Планово-запобіжна система

Планово-запобіжна система ТО і ремонту – це цілеспрямована сукупність взаємопов’язаних технічних захобів, документації та виконавців, спрямована на підтримання роботоздатності техніки ( машин і обладнання). Система основана на безперервному контролі технічного стану техніки, профілактичному характері основних захобів, які дають змогу знати стан техніки у тваринництві і на чіткому плануванні цих заходів, як у часі виконання, так і за обсягом робіт.

Основним джерелом реалізації планово-запобіжної системи ТО і ремонту (Р) техніки у тваринництві є ремонтно-обслуговуюча база (РОБ) тваринництва, що являє собою сукупність майстерень, цехів, дільниць, підприємства і інших підрозділів, призначених для виконання технічного обслуговування і ремонту техніки, її виробничої експлуатації, яка передбачає використання техніки за призначенням.

Основними термінами планово-запобіжної системи є: технічна експлуатація - це транспортування, зберігання техніки, її обслуговування і усунення відказів; ресурс техніки – проміжок часу від початку експлуатації до критичного стану, обумовлений в нормативно-технічний документації – стан техніки, при якому її подальша експлуатація повинна бути припинена; вид технічного обслуговування (ремонту) – дії, що виконуються по одній із ознак (стану, періодичністю, обсягу робіт, умовами експлуатації тощо); періодичність ТО обслуговування (ремонту) – інтервал часу або напрацювання між даним видом ТО (ремонту) і наступним таким же видом або іншим більшої складності; регламентоване ТО – виконання ТО техніки відповідно до НТД, незалежно від її технічного стану; технічне діагностування – процес визначення технічного стану з певною точністю; щозмінне (щоденне) ТО – вид обслуговуючих дій, які виконуються перед початком , в перервах і після закінчення роботи техніки; періодичне ТО – вид ремонтно-обслуговуючих дій, які виконуються в плановому порядку відповідно графіку; ТО при зберіганні – дії, які виконуються при тривалих перервах у використанні техніки з метою забезпечення її зберігання та захисту від впливів навколишнього середовища; технічний огляд – вид дії, націлених на визначення технічного стану і компетентності і техніки, залишку ресурсу їх вузлів і деталей.

В господарстві на тваринницькому підприємстві у головного інженера або інженера по експлуатації машин і обладнання тваринницького підприємства повинні зберігатися такі основні документи:

а) договір на комплексне ТО і Р техніки на тваринницькому підприємстві силами ЛМВР чи СТОТ.

б) акти на виконані роботи по ТО фермської техніки;

в) журнал, обліку роботи машин і обладнання тваринницької ферми і інших об’єктів, їх технічного обслуговування і ремонту;

г) графік ТО і Р машин і обладнання тваринницького підприємства на весь рік (складається інженерною службою господарства);

д) вся нормативна документація, необхідна для організації роботи по ТО і Р, залежно від категорії складності техніки; нормативних строків служби.

Реалізація планово-запобіжної системи ТО і Р дає змогу забезпечити необхідний рівень показників надійності, збільшити строки служби техніки, тобто поліпшити її стан. Справний стан характеризується тим, що техніка задовольняє всі вимоги технічних умов, що визначають якість роботи. Роботоздатний стан означає, що техніка може нормативно виконувати задані функції з параметрами встановленими вимогами технічної документації ( ТД ).

Плановою систему називають тому, що всі види ТО проводяться після строгого встановленого часу роботи техніки.

Запобіжною систему вважають тому, що вона передбачає строго регламентовану періодичність, обов’язковий склад і строгу послідовність технічних операцій, які запобігають виникненню технічних несправностей, надмірних спрацювань і поломок деталей техніки. Планово-запобіжна система технічної експлуатації техніки у тваринництві включає пусконаладку, обкатку машин , щозмінне ТО (щоденне – ЩТО), періодичне ТО (ТО-1 ТО-2), ТО при зберіганні (при підготовці до зберігання, в період зберігання, при знятті зі зберігання), технічний огляд, діагностику, ремонт (поточний, капітальний).

Пусконаладка передбачає: налагодження змонтованих машин, механізмів і обладнання на певний режим роботи, комплексне випробовування і обкатку під навантаженням, а також навчання обслуговуючого персоналу ефективному використанні техніки.

Щоденне технічне обслуговування – це основний захід, який запобігає передчасному спрацюванню, виникненню поломок та несправностей, забезпечує якісну роботу техніки. ЩТО передбачає зовнішне очищення і митя техніки, перевірку і підтягування кріплень, мащення рухомих з’єднань перевірку роботи, рівня і дозаправлення масла в масляних ваннах, контроль стану і налагодження робочих органів, промивання і дезинфекцію техніки, яка потребує цього.

