7.3. Часник. Технологія вирощування часнику

За тривалістю вегетаційного періоду сорти часнику розділяють на ран­ньостиглі (період вегетації від появи сходів озимих і ярих форм до біоло­гічної стиглості —до 100 діб), середньостиглі (101—120 діб) і пізньостиглі (понад 120 діб).

У культурі розрізняють стрілкуючий і нестрілкуючий підвиди часни­ку. Часник стрілкуючий утворює в ґрунті донце (стебло), цибулину, листя. Після утворення розетки листків із піхви виростає стрілка, яка закінчується головкоподібним зонтиком. У зонтику замість насіння утворюються по­вітряні цибулини, між якими розміщуються недорозвинені квітки.

Час­ник нестрілкуючий утворює цибулину, стебло (донце) і листя. Розрізня­ють також озиму та яру форми часнику. У нижній частині листки форму­ються в піхві, яку називають несправжнім стеблом. При виході з піхви листки набувають характерної форми для часнику.

Часник розмножують вегетативним способом: нестрілкуючий — зуб­ками, а стрілкуючий — зубками і повітряними цибулинами. Листки в час­нику лінійні, темно-зелені, зелені, жовто-зелені з восковим нальотом або без нього. На рослині утворюється від 6 до 12 листків завдовжки 40— 50 см і більше. Цибулина складається з 2—ЗО зубків (у стрілкуючих сортів менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки стрілкуючих сортів розміщуються переважно по колу і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючих, крім спільних, є ще й групові спільні луски, які обгортають 2—5 зубків. Кож­ний зубок вкритий сухою лускою. В озимих сортів покривні луски нещільно облягають зубки і під час збирання часнику на цибулині часто розтріскуються, внаслідок чого зубки розсипаються. Середня маса цибу­лин — 50—80 г і більше. В ярих сортів часнику покривні луски щільно вилягають до зубків навколо головок і не розтріскуються. Тому ярі сор-и часнику зберігаються значно краще, ніж озимі. Середня маса цибулин — 15—50 г і більше.

Квітконосна стрілка в озимих сортів часнику висока (60—180 см і більше). У багатьох сортів на початку росту вона зігнута у вигляді петлі, згодом вирівнюється і дерев'яніє. На зонтику замість насіння утворюються дрібні цибулини кулястої, зубо- чи ячменеподібної форми. Залежно від сорту в зонтику утворюється від 2 до 500 і більше повітряних цибулин. Після видалення їх у період формування утворюються квітки та насіння подібне на насіння цибулі, але менше за розміром). Повітряні цибулини мають тривалий період спокою. За підзимньої або ранньовесняної сівби з повітряних цибулин виростає однозубка (сіянка), яка є садивним матеріалом. З найбільших повітряних цибулин можуть утворюватися рослини, які формують дрібні цибулини з 2—6 зубків. Після зберігання повітряних цибулин упродовж року і висівання їх у першій половині липня до осені рослини утворюють 5—8 листків, а після перезимівлі у них формуються великі цибулини з поділом на зубки.

Технологія вирощування часнику. Часник дуже вибагливий до родючості та вологості ґрунту. Найбільші врожаї його вирощують на родючих, багатих на органічну речовину і достатньо зволожених ґрунтах. У сівозміні часник розміщують в одному полі з цибулею. Під час підготовки ґрунту вносять 40—60 т/га перегною і мінеральні добрива в таких нормах, як і під цибулю. У період достигання головок вологість ґрунту дещо знижують. Це сприяє утворенню щільних цибулин, прискорює їх дозрівання та поліпшує лежкість.

Під озимий часник за 1,5—2 міс. до сівби проводять оранку. До осені проводять 2—3 культивації з боронуванням і коткуванням. У разі потреби на зрошуваних землях здійснюють вологозарядковий полив нормою 350— 400 м³/га води. Якщо часник висівають навесні (ярий), вносять добрива, на початку польових робіт роблять передпосівну культивацію. За 4—5 діб до сівби головки часнику лущать. У разі раннього лущення зубки уражуються хворобами, погано зберігаються і частина з них втрачає схожість. Перед висіванням зубки нестрілкуючих сортів калібрують на великі (2 г і більше), середні (1—2 г) і дрібні (менш як 1 г), а стрілкуючих — на великі (6 г і більше), середні (3—6 г) і дрібні (менш як 3 г). Для сівби нестрілкуючих сортів часнику використовують зубки першої і другої фрак­цій. Третю фракцію для сівби не використовують, оскільки із дрібних зубків утворюється багато однозубки. У стрілкуючих сортів часнику для сівби використовують усі фракції. Щоб забезпечити якісну роботу сіва­лок і вирівняність посівів, зубки кожної фракції висівають окремо.

Озимі сорти часнику в центральних і західних районах країни висіва­ють (висаджують) у першій, а в південних — у другій половині жовтня. За таких строків сівби часник восени добре вкорінюється і взимку не вимер­зає. Глибина садіння зубків становить 6 — 8 см. За мілкого садіння та в пізніші строки корінці погано заглиблюються у холодний ґрунт, зубки виносяться ними на поверхню і вимерзають. Перед замерзанням ґрунту посіви вкривають шаром перегною (5 — 7 см) або соломою, листям.

