від осі ЗПС та більше ніж 26 м від осі МРД);

• горизонталь 156,50 (запроектовану як вказано в п 13) з’єднуємо з горизонталлю 156,50, запроектованою на ПЗ №3, по осі ґрунтового лотку;

• паралельно будуємо горизонталі 156,75 та 157,00 від кромки північного узбіччя МРД;

• підраховуємо поперечний ухил ЛС між МРД та ґрунтовим лотком. Для цього заміряємо відстань між суміжними горизонталями. В нашому проекті d = 15,9 м. і_поп = h_гор/d; і_поп = 0,25/15,9 = 0,0157 – в допустимих межах для ЛС;

• на відстані d, паралельно замкнутій горизонталі 156,50, проводимо горизонталі 156,25 та 156,00;

• знаходимо найнижчу точку осі ґрунтового лотка та проектуємо в цьому місці тальвежний колодязь. За документом [1] інші тальвежні колодязі по осі лотка проектуємо з шагом 100 м;

• примітка: деякі з запроектованих на ПЗ №3 горизонталі можуть зникнути, зменшитись чи з’являться нові.

12. Проектуємо вертикальне планування ґрунту в межах південної смуги руління МРД з ухилом 25‰ за документом [1] та враховуючи існуючий рельєф. Для цього від перетину горизонталі 157,25 з кромкою укріпленого узбіччя МРД відкладаємо 10 м (5 мм) 10 = 0,25/0,025. Отриману точку з’єднуємо з горизонталлю 157,00 та продовжуємо до границі смуги руління. Паралельно будуємо горизонталі 156,75 та 157,25.

13. За межами ЛС та смуги руління МРД сполучення проектної та натурних поверхонь проектуємо з ухилом 1:10 (10% або 100‰). Для цього від суміжної горизонталі відкладаємо закладення 2,5 м (1,3 мм) 2,5 = 0,25/0,1. З’єднуємо горизонталь з цією точкою та продовжуємо її до границі ділянки. Будуємо інші горизонталі паралельно цій горизонталі з шагом 2,5 м (1,3 мм) до границі ділянки або до сполучення з однойменними чорними горизонталями. Проектні горизонталі можуть зникати після сполучення з однойменними чорними, а потім знову з’являтись за однлйменною чорною горизонталлю. На схемі 6.3 це горизонталь 155,75.

14. Проектуємо сполучення північної границі ЛС з існуючим ґрунтом. Для цього аналізуємо проходження лінії «0» робіт. В нашому випадку лінія «0» робіт не перетинає північну границю ЛС. Аналогічно з п.19, відкладаємо від суміжної горизонталі 2,5 м (1,3 мм), з’єднуємо цю точку з горизонталлю та продовжуємо її до перетину з однойменною чорною горизонталлю або границею плану ділянки. Будуємо проектні горизонталі, паралельно побудованій точок перетину проектних горизонталей з границею ЛС та з кожною з чорних горизонталей. Якщо лінія «0» робіт перетинатиме північну границю ЛС то проектні горизонталі будуть направлені в різні боки від лінії «0» робіт.

15. Креслення вузла примикання МРД до ЗПС схема 6.1, креслення віражу МРД схема 6.2, креслення проекту вертикального планування ділянки аеродрому схема 6.3.

Примітка: студентам необхідно завершити проектування поперечного профілю ЗПС ПК2+10 на південь до сполучення проектної поверхні з існуючим рельєфом або границею плану, як це зображено на схемі 5.1. Це необхідно для виконання ПЗ №7.