Періодичне ТО передбачає ЩТО, контрольно-дагностичні, змащувальні (заміна масла), регулювальні і фарбувальні роботи, а також заміну спрацьованих деталей, усунення несправностей, виконання операцій по переведенню техніки на сезонний період роботи.

ТО при зберігання техніки включає: миття, очищення, фарбування, контроль і ТО в процесі зберігання, розконсервацію і підготовку до використання. Технічний огляд полягає у визначені технічного стану і комплектності техніки, залишкового ресурсу її складових одиниць і деталей шляхом застосування контрольно-діагностичних приладів і пристроїв.

Ремонт проводять з метою відновлення нормативного технічного стану і роботоздатності техніки. Включає ремонтно діагностичні, розбирально-мийні, слюсарні, верстатні, ковальські, зварювальні, складальні, регулювальні та інші роботи. Обсяг ремонтних робіт визначають залежно від технічного стану техніки, встановленого за результатами оглядів і дефектування. Ремонтують техніку залежно від її технічного стану, як правило, не частіше одного разу на рік.

Періодичні технічні огляди техніки на тваринницьких підприємствах великої рогатої худоби проводять перед початком або після закінчення стійлового періоду, на свинарських відгодівельних підприємствах – після закінчення відгодівлі свиней. На основі наукових досліджень і передового досвіду експлуатації техніки на тваринницьких підприємствах розроблена періодичність планового технічного обслуговування (додаток 1). На техніку в тваринництві встановлені приблизні значення питомої трудомісткості ТО і поточного ремонту (додаток 2).

Річний наробіток техніки визначають на основі технологічної карти виробництва продукції тваринництва:

W_p=DW_доб;

де: D – тривалість роботи машини за рік, днів;

W_доб – середній наробіток машини за добу, год.

Кількість планових поточних ремонтів і ТО протягом року визначаються за формулами:

К_р= W_p/П_р; К₁= W_p/П₁ – (К_р+К₂); К₂= W_p/П₂ – К_р;

де: К_р , К₁ і К₂ – відповідно річна кількість поточних ремонтів, періодичних ТО-1 і ТО-2;

П_р ,П₁ і П₂ – відповідно міжремонтний строк служби машини, періодичність ТО-1 і ТО-2, год (довідникові дані)

Для визначення річного обсягу трудомісткості ремонтно-обслуговуючих робіт на тваринницькому підприємстві потрібно визначити кількість марок та кількіст машин і обладнання в кожній із цих марок.

Річний обсяг робіт розраховують по кожному виду (марці) техніки і виду обслуговування за формулою:

Т_п = Т_р^щ+ Т_ТО-1+ Т_ТО-2+ Т_пр,

де: Т_р^щ, Т_ТО-1, Т_ТО-2 і Т_пр – відповідно, річна трудомісткість ЩТО, ТО-1, ТО-2 і поточного ремонту, люд.год.

Загальну річну трудомісткість ЩТО машин та обладнання ферми визначають за залежністю:

Т_р^щ=∑Т_і^щ,

де: Т_і^щ – річна трудомісткість ЩТО і – ої машини, люд.-год;

Річна трудомісткість ЩТО кожного виду обладнання розраховується за формулою:

Т_і^щ = t_щ(m_i – z _i),

де: t_щ – трудомісткість одного ЩТО і – ої машини, люд.-год;

m_i – кількість ЩТО за рік (це є кількістю днів роботи машини в році);

z _i – кількість періодичних ТО за рік і – ої машини (табл.3.)

Річну трудомісткість періодичних ТО та поточного ремонту визначають за залежностями:

Т_ТО-1=∑п_іt_1i К₁; Т_ТО-2=∑п_іt_2i К₂, Т_пр = ∑п_іt_рi К_р;

де: п_і – кількість одномарочних машин на підприємстві, шт (табл.1.);

t_1i , t_2i, t_рi – відповідно трудомісткість періодичних ТО-1, ТО-2 і поточного ремонту кожної і – ої марки машин, люд.-год.

Річний обсяг робіт з технічною обслуговування машин і обладнання тваринницького об’єкту можна визначити за питомою трудомісткістю:

де: М – загальна кількість голів худоби або птиці у господарстві, гол;

У_Т – питома річна трудомісткість ТО техніки, віднесена до одиниці поголів’я, люд.год./гол.рік.

Отриманий розрахунок річного обсягу роботи з технічного обслуговування і поточного ремонту поділяється на два види: майже 70...60% відносять до щоденного технічного обслуговування і 30...40% до планового технічного обслуговування. В затратах на ЩТО приблизно 30...40% робочого часу приділяють слюсарю або мастеру наладчику, а 70...80% - обслуговуючому персоналу тваринницького підприємства.