Ярий часник висівають ранньою весною. Запізнення із сівбою призво­дить до різкого зниження врожаю. Повітряні цибулини висівають восени або рано навесні в такі самі строки, як і зубками. Глибина загортання їх — 2—4 см.

Часник висівають широкорядним (45 см) і стрічковим (20 + 50 см) спо­собами з відстанню між зубками 6 — 8 см. Для сівби використовують сівал­ку СЛН-8А. Норма висіву часнику залежить від густоти і способу сівби. розмірів зубків та однозубки і коливається від 5 до З0 ц/га. Повітряні ци­булини висівають овочевими сівалками. Для отримання однозубки нор­ма висіву дрібних повітряних цибулин становить 160 — 200, а великих — 300—400 кг/га.

Догляд за осінніми посівами навесні починають з боронування впопе­рек напряму рядків і підживлення рослин азотними добривами (N30). Під час боронування закривають вологу, загортають добрива і пестициди та знімають мульчу з рядків. Солому із посівів згортають на доріжки і спа­люють. Після появи сходів міжряддя розпушують на глибину 6 — 8 см. Глибше проводити розпушування не варто, оскільки регенерація корене­вої системи відбувається дуже повільно. Навіть за незначного пошкоджен­ня корінців листя жовтіє і знижується врожай.

Для боротьби з бур'янами гербіциди використовують ті самі, що й під цибулю. Упродовж вегетації проводять 2 — 3 розпушування міжрядь і підтримують посіви у чистому від бур'янів стані. Кількість поливів і нор­ми витрати води такі самі, як і для цибулі. На товарних посівах стрілкуючих сортів часнику для отримання більших головок на початку стрілкування видаляють квітконосні стебла, що підвищує врожай на 20 — З0 %. Проти ураження іржею рослини обприскують 1 %-м розчином бордось­кої рідини.

Однозубку збирають на початку полягання листків. Зібрані цибулини просушують, очищають і закладають на зберігання. Часник нестрілкуючий збирають під час полягання несправжнього стебла, а стрілкуючий — після підсихання нижніх і пожовтіння верхніх листків та на початку роз­тріскування чохлика суцвіття. Запізнюватися зі збиранням часнику не вар­то, оскільки при цьому пошкоджуються покривні луски і зубки розсипа­ються, а це призводить до значних втрат урожаю і зниження його якості. Перед збиранням у стрілкуючих сортів часнику зрізують стрілки, зв'язу­ють їх у невеликі снопики і розставляють для дозарювання в полі або на критих токах. Повітряні цибулини доцільніше зберігати необмолоченими на горищах, а обмолочування проводити безпосередньо перед сівбою.

Для збирання часнику використовують цибулезбиральні машини ЛКГ-1,4, КПХ-2К, морквозбиральну машину ЕМ-1 1 або скоби. Зібраний часник добре просушують у полі або на токах і зберігають у сухих при­міщеннях. У деяких господарствах урожайність часнику становить 80— 100 ц/га.

Особливості вирощування стрілкуючого часнику з повітряних цибулин з однорічним циклом розвитку. Посіви часнику з повітряних цибулин з однорічним циклом розвитку розміщують повторною культурою після капусти цвітної та ранньостиглої, вико-горохової сумішки. Відразу за обиранням попередника проводять оранку і до сівби ґрунт підтримують у чистому від бур'янів та розпушеному стані. Під передпосівну культива­цію вносять мінеральні добрива N₆₀Р₁₂₀К₁₂₀) й гербіциди так само, як і під цибулю. Для сівби використовують відкалібровані повітряні цибулини врожаю попереднього року. Перед сівбою їх калібрують за розмірами протруюють фунгіцидами.

Під час вирощування часнику таким способом вирішальне значення мають строки сівби. Кращим строком сівби повітряних цибулин є перша п’ятиденка липня, що сприяє рослинам до початку замерзання ґрунту досягти висоти 40 см, утворити 6—7 листків і близько 40—50 корінців. За пізнішої сівби рослини входять у зиму ослабленими, гірше зимують і на другий рік формують нижчі врожаї та багато однозубкових цибулин.

За недостатньої вологості ґрунту сходи часнику з'являються впродовж І—2 міс., що значно знижує врожай. Щоб мати добре розвинені сходи, у південних районах перед сівбою проводять вологозарядкові поливи (350— -00 м³/га). Повітряні цибулини сіють сівалками широкорядним (45 см) або стрічковим (20 + 50 см) способом. Норма висіву дрібних цибулин ста­новить 0,4—0,8 кг/га, великих — 1—2 ц/га. Глибина загортання — 4— 6 см. До і після сівби проводять коткування. Догляд за посівами в осінній період полягає у розпушуванні міжрядь, поливах (за потреби) та підтри­манні посівів у чистому від бур'янів стані. Рослини в зиму входять у фазі —8 листків. Перезимівля їх у середньому становить 95—98 %.

Напровесні по мерзлоталому ґрунту рослини підживлюють азотними добривами (N₆₀). За можливості виходу в поле посіви боронують упоперек напряму рядків і проріджують, залишаючи на 1 га 500—700 тис. рослин. Подальший догляд і збирання врожаю такі самі, як і під час розмноження часнику зубками. Урожайність часнику у разі вирощування таким способом становить 100—150 ц/га.