33

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Фармакогнозія»

для студентів

напряму підготовки: 6. 120201 – Фармація

Одеса: ОНПУ,2012

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Фармакогнозія»

для студентів

напряму підготовки: 6. 120201 – Фармація

Затверджено

на засіданні кафедри

органічних і фармацевтичних

технологій

Протокол № 4 від 02.02.12 р.

Одеса: ОНПУ, 2012

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни „Фармакогнозія” для студентів напряму підготовки 6.120201 – Фармація / Укл.: К.О. Присяжнюк, О.О. Протункевич. – Одеса: ОНПУ, 2012. - 32с.

Укладачі : Присяжнюк К.О., старш. викл.

Протункевич О.О., канд. біол. наук, доцент

Зміст

Передмова………………………………………………………………………………………...4

Лабораторна робота № 1 4

Лабораторна робота № 2 7

Лабораторна робота № 3 10

Лабораторна робота № 4 13

Лабораторна робота № 5 16

Лабораторна робота № 6 19

Лабораторна робота № 7 22

Лабораторна робота № 8 25

Лабораторна робота № 9 28

ЛІТЕРАТУРА 32

ПЕРЕДМОВА

Методичні вказівки розроблено для виконання до лабораторних робіт з дисципліни «Фармакогнозія» розроблено для студентів спеціальності «Технологія фармацевтичних препаратів». Вивчається фармакогностичний аналіз ЛР (лікарських рослин), ЛРС (лікарської рослинної сировини) та БАР (біологічно активних речовин), в яких містяться іридоїди, алкалоїди та фенольні сполуки. Для виконання лабораторних робіт необхідно також використовувати схеми макро- та мікроскопічного аналізу ЛРС з методичних вказівок до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Фармакогнозія з основами біохімії лікарських рослин».

Тема: іридоїди Лабораторна робота № 1 Макро- і мікроскопічний аналіз лрс, в яких містяться іридоїди. Фітохімічний аналіз іридоїдів

Мета: вивчити макро- і мікроскопічні особливості будови ЛРС, які містять іридоїди. Вміти провести виділення іридоїдів із сировини. Провести якісні реакції з відповідними екстрактами на БАР.

Теоретична частина

Іридоїди – це група монотерпеноїдних сполук рослинного походження, в основі яких лежить частково гідрована циклопентанпіранова структура.

Глікозиди, аглікони яких мають іридоїдну природу, називають іридоїдними глікозидами.

Термін „іридоїди” запропонував Бріггс на тій підставі, що основа будови агліконів цих глікозидів відповідає їх біогенетичному попереднику – напівацеталю іридодіалю, виділеному вперше із комах роду Iridomyrmex. Раніше цю групу сполук називали по-різному: аукубінові глікозиди, кислоточутливі глікозиди або псевдоіндикони. Більшість іридоїдних глікозидів при дії на них мінеральними кислотами забарвлюється у синій колір, і за аналогією зі справжнім синім барвником – індиго, одержаним вперше із аглікону індикану, таким сполукам дали назву „псевдоіндикани”.

Виділено більше 250 іридоїдів із 300 видів рослин родин валеріанових, вахтових, тирличевих, ясноткових, подорожникових, ранникових тощо. У різних рослин відбуваються біогенетичні зміни з утворенням іридоїдів з меншою кількістю вуглецю у молекулі (9,8,7) або з розривом п΄ятичленного циклу.

Іридоїди поділяють на чотири підгрупи: прості іридоїди (протоіридоїди) та їх глікозиди; іридоїди з розкритим пентановим циклом (секоіридоїди); ацильні похідні циклопентанових монотерпенів; іридоїди – алкалоїди.

Фізико – хімічні та біологічні властивості.

Іридоїди – безбарвні кристалічні речовини, гіркі на смак, легко розчиняються у воді, водно-спиртових розчинах, ацетоні, етанолі, метанолі. У рослинах вони містяться здебільшого як глікозиди; у вільному стані зустрічаються в епоксидній або складно ефірній формі.

Аглікони іридоїдів дуже нестійкі: вони чутливі до ферментів і кислот, а ацильовані – до лугів. З мінеральними кислотами або під дією ферментів у присутності кисню повітря утворюють забарвлені важкорозчинні у воді продукти. Забурення сировини під час її сушення часто пов’язане з іридоїдами.

При дослідженні іридоїдів для стабілізації енолнапівацетальної форми гідрують подвійний зв’язок по С₃ - С₄ агліконів, а для захисту кисню гідроксильної групи їх ацетилюють або зберігають при температурі 20 ˚ С, після чого вивчають фізико-хімічні властивості. У природних представників такого типу енолнапівацетальна форма стабілізована глікозидним зв’язком або ацетильними групами.

Велику групу іридоїдів складають похідні, у яких циклопентанів цикл розкритий і його фрагменти часто бувають зв’язані з іншими замісниками, - секоіридоїди.

Біологічні властивості іридоїдів різноманітні. Як гіркоти вони стимулюють секрецію залоз травного тракту і підвищують жовчовиділення; проявляють антимікробну, анальгетичну, седативну і фунгіцидну активність, виявлено також їх канцеролітичний ефект.

Застосовують сировину, що містить іридоїди, для збудження апетиту, покращення травлення і посилення перистальтики кишок, а також як седативний засіб.