Виходячи із зазначеного розподілу праці на ЩТО і відомої річної трудомісткості ТО техніки визначають потребу в слюсарях і майстрах наладчиках тваринницького підприємства:

де: К – коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів під час відпусток, вихідних та святкових днів чи вразі хвороби (при 6 - денному робочому тижні К=1,21, при 5 - денному –1,46);

α – коефіцієнт, що враховує виконання робіт з усунення несправностей та загальним доглядом за використанням засобів механізації (α= 1,25);

t_зм – тривалість робочої зміни, год;

τ – коефіцієнт використання робочого часу зміни, τ = 0,9.

Тс – річна трудомісткість ЩТО, які виконуються майстрами-наладчиками, Тс = (0,3...0,4)Т_р^щ.

Якщо періодичні ТО техніки проводяться силами виїзних ланок майстрів наладчиків, тоді їх кількість визначають із врахуванням витрат часу на переїзди від місця дислокації до місця експлуатації техніки і назад:

де: Т_nj – річна трудомісткість періодичних ТО техніки і-го тваринницького підприємства, год;

е – к-ть тваринницьких об’єктів, що знаходяться на обслуговуванні виїздних ланок майстрів-наладчиків (ЛМД, СТОТ чи інших служб);

ε – коефіцієнт, що враховує витрати часу майстрів-наладчиків на одержання запасних частин і ремонтних матеріалів, оформлення різної документації тощо, ε = 0,88...0,90;

β – коефіцієнт, використання часу робочої зміни, що враховує затрати часу на переїзди від місця базування до об’єкту і назад (таблиця 2).

Значення цього коефіцієнту залежить від відстані служби до об’єкту обслуговування техніки та стану доріг (табл.2).

Таблиця 2

Значення коефіцієнта β в залежності від відстані.

Відстань від служби до об’єкту, км	Коефіцієнт β
До 5	0,94...0,96
5...10	0,88...0,93
10...15	0,82...0,90
15...20	0,77...0,86
20...30	0,65...0,80

Користуватися послугами виїзних ланок майстрів-наладчиків доцільно за умови великого обсягу робіт ТО техніки. Обсяг послуг повинен зростати в міру віддалення тваринницького підприємства від місця дислокації, централізованої служби.

Кількість виїздних ланок майстрів-наладчиків становитиме:

де: h_мнв – кількість майстрів-наладчиків у ланці, hмнв = 3...4.

Для виїзних ланок при розрахунку часу їх перебування на об’єкті потрібно знати їх змінну продуктивності (год), яку визначають за формулою:

де: τ_о – узагальнений коефіцієнт використання часу зміни τо = 0,8;

η – коефіцієнт, яки враховує ненадійність засобів пересування, η= 0,85...0,9;

L – відстань від місця дислокації служби до об’єкту обслуговування, км;

V_ср – середня швидкість засобів пересування, км/год, V_ср = 30 км/год.

Число днів обслуговування об’єкту ланкою майстрів- наладчиків на протязі кожного місяця:

де: Т_мп – місячна трудомісткість періодичних технічних обслуговувань, люд.год.

Потрібну кількість запасних деталей для технічного обслуговування кожного типу визначають за формулою:

де: m – кількість однотипних машин, техніки, шт.;

і – к-ть однотипних деталей на одній машині, шт.;

Т – наробіток за плановий період, год;

t – строк служби деталі,год.

Річну витрату матеріалів для кожної машини (групи) і кожного виду технічного обслуговування визначають за формулою:

де: N – нормативна витрата на певний вид ТО, кг;

m – к-ть однотипних машин, шт;

ρ – к-ть однотипних річних обслуговувань, шт.

Затрату мастильних матеріалів для ТО визначають за формулою:

де:V – об’єм мастильної камери машини, л.;

ρ – густина мастила, кг/л.;

Т – наробіток за плановий період, год;

t – періодичність зміни мастила, год;

m – к-ть однотипних машин, шт.

Потреба в основному і додатковому обладнанні для проведення технічних обслуговувань визначається за технологічним картам. Основне обладнання розраховують, а додаткове підбирають видячи з технологічної необхідності.

Кількість основного обладнання визначають для кожного виду робіт за формулою:

де Т_об – трудомісткість робіт, які виконуватимуться прийнятим обладнанням, люд-год;

Ф_об – виробничий фонд часу прийнятого обладнання, год;

де: Дг – число робочих днів експлуатації обладнання, днів;

t_зм – тривалість робочої зміни, год;

Z – число змін роботи обладнання на протязі доби;

τ – коефіцієнт використання часу роботи обладнання, τ = 0,7...0,9.

В методичній вказівці поданий приклад розрахунку річної трудомісткості обслуговування машин і обладниння тваринницького підприємства.